Біла Криниця (Чернівецький район)
| село Біла Криниця | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернівецька область |
| Район | Чернівецький район |
| Громада | Кам'янецька сільська громада |
| Облікова картка | Біла Криниця |
| Основні дані | |
| Засноване | 1760—1780 |
| Населення | 169 осіб |
| Поштовий індекс | 60440 |
| Телефонний код | +380 3734 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°58′37″ пн. ш. 25°53′00″ сх. д. / 47.97694° пн. ш. 25.88333° сх. д.Координати: 47°58′37″ пн. ш. 25°53′00″ сх. д. / 47.97694° пн. ш. 25.88333° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
450 м |
| Відстань до обласного центру |
45,1 км |
| Відстань до районного центру |
18,9 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 60440, Чернівецька область, Чернівецький район с. Старий Вовчинець |
| Сільський голова | Остафійчук Петро Радулович |
| Карта | |
  Біла Криниця | |
 Біла Криниця | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Бі́ла Крини́ця — село в Україні, у Кам'янецькій сільській громаді Чернівецького району Чернівецької області.
Світовий духовно-історичний центр старообрядництва. У 1996 році в Білій Криниці проходив всесвітній старообрядницький собор.
У старообрядництві це невеличке село на кордоні з Румунією відоме тим, що тут 28 жовтня 1846 року було відновлено тричинну ієрархію — у сущому сані до старообрядців приєднався митрополит Амвросій. До 160-річчя цієї події 14-17 вересня 2006 року в українському селі Біла Криниця пройшов Освячений собор старообрядницької церкви.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване в історичному регіоні Буковина за 45 км від Чернівців (автошлях Т 2636), поблизу кордону з Румунією, Біла Криниця—Климоуці. На північному заході від села бере початок річка Тарнаука, ліва притока Сучави. На півдні від села на українсько-румунському кордоні бере початок річка Русулуй, ліва притока Сучави.
Клімат[ред. | ред. код]
Біла Криниця знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом.
Історія[ред. | ред. код]
Із січня 1775 року село в складі імперії Габсбурґів (Австрія). Від 28 листопада 1918 року село Біла Криниця опинилося у складі Румунії (повіт Радівці). На той час велику частину населення села становили російські липовани.
Біла Криниця — центр поселення старовірів на Буковині, резиденція старообрядницького архієрея. Російські старообрядці (інші назви: липовани, пилипони) прибули на Буковину з Причорномор'я, Молдавії, Валахії та Бессарабії в 1760—1780-х pp. Поселення липован з'явилися у трьох повітах. Австрійська влада, зацікавлена у заселенні Буковини, ставилася до прибульців прихильно. Патентом від 1783 року імператор Йосиф II звільнив їх від податків на 20 років і гарантував свободу віровизнання. За невелику плату переселенці одержали землю й були звільнені від панщини, а також на 50 років — від військової служби.
Із 28 червня 1940 року Північна Буковина стала частиною СРСР. Радянські війська з'явилися у селі 30 червня. Митрополит Силуан Кравцов, тяжко хворий на той момент, був змушений покинути Білу Криницю й вирушив у Бреїлу, де отримав притулок.
З 1991 року в складі незалежної України.
Населення[ред. | ред. код]
За переписом населення 2001 року в селі мешкало 169 осіб[1].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| російська | 76,33 % |
| українська | 20,12 % |
| молдовська | 2,37 % |
| румунська | 0,59 % |
Старообрядництво[ред. | ред. код]
За матеріальної допомоги одновірців із Росії село мало свій церковний центр: монастир і собор. На базі жіночого Білокриницького монастиря в 1844 році було створено єпархію, а з 1846 — ієрархію на чолі з митрополитом (Білокриницька митрополія), яка висвячувала священиків і єпископів для старообрядців усього світу.
Село стало центром відновлення старообрядців (т. зв. поповців, які, на відміну від безпоповців, мали священиків та визнавали таїнства). 28 жовтня 1846 року в Білій Криниці, у Покровському соборі, відбулося приєднання митрополита Амвросія до Православної старообрядницької церкви.
Покровський монастир був найбільшим духовно-просвітницьким центром на Буковині. Тут проживали митрополит, єпископ, вікарій, священноінок, два ієродиякона, по тридцять ченців і послушників. У монастирі була зібрана велика бібліотека, переписувалися книги, зберігався архів митрополії. На території обителі розташовувалися Покровський собор, храм Св. Миколи, митрополичі палати, двоповерховий братський корпус.
Наприкінці 1940-х років Покровський монастир було зруйновано. На монастирському цвинтарі збереглися могили білокриницьких митрополитів, ченців Павла й Алімпія — місцевих святих.
У 1940-х роках митрополію перенесено до Румунії. Нині резиденція митрополита білокриницького — Бреїла.
У роки радянської влади собор був закритий і тільки наприкінці 1980-х років його повернуто віруючим. У 1992 році знову освячений. Успенський собор донині належить жіночому старообрядницькому монастиреві.
У 1988 році в Білій Криниці створено музей старообрядництва, але в 1996 році його було закрито у зв'язку зі скороченням витрат державного бюджету, а експонати передано в обласний краєзнавчий музей.
На місці чоловічого монастиря, постраждалого під час Другої світової війни, облаштовано прикордонну заставу.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Великий митрополичий собор збудовано в 1900—1908 роках на кошти московського купця Гліба Степановича Овсянникова в пам'ять про сина Олександра, який помер молодим. Автор проекту — придворний архітектор австрійського імператора В. І. Клік. Храм освячено в ім'я Успіння Пресвятої Богородиці митрополитом білокриницьким Макарієм у співслужінні архієпископа московського Іоанна. В його декоративному оформленні чітко простежуються риси російської архітектури XVII—XVIII ст. Споруда нагадує Собор Василя Блаженного в Москві. Поблизу — Космодем'янська церква XVIII-XIX століття, типово української дерев'яної архітектури.
Про життя старообрядців у Білій Криниці писали Л. Толстой, В. Короленко, А. Герцен, Федір Чащин.
Світлини[ред. | ред. код]
-
Собор Успіння Пресвятої Богородиці -
Собор Успіння Пресвятої Богородиці -
Собор Успіння Пресвятої Богородиці Біла Криниця
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернівецька область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 лютого 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Чернівецька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 1 лютого 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Біла Криниця (Чернівецький район) |
- Фоторепортаж про собор старообрядцев [Архівовано 13 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Путівник по Україні. Біла Криниця[недоступне посилання з червня 2019]
- Хто такі старообрядці й звідки вони прийшли на Буковину
- Фонд «Біла Криниця»
- Старі фото Білої Криниці[недоступне посилання з червня 2019]
- Славка Куцай. Сила віри. // National Geographic Україна. — Вип. листопад 2014. — С. 38-47.
Посилання[ред. | ред. код]
- Облікова картка с. Біла Криниця. Верховна Рада України. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 2 лютого 2019.
| ||||||||
