Білий носоріг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Білий носоріг
Ceratotherium simum Kruger Park 02.JPG
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Непарнокопитні (Perissodactyla)
Родина: Носороги (Rhinocerotidae)
Рід: Ceratotherium
Вид: Білий носоріг
Біноміальна назва
Ceratotherium simum
(Burchell, 1817)
Mapa distribuicao original white rhino.png
Підвиди
Ceratotherium simum cottoni
Ceratotherium simum simum

Білий носоріг (Ceratotherium simum) — представник родини носорогів. Розрізняють Північних білих носорогів (мешкають у районі Верхнього Нілу) та Південних білих носорогів (мешкають на території Південної Африки).

Походження назви[ред.ред. код]

Походить від спотвореного слова з бурської мови - wijde, що значить широкий, широкомордий. Англійці, що захопили південну Африку вирішили, що бури так промовляють слово white, що значить білий. З цього й походить назва білого носорога.

Опис[ред.ред. код]

Білий носоріг є найбільшим представником родини носорогів і другим по величині(після слона) серед сучасних ссавців. Колір білий носоріг має темний, шиферно-сірий, але світліший на відміну від чорного носорога. Його вага становить до 3 т, а іноді й 5 т, довжина тіла - 3,6-4 м, висота - 1,6-2 м. Тривалість життя близько 40 років.

Білий носоріг має два роги. Ріг у перетині основи має вигляд трапеції. Перший довгий (максимальний розмір було зафіксовано на рівні 1,58 м). Задній ріг часто майже не розвинутий. Основна функція переднього рогу - розсувати чагарники при ходьбі та харчуванні. Товста, непробивна для колючок шкіра (5-6 см товщиною) зверху вкрита чутливим епідермісом, тому носоріг дуже страждає від кровососів.

Важливою відмінність білого носорогу від інших представників родини носорогів - це широка плоска верхня губа. Основна їжа — трав'яниста рослинність. При харчуванні білий носоріг відкушує траву у самої землі, при цьому гострий ороговілий край нижньої губи працює на кшталт різця.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Режим білого носорога в багато в чому залежить від погоди. У спеку білий носоріг ховається у затінку дерев, виходить пастися з настанням сутінок. За прохолодної погоди та при дощі білі носороги шукають притулок у буші. За помірної температури білі носороги більшу частину дня, а іноді й всю ніч займаються поїданням трави. Сплять звичайно по 9-10 годин на добу.

Важливою частиною життя білих носорогів є походи на водопій та прийняття ван. Приймаючи ванни білі носороги лежать у багнюці, а в цей час десятки болотних черепах видирають із його шкіри кліщів.

У білого носорога найбільш розвинутий нюх, а зір та слух відіграють другорядну роль. За сприятливого вітра людина може підійти до білого носорога на відстань у 30-35 метрів. Білий носоріг менш агресивний ніж чорний. Він звичайно намагається втекти. При цьому швидкість його досягає 25-30 км на годину, на невеликих дистанціях — іноді й 40.

Живуть білі носороги невеликими групами, іноді стадо досягає 16-18 тварин. Здебільшого там знаходяться самиці з маленькими носорогами. Самці можуть приєднуватися до цих стад, але не повинні намагатися злучатися із самицями. В такому випадку самця проганяють. Статева зрілість у самки наступає до 4 років, у самців до 6-7 років. Гін відбувається з липня до вересня. Вагітність у самок триває 16-18 місяців. Народжується за 1 раз одне маля вагою 40-65 кг. Вже через добу воно може супроводжувати матір, а через тиждень починає самостійно харчуватися травою. Проте до 1-2 років продовжує смоктати молоко. Ріг у молодого носорога починає формуватися тільки після повного відлучення від вимені. Інтервал між родами становить 2,5-3 роки.

Чисельність[ред.ред. код]

Ще на початку XIX ст. білий носоріг був досить широкого розповсюдження по всьому африканському континенту. Європейці стикнулися з ним вперше у південній Африці. Відкрив білого носорога відомий дослідник Бурчелл.

Разом з тим почався відстріл білого носорога. Темпи його були досить швидкі. за 35 років - з 1857 до 1892 - кількість білого носорогу зменшилася настільки, що його було оголошено як зниклий вид. Проте незабаром у Наталі (сучасна Південно-Африканська республіка) у долині ріки Умфолозі у малодоступній місцині знайшлося стадо білих носорогів. У 1897 році цей район взято було під охорону. У 1900 році ще одне стадо виявили у Верхньому Нилі (держави Судан, Уганда, Демократична республіка Конго).

Не скрізь було досягнуто позитивних результатів з відродження популяції білих носорогів. У Натлі їх збільшилося з 30 (у 1930 році) до 950 тварин у 70-х роках XX ст., у Судані до 2000, в Конго зменшилось з 1000 до 100 тварин,в Уганді - з 300 до 80 тварин. Проте вже у 2008 році у Конго було знайдено лише 8 білих носорогів. Відомостей щодо тварин, які мешкали у Судані, Уганді практично не має.

Найбільші досягнення мають працівники національного парку в Умфолозі. Тут чисельність білих носорогів збільшилася настільки (до 9000 тварин), що з'явилася можливість переправляти їх до інших національних парків Африки, а також у деякі зоопарки Європи та північної Америки.

Здебільшого в світі поширені південні білі носороги, що до північних, то їх чисельність складає всього 5 осіб, однак всі вони являються самками, останній самець помер 15 грудня 2014 року у зоопарку в Сан-Дієго.[1]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Emslie, R. and Brooks, M. (1999). African Rhino. Status Survey and Conservation Action Plan.. IUCN/SSC African Rhino Specialist Group. IUCN, Gland, Switzerland and Cambridge, UK. ISBN 2-8317-0502-9