Білий птах з чорною ознакою

Білий птах з чорною ознакою
Жанр	Художній
Режисер	Юрій Іллєнко
Сценарист	Юрій Іллєнко Іван Миколайчук
У головних ролях	Лариса Кадочникова Іван Миколайчук Богдан Ступка
Оператор	Вілен Калюта
Художник	Анатолій Мамонтов
Кінокомпанія	Кіностудія імені Олександра Довженка
Тривалість	93 хв.
Країна	СРСР
Рік	1970
IMDb	ID 0165636

«Бі́лий птах з чо́рною озна́кою» — український художній фільм режисера Юрія Іллєнка відзнятий у 1970 році на кіностудії імені Довженка. „Українське поетичне кіно“.

В 2011 році у статті «Фільм як результат чаклунства» (до 40-річчя виходу фільму на екран) кінокритик Лариса Брюховецька відзначила, що „як стверджують Марія Євгенівна Миколайчук та Лариса Кадочникова, ідея фільму належала Іванові Миколайчуку. Влітку 1969 року сценарій фільму був готовий. У № 5 за 1971 рік (у лютому) польський журнал Ekran, який регулярно писав про події в українському кіно, повідомив, що зйомки фільму вже завершено і відбулися його перші покази — на кіностудії та в московському Будинку кіно і що його прийняли з ентузіазмом, визнавши одним з найвидатніших творів радянського кіно останніх років“.

„«Білий птах...» тогочасні зарубіжні критики порівнювали з майстерно виписаною фрескою, у якій є багаті, барвисті національні строї, архітектура, музика, танець, живопис, різьблення, народні пісні й поезія. Він зітканий з історичної правди і творчої фантазії, з любові й болю за українців, які на рідній землі були позбавлені безжурно-щасливого життя. «Білий птах з чорною ознакою», як справжній класичний твір, залишається і сьогодні вражаючим і свіжим, як і сорок років тому! ... як справжній класичний твір, він відкриває нові й нові смисли...“ — Лариса Брюховецька

Сюжет

У центрі розповіді — бідна й багатодітна буковинська родина. Розійшлися шляхи синів Леся Дзвонаря: старший іде до Червоної Армії, середній — в ліс, до УПА, молодший — залишається осторонь. Але не раз зустрінуться вони і не раз перетнуться їх долі — то в коханні, то в горах зі зброєю в руках. Події фільму відбуваються у 1937-47 р.

Акторський склад

• Лариса Кадочникова — Дана
• Іван Миколайчук — Петро Дзвонар
• Богдан Ступка — Орест
• Юрій Миколайчук — Богдан
• Василь Симчич — Отець Мирон
• Наталія Наум — Катерина Дзвонариха
• Джемма Фірсова — Вівдя
• Олександр Плотніков — Лесь Дзвонар
• Василь Симчич — батько Мирон
• Олег Полствін — Георгій у дитинстві
• Михайло Іллєнко — Георгій
• Леонід Бакштаєв — Остап
• Володимир Шакало — Левицький
• Микола Олійник — Роман (озвучив актор Павло Морозенко)
• В епізодах: Марія Миколайчук, Володимир Колесник, В'ячеслав Винник, А. Владимиров, Костянтин Степанков (Зозуля)
• У фільмі брали участь жителі сіл Буковини.

Знімальна група

• Сценаристи: Юрій Іллєнко, Іван Миколайчук
• Режисер-постановник: Юрій Іллєнко
• Оператор-постановник: Вілен Калюта
• Художник-постановник: Анатолій Мамонтов
• Художник по костюмах: Лідія Байкова
• Звукооператор: Леонід Вачі
• Художник-гример: Яків Грінберг
• Монтажер: Наталя Пищикова
• Редактор: Віталій Юрченко
• Оператор: А. Лен
• Режисери: Ю. Фокін, І. Мілютенко, Григорій Зільберман, В'ячеслав Винник
• Художник-декоратор: Микола Поштаренко
• Комбіновані зйомки:
  • оператор: Григорій Сигалов
  • художник: Володимир Цирлін
• Асистенти:
  • режисера: Л. Кустова, В. Трубников
  • оператора: С. Найда, Майя Степанова, Сергій Стасенко, Павло Степанов
  • художника: Василь Безкровний
• Консультант з етнографії: Іван Снігур
• Директор: Петро Тарасов

Музика

• Музика у виконанні народного оркестру села Глиниця Кіцманського району.
• Під час фільму декілька разів звучить уривок з української народної пісні (музична тема головного героя): «Причисавси, прилизавси, в білі штани вбравси, як увидів дівчиноньку на дорозі...».

Нагороди

• 1971 — Золота медаль — Московський міжнародний кінофестиваль (Юрію Іллєнко)
• 1971 — Медаль Миру ООН (Юрію Іллєнко)
• 1972 — Відбіркова премія «Срібні сирени» — МКФ у Сорренто (Італія)
• 1988 — Державна премія Української РСР ім. Шевченко — «За створення різнопланових національних образів у кіно» (посмертно) Івану Миколайчуку

Зі статті Лариси Брюховецької «Фільм як результат чаклунства»: „«Білий птах з чорною ознакою» купили чимало країн, він здобув різні міжнародні нагороди: премію «Срібні сирени» в Соренто, Італія, гран-прі «Золота пектораль шаха Ірану» МКФ в Тегерані, дипломи МКФ у Сан-Франциско, Бєлграді, Токіо, Сіднеї, Мельбурні та ін.“.

Посилання

• «Білий птах з чорною ознакою» (kino-teatr.ru) (рос.)
• Марко Роберт Стех «Очима культури» № 49. Про кінорежисера Юрія Іллєнка

Це незавершена стаття про український фільм. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.