Білицьке
| Білицьке | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
  |
|||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон |  Донецька область |
||||
| Район/міськрада | Добропільська міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 1411570300 | ||||
| Засноване | 1909 | ||||
| Статус міста | з 1966 року | ||||
| Населення | ▼ 8768 (1.08. 2011) | ||||
| Площа | 2.05 км² | ||||
| Густота населення | 4277 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 85043—85047 | ||||
| Телефонний код | +380-6277 | ||||
| Координати | 48°24′23″ пн. ш. 37°11′06″ сх. д. / 48.40639° пн. ш. 37.18500° сх. д.Координати: 48°24′23″ пн. ш. 37°11′06″ сх. д. / 48.40639° пн. ш. 37.18500° сх. д. | ||||
| Висота над рівнем моря | 188 м | ||||
| Водойма | Водяна | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Мерцалове | ||||
| До станції | 4 км | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - фізична | 64,3 км | ||||
| - залізницею | 84 км | ||||
| - автошляхами | 73 км | ||||
| До Києва | |||||
| - фізична | 531 км | ||||
| - залізницею | 808 км | ||||
| - автошляхами | 688 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 85043, Донецька обл., Добропільська міськрада, м. Білицьке, вул. Ленина, 20, 6-31-20 | ||||
| Веб-сторінка | Білицька міськрада | ||||
| Міський голова | Заварзін Олександр Тихонович | ||||
Бі́лицьке — місто районного значення в Донецькій області України, підпорядкований Добропільській міській раді міста Добропілля. Розташований поблизу залізничної станції Мерцалове, в долині річки Водяної (притока річки Бик, басейн Дніпра).
Підпорядковане смт Водянське (1,6 тис. осіб).
Зміст |
Історія [ред.]
Земля, де розташоване м. Білицьке, належала поміщикові Класіну. Після того, як він збіднів, землю купили заможні селяни Дегтярьов, Ліщина, Заварза, Рубель, Бутенко, які в 1909 році заснували хутір. Потім сюди приїхали нові родини з Росії, вихідці з одного села Бельчани, які стали себе називати себе за попереднім місцем проживання. Так, в 1909 році вперше згадується хутір Білицьке. Складався він всього з 15 саманових хат. Після встановлення радянської влади в селі Никанорівка утворилась сільська рада, до якої увійшов хутір Білицьке.
У 1932-1933 роках на хуторі з'явилися перші геологи з Юзівки, які відкрили великі поклади кам'яного вугілля. Восени 1941 року на хуторі була встановлена нацистька влада. Вперше німці прийшли в хутір в середині листопада. На території сьогоднішнього міста стояло всього 8-9 будинків (зараз по вулиці Шевченка). Німці організували сільськогосподарські роботи (господарство нинішнього радгоспу «Гірник»). З Німеччини надійшла техніка: трактори, сівалки, косарки.
У лютому 1943 року, при першій спробі захопити м.Красноармійськ (тоді називався Красноармійське), в районі хутора загинули танкісти і піхотинці, зі складу відступаючих з м. Красноармійська залишків частин 10 ТК (танкового корпусу), а також мирні жителі, які були поховані в братській могилі.
У 1951 році був затверджений проект будівництва шахти з робочим селищем на 15000 осіб. У 1953 році почалося будівництво селища.
Статус селища міського типу Білицьке отримало в 1956 році. Першим головою селищної ради був Тарас Макарович Завгородній, учасник другої світової війни, комуніст.
З 1966 року отримало статус міста районного підпорядкування.
Населення [ред.]
- 2001 рік — 10,093 тис. осіб
- 2004 рік — 9,8 тис. осіб,
- 2011 рік — 8,8 тис. осіб.
Економіка [ред.]
Видобуток кам'яного вугілля (ГОАО Шахта «Білицька», «Водяна» ДП «Добропольеуголь» — остання закрита). ЦОФ «Октябрська». Завод «Точмаш». Хлібокомбінат. Більше 40 % зайнятих в народному господарстві працюють у вугільній промисловості.
Визначні місця [ред.]
хлібокомбінат зачинили замість нього відкрили завод побутової хімії ОЛЛ ГРИН
- ПТУ № 83 (вул. Харківська)
- ЗОШ № 8, 9, 10
- Білицька ГБ (вул. Радянська)
Соціальна сфера [ред.]
3 загальноосвітні школи, музична школа, лікарня, стадіон, будинок культури, професійно-технічне училище.
Посилання [ред.]
|
|||||||||||
