Білка (Коростенський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Білка
Білківська сільська рада
Білківська сільська рада
Країна Україна Україна
Область Житомирська область Житомирська область
Район/міськрада Коростенський район
Рада Білківська сільська рада
Код КОАТУУ 1822380201
Основні дані
Засноване 1775
Населення 562
Площа 2,266 км²
Густота населення 248,01 осіб/км²
Поштовий індекс 11564
Телефонний код +380 4142
Географічні дані
Географічні координати 50°49′07″ пн. ш. 28°11′16″ сх. д. / 50.81861° пн. ш. 28.18778° сх. д. / 50.81861; 28.18778Координати: 50°49′07″ пн. ш. 28°11′16″ сх. д. / 50.81861° пн. ш. 28.18778° сх. д. / 50.81861; 28.18778
Середня висота
над рівнем моря
198 м
Місцева влада
Адреса ради 11564, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Білка, вул. Лесі Українки, 1,
тел. 6-80-42
email bilka.s-rada@meta.ua
сайт села selobilka.url.ph
Карта
Білка (Україна)
Білка
Білка
Білка (Житомирська область)
Білка
Білка

Бі́лкасело в Україні, Коростенському районі Житомирської області. Населення становить 562 осіб.

Місце знаходження[ред.ред. код]

Розташоване в північно-західній частині Коростенського району на віддалі 50 кілометрів на північний захід від районного центру м.Коростеня та 88 кілометрів від обласного центру м.Житомира. За 4 км від села знаходиться залізнична станція Ушиця Південно- західної залізниці. Межує з селами: з заходу - Кам′янкою Ємільчинського району, з сходу - Сушками Коростенського району, з північно-східної частини - Гулянкою та Новою Ушицею Коростенського району , з півдня – Гонорино Ємільчинського району.

Опис села[ред.ред. код]

Прекрасні краєвиди
Великий ставок
природа села
Вдалині видно молодіжну естраду
Ставок

Село Білка розкинулось на мальовничих берегах річки Уж та її правої притоки – річки Білка, на руслі якої, в центрі села створено прекрасний ставок, розміром 10 га. Вздовж річки Уж розкинулись чудові краєвиди. Ліва сторона більш низовинна, покрита луками, а на правій стороні за селом піднімаються горби, складені з твердих кристалічних порід. Зверху ці горби покриті пухкими породами з різною рослинністю і лише над водою виступають оголені камені, тому це урочище називають « Кам′янкою». Ще в давні часи населення с.Білка виплавляло залізо із болотяних руд, про це свідчить наявність шлаку на березі річки Вуж і назва села Рудня Білківська . З корисних копалин на території села виявлено поклади граніту, кремнію, глини, піску. Площа населеного пункту становить 253 га. Кількість населення станом на 01.01.2011 року 537 чоловік.

Історія села[ред.ред. код]

Із народних переказів с.Білка виникло в давні часи на торговому шляху із м. Коростеня в м.Новоград-Волинський серед непрохідних лісів в міжріччі річок Уж і Білка. Назву село і річка одержали від того, що в лісах навколо села водилось багато звірів, а особливо білок. Ще й досі навколо села стоять віковічні ліси, в яких розташоване Ушомирське державне мисливське господарство, де водяться десятки видів диких звірів.

Перша згадка про село датується 1616 роком. В минулому село Білка було Барашівської волості, Коростенського повіту, Житомирського уїзду Волинської губернії. До революції більшість землі належала графу Тишкевичу, який проживав в Мінській губернії. В селі був поміщицький маєток, в якому проживав управитель графа Тишкевича - Чернецький. В селі в цей час працювали винокурний та кожевний заводи. Невідомо ким в 1775 році була побудована церква «Во имя Воздвижения Креста Господня» зроблена з дерева без жодного цвяха, з дзвіницею. В той час церкві належало 36 десятин землі.

Після революції радянська влада в селі була встановлена в січні 1918 року, перший революційний комітет був створений в 1921 році. В цьому році було створено сільську раду. 19 лютого 1925 року в селі створена партійна організація з 4-х комуністів. Слідом за партійним осередком було створено комсомольську організацію. В 1923 році в селі працювало сільське споживче товариство, яке нараховувало 150 пайщиків. В двадцятих роках (в 1927 р.) в селі була своя електростанція, побудована на р.Уж.. В 1964 році село повністю електрифіковано від високовольтної лінії Ушицького кам′яного кар′єру. На території села до революції працював цегельний завод, на якому виготовляли цеглу, черепицю високої якості. Ця продукція користувалась великим попитом, деякі екземпляри з автографом господаря « Граф Тишкевич. С.Білка» збереглися до наших днів. В 1929 році с.Білка стає на шлях колективізаціі. Селяни об′єднались у сільськогосподарську артіль ім..Петровського. Одночасно з колективізацією проводилось технічне переозброєння села, що сприяло значним успіхам у піднесенні продуктивності землеробства і тваринництва.

До революції в селі була відкрита церковно-приходська школа в 1885 році в ній навчалось 35 учнів, яких навчав один учитель. Із встановленням радянської влади в селі заснувалась початкова школа, яка згодом стає першою в Барашівському району 7-річною. В 1935-1936 навчальному році вона була реорганізована в середню школу. В тридцятих роках в селі був відкритий зоотехнікум. Перед ВВв зоотехнікум був переміщений в с.Усолуси Барашівського району.

В 1937 році, коли розпочались сталінські репресії, загинуло 40 білківчан, серед них і батько Матвієнка Володимира Павловича – Павло Матвієнко.

збудований меморіал
збудований меморіал

В роки Великої Вітчизняної війни село Білка було окуповано поневолювачами 20 липня 1941 року. Було створено підпільну організацію, яка влилась в партизанський загін ім. Боженка. На території села в роки війни діяло партизанське з′єднання ім. Шитова, а також визволяла село 195 стрілецька дивізія. Вивезено окупантами на каторжні роботи до Німеччини 112 чоловік. На фронтах і в партизанських загонах воювало 242 жителі. Серед учасників ВВВ - 64 нагороджено орденами і медалями.

Загинуло на фронтах, захищаючи Батьківщину 154 чоловіки. На честь воїнів визволителів, які героїчно боролися проти фашистських загарбників і віддали своє життя в 1986 році збудовано меморіал, гармату ЗИС-ЗА поставили на постамент, а також покладено меморіальні плити з прізвищами односельчан, що загинули.

Видатні земляки[ред.ред. код]

  • Матвієнко Володимир Павлович –герой України, перший Голова Національного Банку України, Голова правління « Промінвестбанку». Вніс великий вклад у соціальний та економічний розвиток села: побудував нову школу, молодіжну естраду, реконструював будинок культури, восьмиквартирний двохповерховий житловий будинок, відкрив стоматологічний кабінет.
  • Філоненко Іван Зіновійович, який 36 років очолював колгосп « 50- річчя Жовтня» в с.Білка – кавалер багатьох орденів і медалей за доблесну працю, в тому числі «Орден трудового червоного прапора» і « Ордена Леніна».
  • Іваненко Ф.М.– делегат XXV з’їзду КПРС нагороджений jрденом Трудового Червоного Прапора.
  • Іваненко Е.І. – ветеран Великої Вітчизняної війни, нагороджений «Орденом червоної зірки».
  • Прохоренко Григорій Дмитрович. -(*1913 - + 1977, с. Подвірне Новоселицького району Чернівецької області). - педагог, господарник. Навчався у Житомирському педагогічному інституті. Працював учителем історії, директором школи у Баранівському районі. У роки війни був у партизанському з'єднанні О. Сабурова політруком, заступником командира загону. У 1944 році після звільнення України від фашистів мобілізувався і був направлений на роботу завідуючим Вижницьким районним відділом освіти Чернівецької області. У 1957 році, як "тридцятитисячник", направлений на роботу в економічно слабкий колгосп імені Суворова (с. Подвірне Новоселицького району Чернівецької області). Згодом господарство зайняло лідируючі позиції за більшістю показників сільськогосподарського виробництва в регіоні і колгосп був нагороджений орденом "Знак Пошани". Неоднаразово господарство було учасником ВДНХ, нагороджувалось перехідними та пам'ятними відзнаками. Г. Д. Прогоренко був нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Леніна (1967), Жовтневої Революції, Великою золотою медаллю ВДНХ, а також орденом Леніна (1967). Він автор книги-нарису "Кологсп імені Суворова Новоселицького району" (літературний запис журналіста Володимира Михайловського). Г. Д. Прохоренко - номінант екциклопедичного видання "Вони прославили Буковину" (Чернівці: вилавництво "Черемош", 2010. - С. 175.- ISBN 978-966-181-049-4). Іменем Прохоренка названа одна з вулиць села Подвірне. Юхим Гусар.

Особливо значущі будівлі села[ред.ред. код]

Школа імені Володимира Матвієнка
Білківська сільська рада
Білківська сільська рада

Органом місцевого самоврядування є Білківська сільська рада, яка розміщена в центрі села і до складу якої входять 2 села: Білка та Рудня-Білківська.


Школа


На території села розміщена загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. В 2010-2011 році в ній навчалось 119 дітей. Педагогічний колектив-13 чоловік, обслуговуючий персонал – 7 чоловік.

Будинок культури с Білка
фельдшерський пункт





Реконструйовано будинок культури на 300 місць, в якому розміщена сільська бібліотека, з книжковим фондом 13,8 тисяч примірників книг.



В 2003 році відкрито оздоровчий центр, в якому працює фельдшерський пункт.





Tancmaudanchik1.JPG
Tancmaudanchik1.JPG
Молодіжна естрада
Tancmaudanchik3.JPG


В 2004 році побудовано молодіжну естраду.






На даний час ведеться будівництво дитячого дошкільного навчального закладу.

Економіка[ред.ред. код]

В селі працює магазин, який обслуговує Ушомирське сільське споживче товариство. Відкрито також приватний торгівельний кіоск «Оленка». Працює відділення зв′язку, яке обслуговує село Білка та Рудня Білківська.

В 2001 році на основі зданих в оренду жителями села земельних паїв, створено сільськогосподарське дочірнє підприємство «Обрій». підприємство м′ясо-молочного напрямку. Вирощують ВРХ, свиней. З зернових культур вирощують жито, овес, кукурудзу. СДП «Обрій» ( директор – Максимчук Петро Федорович) надає послуги населенню по збору врожаю, обробітку огородів. В даний час на землях Білківської сільської ради, що межують з Бондарівською сільською радою розміщені і діють: Ушицький комбінат будівельних матеріалів (Голова Правління комбінату Гопанчук Антон Пилипович); ТОВ « Гулянецький щебзавод» (директор Олександр Миколайович Ярмолюк); Білківське підприємство з виробництва гранітних блоків ( розробляє Ушицький комбінат будівельних матеріалів)

Посилання[ред.ред. код]



Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.