Білл Еванс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Білл Еванс

Білл Еванс   (William John Evans, відоміший як Bill Evans) (16 серпня 1929 — 15 вересня 1980) — один з найвідоміших та найвпливовіших джазових піаністів, 1950-х—1970-х років. Його використання імпресіоністичної гармонії, винахідлива інтерпретація традиційного джазового репертуару та синкопована поліритмічна мелодика справила значний вплив на ціле покоління піаністів, таких як Herbie Hancock, Denny Zeitlin, Чик Коріа і Кіт Джаретт, гітаріста Джон МакЛафлін та інших.

Дитинство та юність[ред.ред. код]

Білл Еванс народився в Плейнфілді, штат Нью-Джерсі, мати — русинського походження, батько — валійського. Перші музичні заняття отримав у церкві.

Мати Білла Еванса, Марія Сорока, — піаністка-аматорка, захоплювалась сучасною академічною музикою. Завдяки цьому вже у 6 років Б.Еванс опановував класичне фортепіано, в 13 — також флейту і скрипку.

З 12 років грає в бенді старшого брата (Buddy Valentino's band), що й стало початком шляху джазового піаніста. В 1940-ві грає в стилі бугі-вугі в різних клубах Нью-Йорку. Музичну освіту отримав в Південно-східному Луїзіанському Універсітеті, який закінчив в 1950 році за кваліфікацією виконавця та викладача фортепіано.

1950-ті роки[ред.ред. код]

По закінченню Університету гастролює з бендом Herbie Fields, пізніше в оркестрі Fifth Army Band. Після трьох років служби в армії та оркестрі, Б.Еванс переїзжає в Нью-Йорк, де грає з квартетом Tony Scott і продовжує навчання композиції в «Mannes College». В цьому колледжі Еванс знайомиться з композитором Жоржем Русселом, та його ладовими теоріями джазу. Значними для сольної кар'єри Еванса стали сумісні записи з Ж.Русселлом, такі, як наприклад альбом «All About Rosie.» Також Еванс записав альбоми з Ч.Мінгуса, О.Нельсоном, та Арт Фармер'ом. В 1956 випустив свій дебютний альбом New Jazz Conceptions (фірма Riverside Records).

В 1958 грає, як єдиний білий музикант у секстеті Майлза Девіса. Хоча це співробітництво тривало лише 8 місяців, однак воно було дуже плідним. Проте бажання Еванса бути лідером групи, вживання наркотиків та конфлікти з іншими учасниками секстету призвели до припинення співпраці, проте в 1959 Б.Еванс ще записав разом з М.Девісом відомий альбом «Kind of Blue», до якого Б.Еванс вніс багато ідей щодо структури та настрою, а також імпровізацію.

1960-ті—1970-ті роки[ред.ред. код]

В кінці 1950-х Б.Еванс створює тріо за участю басиста Скотта ЛаФаро та барабанщика en:Stephen Paul Motian. З цією групою Б.Еванс створює оригінальні та основані на джазових стандартах композиції, з виразним імпровізаціями всіх трьох учасників ансамблю. Тріо створює альбоми «Portrait in Jazz» (1959), Explorations, Sunday at the Village Vanguard, Waltz for Debby (всі — 1961). Смерть басиста в автомобільній катастрофі в червні 1961 на цілий рік призупинила концертну діяльність Б.Еванса.

В 1962 Б.Еванс запрошує замість ЛаФаро басиста Ізраельса, в оновленому складі записані альбоми Moonbeams та How My Heart Sings! У 1962году, під впливом продюсера К.Тейлора, Еванс починає роботу з колективами іншого формату, такими як «Gary McFarland's big band», аранжує Claus Ogerman, виступає з Stan Getz і знову об'єднується з Jim Hall. Найприкметнішим експериментом був альбом «Conversations With Myself»(«Діалоги з самим собою»), де партії другого і третього піаніно були накладені на перше. Цей альбом отримав Премію Греммі в номінації «ліпше інструментальне джазове виконавство — соліст або невеликий ансамбль».

У подальші роки Еванс продовжував виступи і записи з різними тріо, що включають в різний час басистів Ізраельса (1962–1965), Гар Пікока (1963), Еді Гомеца (1966–1977), Марка Джонсона (1978–1990) і барабанщиків Моушена (1959–1962), Ларрі Банкера (1963–1965), Філлі Джо Джонса (1967), Джек Деджонетта (1968), Марті Морелла (1969–1975), Еліота Зігмунда (1975–1978) і Джо Лабарбера (1979–1980).

В 1970-ті Б. Еванс також співпрацював з вокалістом Тоні Беннет випустивши в 1975's альбом The Tony Bennett/Bill Evans Album та в 1977 — Together Again.

Наркотична залежність[ред.ред. код]

Проблеми з наркотичною залежністю у Білла Еванса почалися ймовірно з часів його роботи з М.Девісом в кінці 1950-х років. Захоплення героїном супроводжувало більшу частину його кар'єри, здоров'я музиканта було слабким і фінансове становище протягом 1960-х років залишалось складним. В кінці 1970-х, кокаїн став серйозною проблемою для Еванса. Його організм був остаточно зруйнований психоактивними речовинами в 1980. Хворий на виразку шлунку, церроз печінки та бронхіальну пневмонію, Білл Еванс помер в Нью-Йорку.

Історичне значення[ред.ред. код]

Хоча упроджовж життя матеріальний стан Еванса був нелегким, його музика завжди виявляла майстерне творче володіння гармонією, ритмом, та індивідуальне розуміння джазу. Творчість Білла Еванса неповторним чином сплавляла елементи джазу, унікальний стиль ансамблевого виконавства, класичне розуміння форми. Його записи продовжують впливати на піаністів, гітаристів, композиторів та інтерпретаторів джазової музики усього світу.

Дискографія[ред.ред. код]

Bill Evans1.jpg

Riverside Records

  • New Jazz Conceptions (1956)
  • Everybody Digs Bill Evans (1958)
  • Green Dolphin Street (1959, not issued until the 1970s)
  • Portrait in Jazz (1959)
  • Explorations (1961)
  • Sunday at the Village Vanguard (1961)
  • Waltz for Debby (1961)
  • How My Heart Sings (1962)
  • Interplay (1962)
  • Moonbeams (1962)
  • Conversations With Myself (1963)
  • The Solo Sessions (two volumes 1963)
  • At Shelly's Manne Hole (1963)
  • Waltz for Debby (with Monica Zetterlund) (1964)

United Artists Records

  • The Ivory Hinters (with Bob Brookmeyer (piano)) (1959)
  • Undercurrent with Jim Hall (1963)

Verve Records

  • Trio '64 (1964)
  • Trio '65 (1965)
  • Bill Evans Trio with Symphony Orchestra (1965)
  • Bill Evans at Town Hall (1966)
  • Intermodulation (with Jim Hall) (1966)

MPS Records

  • Symbiosis (1974)

Мультимедіа[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]