Білобог

Білобо́г— бог добра в слов'янській міфології, творець землі, Бог Сонця, Дажбог наших предків — праукраїнців. світла, батько Перуна. Уособлював добрі («білі») сили. Виступав у постійній боротьбі з Чорнобогом.

Назва Білобог засвідчена в топоніміці Лужиці (гора Білбог), Польщі (с. Бялобоже), України (с. Білобожниця на Тернопільщині), Серед. Росії (урочище Бєлиє Боги). Протилежністю Білобога був Чорнобог (Чорнт, Чорт), культ якого у західних слов'ян засвідчений німецьким хроністом 12 ст. Гельмольдом.

З Білобогом пов'язані Білі кирниці на хребті Варатики, що між Рутурами і Марківкою, Білий потік у Марківці та ін. урочища на Коломийщині.

У Печеніжині на тому місці, де пізніше побудували замок Потоцьких, стояло колись дохристиянське святилище. Про це свідчить легенда про церкву, яка, нібито там стояла і пішла під землю. Очевидно, там був храм Білобога або П'ятниці, з якою теж пов'язується білий колір (у водах білили полотна).

У народних колядках, особливо на Коломийщині, до нього звертаються у рефренах «Гой дай, Боже».

Джерела

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
• Енциклопедія Коломийщини