Білогірський район (Крим)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Білогірський район
Bilogir rayon gerb.png Bilohirskiy rayon crimea prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Автономна Республіка Крим
Код КОАТУУ: 0120700000
Утворений: 1917
Населення: 64359 (на 1.08.2013)
Площа: 1894 км²
Густота: 33.8 осіб/км²
Тел. код: +380-6559
Поштові індекси: 97600—97661
Населені пункти та ради
Районний центр: Білогірськ
Міські ради: 1
Селищні ради: 1
Сільські ради: 17
Міста: 1
Смт: 1
Села: 76
Селища: 2
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 97600, Автономна Республіка Крим, Білогірський район, м. Білогірськ, вул. Миру, 1, 9-11-43
Веб-сторінка: Білогірська РДА
Голова РДА: Русецький Олег Ленідович
Голова ради: Худоба Степан Сергійович

Білогі́рський райо́н (до грудня 1944 року — Карасубазарський район; рос. Белогорский район, крим. Qarasuvbazar rayonı)) — район у складі Автономної Республіки Крим, розташований у її центральній частині в межах Кримської передгірно-лісостепової фізико-географічної області і Головної гірсько-лугово-лісової гряди Кримських гір. Районний центр — місто Білогірськ.

Загальні відомості[ред.ред. код]

На півночі район межує із Красногвардійським та Нижньогірським, на північному сході із Совєтським, на сході з Кіровським районами, на півдні із Судацькою та Алуштинською міськрадами та із Сімферопольським районом на заході.

Територія району охоплює частину Головного пасма Кримських гір, передгір'я і передгірні рівнини. Перевищення відносних висот у межах району близько 1000 м. Належить до передгірного Кримського посушливого, дуже теплого агрокліматичного району.

Адміністративний склад[ред.ред. код]

До складу району входить місто Білогірськ, селище міського типу Зуя, 76 сіл та 2 селища, які підпорядковані відповідно одній міській:

  • Білогірська міськрада;

одній селищній:

  • Зуйська селищна рада;

та 17 сільським радам:

  • Ароматнівській, Багатівській, Василівській, Вишенській, Зеленогірській, Земляничненській, Зибинській, Кримськорозівській, Криничненській, Курській, Мельницькій, Мічурінській, Муромській, Новожилівській, Русаківській, Цвіточненській та Чорнопільській.

Населення[ред.ред. код]

Населення — 66,4 тис. осіб.

Національний склад населення району за переписом 2001 р.[1]

чисельність частка, %
росіяни 32 706 49,2
кримські татари 19 425 29,2
українці 10 749 16,2
білоруси 622 0,9
татари 454 0,7
греки 263 0,4
поляки 193 0,3
вірмени 190 0,3
узбеки 130 0,2
німці 102 0,2
молдавани 87 0,1

Етномовний склад району (рідні мови населення за переписом 2001 р.)[2]

російська кримськотатарська українська
Білогірський район 60,4 28,9 7,9
м. Білогірськ 62,8 27,6 7,5
смт Зуя 66,9 20,6 4,8
Ароматнівська сільрада 69,1 19,4 10,7
Багатівська сільрада 51,3 40,2 7,5
Василівська сільрада 65,6 23,1 6,6
Вишеннська сільрада 58,2 34,5 6,5
Зеленогірська сільрада 56,7 30,6 11,5
Земляничненська сільрада 45,1 48,0 5,4
Зибинська сільрада 78,8 6,7 11,4
Криничненська сільрада 74,2 14,8 9,8
Кримрозівська сільрада 79,5 13,1 5,9
Курська сільрада 69,2 27,2 3,1
Мельнична сільрада 50,0 35,7 12,4
Мічурінська сільрада 45,0 48,9 5,1
Муромська сільрада 51,2 30,8 13,4
Новожилівська сільрада 39,3 46,9 10,1
Русаківська сільрада 65,8 18,8 13,4
Цвіточненська сільрада 45,4 44,3 8,9
Чорнопільська сільрада 50,9 37,5 8,0

Історія[ред.ред. код]

Територія району була заселена з давніх часів. В урочищі Біла Скеля досліджені стоянки епохи раннього палеоліту; виявлено декілька неолітичних поселень (4 тис. до н. е.), два поселення бронзового століття(3 тис. до н. е.), понад 20 курганів тощо.

Природні ресурси[ред.ред. код]

Переважають чорноземи карбонатні і південні (48% площі району), гірничо-лісові (бурі) і горно-лучні чорноземновидні ґрунти (на яйлі).

Площа лісів — 49,8 тис. га. Поширені хвойні (кримська сосна; 12%) і широколистяні (дуб, бук, граб) породи.

У районі наявні заповідники: Карабі-яйла і Кубалач; пам'ятки природи державного значення: Ак-Кая, Карабі-Яйлінська улоговина, Карасубаші; заповідне урочище і 2 пам'ятки природи місцевого значення.

Корисні копалини[ред.ред. код]

Із корисних копалини поширені такі матеріали: цегляно-черепичні глини, вапняки, мергель, галечник, гравій.

Водоймища[ред.ред. код]

До найбільших річок належать: Біюк-Карасу, Індол, Бурульча, Бештерек, Зуя. Влітку деякі з них пересихають.

Водосховища: Білогірське водосховище, Тайганське водосховище.

Економіка[ред.ред. код]

Трудові ресурси району становлять 35,1 тис. осіб. У народному господарстві працюють 19,5 тис. осіб.

Провідним у районі є сільське господарство. Район спеціалізується на виробництві фруктів, винограду, овочів, тютюну, ефіроолійних культур, зерна (озима пшениця, озимий ячмінь, овес, кукурудза), а також — молока, м'яса, шерсті.

Під сільськогосподарські угіддями — 115,2 тис. га, в тому числі орних земель — 62,8 тис. га, під садами і виноградниками — 8,5 тис. га, під пасовищами — 43,6 тис. га. Працює 13 колективних господарств, 2 державних сільськогосподарських підприємства і 2 допоміжних сільськогосподарських виробництва.

На території району розміщено 10 промисловий підприємств, які виробляють будівельні матеріали, продукти харчування і винно-горілчані вироби, 2 підприємства лісового господарства, 2 автотранспортних підприємства і 9 будівельних організацій. Найбільші з них: Білогірський виноробний завод, філіал ВАТ «Харчпром Білогірській завод продтоварів», КП «Монтажно-заготовчий завод», ОАТП «Білогірський ЗБМ», КП «Білогірське кар'єроуправління», завод із переробки ефіроолійних культур (с. Кримська Роза).

На території району розміщено «Парк левів «Тайган»».

Транспорт[ред.ред. код]

Автомобільних доріг — 314,9 км. Територією району проходить автотраса республіканського значення Р23: СімферопольФеодосіяКерч.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

На території району: професіонально-технічне училище, філіал навчально-курсового комбінату з підготовки фахівців сільського господарства; 30 загальноосвітніх шкіл, у тому числі 2 із кримськотатарською мовою навчання та одна вечірня, краєзнавчий музей (Білогірськ); 4 лікарні, 8 амбулаторій, 2 поліклініки і 31 фельдшерсько-акушерський пункт.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Серед архітектурних пам'ятників — залишки караван-сараю (м. Білогірськ) і Топловський Троїце-Парасківський жіночий монастир (1864, с. Учебне).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]