Білокуракинська волость
| Білокуракінська волость | ||||
| Центр | Білокуракине | |||
|---|---|---|---|---|
| Площа | 26 284 (1885) | |||
| Населення | 10 524 осіб (1885) | |||
| Густота | 36.6 осіб / км² | |||
| Наступники | Білокуракинський район | |||
Білокуракінська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Старобільського повіту Харківської губернії із центром у слободі Білокуракине.
Станом на 1885 рік складалася з 6 поселень, 8 сільських громад. Населення — 10 524 особи (5205 чоловічої статі та 5319 — жіночої), 959 дворових господарств[1].
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 25987 | 22321 |
| Приватної власності | — | — |
| Казенної власності | — | — |
| Іншої власності | 297 | 297 |
| Загалом | 26284 | 22618 |
Основні поселення волості станом на 1885:
- Білокуракине — колишня державна слобода при річці Біла за 30 верст від повітового міста, 5431 особа, 834 дворових господарств, православна церква, школа, постоялий двір, 9 лавок, базари по неділях.
- Дем'янівка — колишня державна слобода, 773 особи, 272 дворових господарства, православна церква.
- Єремин — колишній державний хутір, 541 особа, 76 дворових господарств.
- Лизине — колишнє державне село, 1032 особи, 147 дворових господарств, православна церква.
- Луб'янка — колишній державний хутір при річці Біла, 1102 особи, 150 дворових господарств.
- Шапарське (Богородичне) — колишнє державне село, 844 особи, 126 дворових господарств, православна церква.
Найбільші поселення волості станом на 1914 рік[2]:
- слобода Перше Білокуракине — 7882 мешканці;
- слобода Лизине — 1648 мешканців;
- слобода Луб'янка — 1950 мешканців;
- хутір Шапарський — 1238 мешканців.
Старшиною волості був Григорій Євтіфійович Токаренко, волосним писарем — Андрій Гавролович Ковтун, головою волосного суду — Юхим Григорович Лубенець.
Джерела[ред. | ред. код]
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Памятная Книжка Харьковской губерніи. Издана Харьковскимъ Губернскимъ Статистическимъ Комитетомъ. Харьковъ. Въ Университетской типографіи. 1862. IV + 234 с.
- Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
|
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
