Білокур Іван Григорович

Білокур Іван Григорович
Іван Білокур за роботою
Народився	24 листопада 1934(1934-11-24) Богданівка, Яготинський район, Харківська область, Українська СРР, СРСР
Помер	28 жовтня 1999(1999-10-28) (64 роки) Херсон, Україна
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Київський державний художній інститут (1960)
Вчителі	Лисенко Михайло Григорович
Членство	Спілка радянських художників України

Іва́н Григо́рович Білоку́р (24 листопада 1934, Богданівка — 28 жовтня 1999, Херсон) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1970 року.

Біографія

Народився 24 листопада 1934 року народився в селі Богданівці (нині Бориспільський район Київської області, Україна). Небіж художниці Катерини Білокур. Протягом 1954—1960 років навчався в Київському державному художньому інституті, був учнем Михайла Лисенка. Дипломна робота — скульптура «Ярослав Галан», була представлена на республіканській та всесоюзній виставках, відзначена премією.

З 1960 року працював у Херсонському обласному товаристві художників. Мешкав у Херсоні в будинку на проспекті Ушакова, № 51, квартира № 19. Помер у Херсоні 28 жовтня 1999 року.

Творчість

Працював у галузях станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

станкова скульптура

• «Повернення» (1961, штучний камінь);
• «Студент» (1967);
• «У концтаборі» (1967);
• «Робітник» (1968);
• «На блакитних просторах» (1969);
• «Повернувся» (1969);
• «Пилип Комков, керівник підпілля у Херсоні» (1969);
• «Лист з фронту» (1972, штучний камінь);
• «Портрет медсестри»;
• «Вісті з фронту»;
• «На панщині».

монументальні роботи

• погруддя Героя Радянського Союзу Івана Кудрі у селищі Чаплинці (1968; 46.37347° пн. ш. 33.53792° сх. д. / 46.37347; 33.53792);
• пам'ятник Тарасу Шевченку в Херсоні на проспекті Текстильників (1971, архітектор Юрій Тарасов);
• першим корабелам у Херсоні (1972, у співавторстві з Володимиром Потребенком та Василем Шкуропатом, архітектори Юрій Тарасов і Г. П. Сикула);
• горельєф «Битва»/«Солдати Суворова у бою» в Херсоні (1980; виконаний при реконструкції майданчика біля пам'ятника Олександру Суворову);
• пам'ятник Катерині Білокур у селі Богданівці на території Музею-садиби Катерини Білокур (1982);
• пам'ятник Тарасу Шевченку у Залаегерсезі, Угорщина (1986, архітектор Михайло Костюченко);
• пам'ятник Богдану Хмельницькому у Бериславському районі (1995, у співавторстві з Володимиром Потребенком);
• пам'ятний знак «Ніка» в Херсоні (1995, у співавторстві);
• надгробок П. П. Завгородньому.

Т. Шевченко у Хесоні.	Першим корабелам.	горельєф «Битва».	К. Білокур.	Т. Шевченко у Залаегерсезі.	«Ніка».

Протягом 1989–1999 років створив багато медалей, зокрема: «Михайло Грушевський», «Іван Мазепа», «Василь Стус», «Володимир Винниченко», «500 років українському козацтву», «Леся Українка».

Брав участь в обласних, республіканських і закордонних виставках з 1961 року Зокрема за кордоном провів виставки у Болгарії у 1974–1982 роках, Угорщині у 1986 році. 2001 року відбулася посмертна його виставка у Херсонському художньому музеї імені Олексія Шовкуненка.

Література

• С. Д. Курбаткіна. Білокур Іван Григорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.