Білопілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Білопілля
Bilopi s.png Bilopiliya prapor.png
Герб Білопілля Прапор Білопілля
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Сумська область Сумська область
Район/міськрада Білопільський район
Рада Білопільська міська рада
Код КОАТУУ 5920610100
Засноване XI століття
Перша згадка 1672
Статус міста з 1672 року
Населення 16 880 (01.01.2011)[1]
Поштові індекси 41800—810
Телефонний код +380-5443
Координати 51°08′46″ пн. ш. 34°18′19″ сх. д. / 51.14611° пн. ш. 34.30528° сх. д. / 51.14611; 34.30528Координати: 51°08′46″ пн. ш. 34°18′19″ сх. д. / 51.14611° пн. ш. 34.30528° сх. д. / 51.14611; 34.30528
Висота над рівнем моря 159 м
Водойма р. Вир, Крига
Відстань
Найближча залізнична станція Білопілля
До обл./респ. центру
 - фізична 45 км
 - залізницею 49 км
 - автошляхами 44,2 км
До Києва
 - залізницею 301 км
 - автошляхами 314 км
Міська влада
Адреса 41800, Сумська область, Білопільський р-н, м. Білопілля, вул. Леніна, 68, тел. 9-17-70
Міський голова Костюченко Володимир Олександрович

Білопі́лля — місто районного підпорядкування в Сумській області, центр району. Розташоване на річках Вир і Крига, за 44 км від обласного центру (Автошлях Р44) та за 15 км від кордону з Російською Федерацією. Населення — 16 880 чол. (2011).

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість Білопільського району була представлена 15 головними підприємствами машинобудівної, харчової, будівельної сфер. У Білопіллі діяли підприємства: ВАТ «Білопільський машинобудівний завод», який випускає технологічне обладнання для хлібопекарської і цукрової промисловості, сільгоспмашини; колективне підприємство «Білопільська меблева фабрика» випускає кухонні меблі; ЗАТ «Білопільський сирзавод», ВАТ «Білопільський завод продтоварів», ВАТ «Білопільський хлібозавод». Нині в райцентрі немає жодного діючого промислового підприємства, зокрема, хлібозавод було приватизовано, перепродано й знесено у 1997–2003 роках, а у 2006 році зупинено роботу сирзаводу. Нині район є сільськогосподарським.

Історія[ред.ред. код]

План Білопілля 1787 року
  • Територія сучасного Білопілля була заселена ще у II–VI ст., про що свідчить виявлене поселення черняхівської культури. За часів Київської Русі виникло укріплене місто Вир, яке відігравало роль форпоста в боротьбі з кочівниками. Вперше Вир згадується в «Повчанні» Володимира Мономаха під 1096 роком, але події, які там відображені, стосуються 1113 р. У 1239 р. місто спустошили й спалили монголо-татари. В середині XVI ст. у цій місцевості з'являються пости російських служивих людей військові сторожі. Одну з них встановили на Вирському городищі. Існувала вона до 1571 р. У 1672 р. на місті давнього Вира виникло нове поселення, яке нараховувало 1352 чол. Першу свою назву Крига поселення дістало від річки. Під цією назвою, що довго зберігалася в народі, воно згадується в літопису Самовидця за 1687 р. Друга назва — Білопілля, — походить від однойменного містечка Варшавського повіту, звідки прийшли перші переселенці па чолі із сотником С.Фоменком.
  • Білопілля було сотенним містечком Сумського козацького полку. Воно складалось з містечка з 9 вежами і острогу з 13 баштами. В 1678 р. тут нараховувалось 53 російських служивих людей та 1202 козаки. В 1681 р. до Білопілля приписали три села Кригу (в посаді), Ворожбу (за 2 версти від міста) та Павлівку (за 5 верст від міста). В 1683 р. Білопільські землі було відмежовано від Путивльського повіту, а путивльців, які проживали в приписаних до Білопілля селах, виселили на р. Снагость. В 1696–1697 рр. в Білопіллі та ближніх селах відбувся виступ козаків, яких путивльські поміщики включили до числа своїх селян. Виступи закінчилися лише після того, як білопільські поселенні одержали підтвердження свого козацького стану.
  • Майже 100 років своєї історії Білопілля розвивалось в умовах поєднання військової сторожової служби з землеробством і промислами. Тут щорічно відбувались 4 ярмарки, на які товари доставлялись з Путивля, Курська, Воронежа, Бєлгорода, Тули, Сум, Полтави.

Після скасування полкового устрою в 1765 р. Білопілля стає центром комісарства, потім — повітовим центром, пізніше — заштатним містом Харківської губернії, районним центром.

  • Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932–1933 та 1946–1947 роках.

7 жовтня 1941 року радянські війська відступили з міста.

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженцем Білопілля був М. О. Антонович (1835–1918) — філософ, просвітитель, критик. В Білопіллі, в сім'ї залізничника народився педагог і письменник А. С. Макаренко (1888–1939). Це батьківщина народного артиста СРСР Д. С. Антоновича (Будько; 1889–1975), тут же народилися поети Олександр Олесь (О. І. Кандиба 18781944) та Андрій Панів (18991937). В юності в Білопіллі разом з батьками жив художник К. С. Малевич. В Білопільській чоловічій гімназії працював етнограф і педагог, нагороджений Золотою пушкінською медаллю, М. М. Гальковський.

Галерея[ред.ред. код]

Автостанція Білопілля.jpg Bilopillya train station.JPG
Автостанція «Білопілля»
Залізнична станція
«Білопілля»

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 204 с. ISBN 966-8201-26-4

Посилання[ред.ред. код]