Білоруська Народна Республіка
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Білоруська Народна Республіка (біл. Белару́ская Наро́дная Рэспу́бліка, БНР) — державне утворення на теренах сучасної Білорусі, проголошене 1918-го року. Державна мова — білоруська. Ознаки суверенітету над певними територіями зберігала понад 6 місяців.
Проголошення БНР — вагомий чинник розвитку модерної білоруської ідентичності.[1].
Зміст |
[ред.] Історія
[ред.] Передумови
У липні 1917 року Тимчасовий уряд Росії перейшов до відкритої боротьби. Двовладдя скінчилося. Більшовики перейшли у підпілля й узяли курс на підготовку до збройного повстання. В жовтні 1917 року вони здобули перемогу, і влада перейшла до рук Рад. Найвищим органом радянської влади в Білорусі був Обласний виконавчий комітет Західної області та фронту (Облвиконзах).
У той самий час (липень 1917 року) пожвавилися білоруські національні сили, що провели 2-й з'їзд білоруських національних організацій, ухвалили рішення домагатися автономії Білорусі в складі демократичної республіканської Росії. На з'їзді була створена Центральна рада, яка після жовтня 1917-го була перетворена у Велику білоруську раду (ВБР). ВБР не визнала владу Облвиконзаху, бо розглядала його виключно як фронтовий орган влади. Співробітництво ВБР і Облвиконзаху в справі створення білоруської державності не відбулося. У грудні 1917-го року за наказом Облвиконзаху був розігнаний Усебілоруський з'їзд.
9 грудня 1917 між Радянською Росією й Німеччиною розпочалися мирні перемовини, які були зірвані у зв'язку з позицією Л. Троцького та більшовицького уряду . Німецьке командування віддало своїм військам наказ розпочати 18 лютого 1918 року наступ, що різко загострило ситуацію на Західному фронті. Німецькі війська швидко наближалися до Гомеля й Мінська. У таких умовах керівництво Облвиконзаху та СНК Західної області вимушені були евакуюватися до Смоленська.
[ред.] Проголошення
Виконком Усебілоруського з'їзду вирішив узяти владу до своїх рук. 21 лютого 1918 року він звернувся до білоруського народу з Першою статутною грамотою, у якій проголосив себе тимчасовою владою на теренах Білорусі. До відкриття Всебілоруського Установчого з'їзду функції влади покладалися на створений Виконкомом Народний Секретаріат, головою якого став один із лідерів БСГ Язеп Варонка.
Наприкінці лютого 1918-го року в Мінську, де знаходився уряд Білоруської Народної Республіки, прийшли війська кайзерівської Німеччини. Вони забрали скарбницю Народного Секретаріату, зірвали з його будинку біло-червоно-білий стяг, вигнали службовців. Провідники БНР були попереджені, що окупаційна влада не допустить у Білорусі серйозної політичної діяльності.
3 березня 1918-го року між Радянською Росією й Німеччиною був укладений Берестейський мирний договір, за яким землі на захід від лінії Двинська — Свенцяни — Пружани, що раніше належали Росії, передавалися Німеччині та Австро-Угорщині, які мали вирішити майбутнє цих земель. Це ще більше породжувало незалежницькі від більшовистської Радянської Росії течії в рядах білоруського національного руху.
9 березня 1918-го року Виконком Ради Всебілоруського з'їзду у відповідь на Берестейський мирний договір прийняли Другу статутну грамоту, що є конституційною. У ній іде мова про створення Білоруської Народної Республіки в межах розселення й кількісної переваги білорусів. Законодавчу владу отримує Рада БНР, голова якої представник БСГ Янка Середа. Вона проголошувалася законодавчим органом до скликання Установчого Сейму. Виконавчу владу БНР отримує Народний Секретаріат БНР (Олесь Бурбіс, Ян Сєрада, Язеп Варонка, Василь Захарка, Аркадзь Смолич, Петро Кречевський, Кастусь Єзовитів, Антін Авсяник, Лявон Заяц). Німеччина до створення державних органів БНР не мала жодного стосунку. Члени Ради БНР і уряду БНР були обранцями білоруського народу (Усебілоруський з'їзд, грудень 1917).
8 березня Рада БНР запросила до свого складу представників російських соціалістичних партій (серед них були предствники національних меншостей у Білорусі — росіяни, поляки, євреї, українці, литовці), а трохи пізніше — і Віленської Білоруської ради (Іван Луцкевич, Антін Луцкевич, Вацлав Іванівський), яка діяла в Вільні під назвою Білоруського народного комітету від часу окупації західної частки Білорусі.
У відповідь на Берестейський мирний договір, 25 березня (біл. 25 сакавіка) після тривалих суперечок між прихильниками незалежності й прихильниками автономії Білорусі в складі Росії більшістю голосів була прийнята Третя Статутна грамота, у якій Білоруська Народна Республіка проголошувалася незалежною державою, Берестейський мирний договір скасовувався. Офіційною мовою було прийнято білоруську, столицею нової держави — Мінськ.
Більшовики заявили, що створення БНР — це спроба буржуазно-поміщицьких кіл відірвати Білорусь від Радянської Росії, долучити її до Німеччини. Рада БНР звернулася до німецького імператора з телеграмою, у якій дякувала за визволення Білорусі, просили допомогти в створенні державної незалежності в союзі з Німецької імперією. Посилання телеграми викликало в БНР гостру політкризу, БСГ розкололася, утворилися нові партії. Але Німеччина не визнала БНР, бо це суперечило умовам Берестейського миру. Німці, що були союзниками більшовиків, розігнали БНР і Народний Секретаріат БНР. Відповідно до домовленості зі своїми російськими союзниками-більшовиками німці зобов'язалися не визнавати нових держав утворених на уламках Російської Імперії. Однак, німецька адміністрації не перешкоджала спілчанами БНР самостійно вирішувати низку культурницьких і освітніх питань.
Незалежність Білоруської Народної Республіки була визнана Литвою, Латвією, Естонією, Фінляндією, Україною, Чехословаччиною, Туреччиною, Грузією, Азербайджаном, Німеччиною, Болгарією.
Найбільших успіхів уряд БНР досяг у культурному будівництві й розвиткові освіти. За короткий час були створені до 350 початкових шкіл, кілька гімназії, Мінський педагогічний інститут, виходило 28 газет, діяло 11 видавництв, видавництво «Освіта» («Адукацыя») активно друкувало підручники для шкіл, готувалося відкриття Білоруського державного університету (цією справою займалися Аркадзь Смолич, М. Довнар-Запольський, В. Ігнатівський).
[ред.] Ліквідація
Після листопадової революції в Німеччині (1918 рік) Радянський уряд відмовився від Берестейського договору й рушив Червоною армією на захід. 10 грудня Червона армія зайняла Мінськ. Мінська Рада проголосила відновлення Радянської влади. На середину лютого 1919 року по всій території Білорусі знову встановилася влада більшовиків.
Білоруський національний комітет (Білнацком) на чолі з Олександром Чарвяковим пропонував перетворення Західної області в автономну республіку у складі РРФСР. Пропонову Білнацкому підтримали білоруські секції РКП(б), які об'єднували білорусів-комуністів на чолі з Дмитром Жилуновичем. Більшовистське керівництво дослухалося до вимог національних секції ЦК РКП(б) і пішло назустріч, ухваливши рішення про створення БРСР.
30 грудня 1918 року в Смоленську відбулася 5-та Північно-Західна обласна конференція РКП(б), на якій вирішилося питання про створення Білоруської радянської соціалістичної республіки — БРСР і перейменування РКП(б) в КПБ. ЦК КПБ очолили Олександр Масніків (Маснікян) і Вільгельм Кнорин, уряд БРСР — Дмитро Жилунович. 1 січня 1919 роду було оприлюднено Маніфест уряду про створення БРСР. Уся влада об'являлася лише за Совітамі, столицею призначений Мінск, розпочалася підготовка до 1-го з'їзду Рад, аби законодавчо оформити створення нової держави.
Під час радянсько-польської війни 1920–1921 багато які діячі БНР змагалися на боці Польщі. Після війни терени Білоруси були поділені між поляками та більшовиками. У листопаді-грудні 1920 року розгорілося Слуцьке повстання під закликом відновлення БНР.
День проголошення незалежності БНР 25 березня відзначається свідомими білорусами як головне національне свято День Волі.
[ред.] Уряд
[ред.] Голови Ради БНР
- Ян Середа (біл. Ян Серада) (1918–1919)
- Пьотра Кречевскі (біл. Пётра Крэчэўскі) (1919–1928)
- Васіль Захарка (1928–1943)
- Мікола Абрамчик (біл. Мікола Абрамчык) (1944–1970)
- Вінцент Жук-Грушкєвіч (біл. Вінцент Жук-Грушкевіч) (1970–1982)
- Язеп Сажич (біл. Язэп Сажыч) (1982–1997)
- Івонка Сурвіла (1997-досі)
[ред.] Прем'єри
[ред.] Див. також
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Білоруська Народна Республіка |
[ред.] Примітки
[ред.] Джерела і ресурси
- Сайт Ради БНР(біл.)(англ.)
- Національний Альянс — Білорусь і Україна — зламали плани ворогів…
- БНР — УНР: першы вопыт дзяржаўных стасункаў (біл.)
- Кому належав Брест у 1918 році? Дмитро Кисіль, Станіслав Коршунов «Брестська Газета»

