Білоруський державний театр ляльок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Білоруський державний театр ляльок
Беларускі дзяржаўны тэатр лялек
Центральний вхід до Білоруського державного театру ляльок
Центральний вхід до Білоруського державного театру ляльок
Центральний вхід до Білоруського державного театру ляльок

53°53′57″ пн. ш. 27°33′46″ сх. д. / 53.899355000028° пн. ш. 27.56298600002777732° сх. д. / 53.899355000028; 27.56298600002777732Координати: 53°53′57″ пн. ш. 27°33′46″ сх. д. / 53.899355000028° пн. ш. 27.56298600002777732° сх. д. / 53.899355000028; 27.56298600002777732
Країна Білорусь Білорусь
Місто
Адреса
вул. Енгельса, 20
Місткість 277 місць[1]
Тип ляльковий театр
Статус державний
Відкрито 1938
Колишні назви Державний театр ляльок БРСР
Репертуар дитячі казки і література — білоруські, російські та зарубіжні
Керівництво Євген Климаков[2]
puppet-minsk.com
Ідентифікатори і посилання

Мапа

Білоруський державний театр ляльок (біл. Беларускі дзяржаўны тэатр лялек; рос. Белорусский государственный театр кукол) — провідний державний ляльковий театр у столиці Білорусі місті Мінську, найстаріша і головна дитяча театральна сцена країни.

Загальні дані[ред. | ред. код]

Білоруський державний театр ляльок розташований у центральній частині Мінська в приміщенні кінотеатру «Піонер» за адресою:

вул. Енгельса, буд. 20, м. Мінськ (Білорусь).

Глядацька зала театру розрахована на 277 місць.

Чинний директор закладу — заслужений діяч культури Республіки Білорусь Євген Климаков.

Вистави в театрі відбуваються обома державними мовами країни — білоруською та російською.

З історії театру[ред. | ред. код]

Історія Білоруського державного театру ляльок розпочалася з інформаційної замітки, опублікованої 23 квітня 1938 року, в якій повідомлялось про те, що Управління у справах мистецтв при РНК БРСР ухвалило рішення зорганізувати в місті Гомелі республіканський ляльковий театр. Відтак, 15 липня 1938 року театр був офіційно відкритий.

Основою репертуару новоствореного театрального колективу стали такі класичні твори, як «Каштанка» А. Чехова, «Сказка о попе и работнике его Балде» О. Пушкіна та інші.

Театр не припиняв своєї діяльності і в роки німецько-радянської війни.

1950 року колектив театру переїхав для подальшої роботи до столиці республіки міста Мінська. Від середини 1960-х років Державний ляльковий театр БРСР постійно працював у одному з залів кінотеатру «Піонер».

У повоєнний час театр не обмежувався виставами для дітей, було розпочато постановки експериментальних спектаклів — для дорослої авдиторії: «Прелестная Галатея» Б. Гадора і С. Дарваша, «Божественная комедия» І. Штока, «Клоп» В. Маяковського, «До третьих петухов» В. Шукшина, «Левша» М. Лєскова, «Звезда и смерть Хоакина Мурьеты» П. Неруди, «Похождения бравого солдата Швейка» за Я. Гашеком, «Жаворонок» Ж. Ануя.

Театр у наш час, 2010

У 1986 році театр очолив режисер Олексій Лелявський. К спектаклях цього періоду тісно перепліталися драматичний, ляльковий, музичний театри та пантоміма.

Від середини 2000-х років на базі театру щотравня відбувається Міжнародний фестиваль лялькових театрів.

У 2008 році постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь театрові було присвоєно звання «Заслужений колектив Республіки Білорусь»[3].

Сучасні репертуар і діяльність[ред. | ред. код]

У останні роки (19902000-і роки) Білоруський державний театр ляльок у своєму репертуарі робить особливий акцент на класиці — як драматургії, так і фольклору, літературі; як національній білоруській, російській, так і світовій.

Найбільші нещодавні успіхи театру пов'язані са́ме з класичними постановками: «Дед и журавль» В. Вольського, «Мастер и Маргарита» М. Булгакова, «Сыман-музыка» Я. Коласа, «Золушка или торжество добродетели» Ж. Массне, «Ткачи» Г. Гауптмана тощо.

Білоруський державний театр ляльок добре відомий за рубежем — колектив неодноразово гастролював у Нідерландах, Німеччині, Франції, брав участь у Міжнародних фестивалях театрів ляльок у Білорусі, Бельгії, Болгарії, Німеччині, Польщі, Росії, Словенії, Україні, Франції, Хорватії.

Виноски[ред. | ред. код]

Джерела, посилання і література[ред. | ред. код]