Білоцерківець Наталка Геннадіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наталка Білоцерківець
Ім'я при народженні Наталка Геннадіївна Білоцерківець
Народився 8 листопада 1954(1954-11-08) (69 років)
Куянівка, Білопільський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність поезія
Сфера роботи поезія[1] і переклад[1]
Alma mater Філологічний факультет Київського університету[d][2]
Мова творів українська
Мати Лисивець Анастасія Іванівна
У шлюбі з Рябчук Микола Юрійович
Премії Премія Грузії імені В. Маяковського

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ната́лка Генна́діївна Білоцеркі́вець (нар. 8 листопада 1954, Куянівка) — українська поетеса і перекладачка.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася Наталія Білоцерківець на Сумщині у селі Куянівка. Батьки — вчителі української мови та літератури, покоління тієї сільської інтелігенції, котра, за словами поетеси, сказаними ще на початку 90-х, «вимирає як явище».

У родоводі — відоме прізвище Гамалій (лінія бабусі по батькові), а також Лисивець, котре також зустрічається у козацьких реєстрах. Батько походить із Сумщини, мама — Анастасія Лисивець — з Березані на Лівобережній Київщині. Батько писав прозу (у 1960-і вийшли друком дві збірки оповідань), мама оприлюднила двома виданнями спогади про пережитий Голодомор та примусові роботи у гітлерівській Німеччині. Її «Спомини. Великий голод. Велика війна» перекладені французькою та румунською.

Французьке телебачення ще встигло відзняти в Києві свідчення Анастасії Лисивець для фільму про український Голодомор незадовго до її смерті.

Творчість[ред. | ред. код]

Серед збірок і книжок письменниці:

  • «Балада про нескорених»
  • «У країні мого серця»
  • «Підземний вогонь» (1984)
  • «Листопад» (1989)
  • «Алергія» (Київ: Критика, 1999)
  • «Готель Централь» (Львів: Кальварія, 2004)
  • Natałka Biłocerkiweć Róża i nóż (Rzeszów, 2009)
  • Літературно-критична книжка «У контексті епохи».

Наталка Білоцерківець є автором тексту популярної пісні «Ми помрем не в Парижі», яку виконує гурт «Мертвий Півень»[3].

Деякі твори Наталки Білоцерківець перекладені на німецьку[4], англійську, польську, шведську, білоруську і російську мови.

Член Українського ПЕН-клубу.

Переклади[ред. | ред. код]

Премії[ред. | ред. код]

  • Лауреат премії Грузії імені В. Маяковського.

Родина[ред. | ред. код]

Публікації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Czech National Authority Database
  2. http://www.ji-magazine.lviv.ua/PEN-club/chleny_pen_clubu/Bilocerkivec.htm
  3. Пісня у виконанні «Мертвого Півня» та Каші Сальцової. Архів оригіналу за 8 січня 2019. Процитовано 20 вересня 2010. 
  4. Hans Thill (Hrsg.). Vorwärts, ihr Kampfschildkröten: Gedichte aus der Ukraine. Wunderhorn 2006. ISBN 3-88423-259-2.
  5. Барабанщик

Посилання[ред. | ред. код]