Білоцерківський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Білоцерківський район
Coat of arms of Bilotserkivskyi Raion.png Flag of Bilotserkivskyi Raion.gif
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Київська область Київська область
Код КОАТУУ:
Утворений: 1930
Населення: 48 960 (на 1.10.2013)
Площа: 1276.8 км²
Густота: 38.7 осіб/км²
Тел. код: +380-4563
Поштові індекси: 09130—09185
Населені пункти та ради
Районний центр: Bila Tserkva flag.png Біла Церква
Міські ради: 1
Селищні ради: 1
Сільські ради: 34
Міста: 1
Смт: 1
Села: 58
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 09117, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 2, 5-33-73
Веб-сторінка: Білоцерківська РДА
Голова РДА: в.о. Маршалок Вадим Анатолійович
Голова ради: Розпутній Леонід Анатолійович

Білоцеркі́вський райо́н — район України у Київській області. Район розміщений на півдні області у зоні лісостепу. Районний центр — м. Біла Церква. Утворений 1930 року. Площа 126,6 тис. га, водні ресурси 2897 га. Населення 48 960 осіб (на 1 жовтня 2013) (із них міського 13,2 тис. осіб).

Символіка[ред.ред. код]

Символіка Білоцерківського району — герб і прапор. До її складу входять елементи символіки Київської області.

Історія[ред.ред. код]

Як свідчать археологічні знахідки, і донині на територіях багатьох сіл — Мазепинців, Шкарівки, Яблунівки та інших залишились пам'ятки різних епох: городища черняхівської та древньоруської культур, поховання бронзового періоду, стародавній земляний Зміїв вал уздовж Росі, споруджений за наказом Київського князя Ярослава Мудрого.

Історія району — це будівництво на берегах Росі величного оплоту проти монголо-татар — міста Юр'єва (попередня назва м. Біла Церква), підписання Білоцерківської угоди між Богданом Хмельницьким і польською шляхтою під час Визвольної війни 1651–1654 років.

Минуле Білоцерківщини тісно пов'язане з гайдамацьким рухом — Коліївщиною, рухом декабристів. Саме тут члени Васильківської управи Південного товариства на чолі з П. І. Пестелем обговорювали долю майбутньої держави, розробляли плани вбивства царя та повстання Чернігівського полку.

Білоцерківщина стає одним з найрозвинутіших сільськогосподарських, промислових, торгівельних осередків Київської губернії.

Певний вплив на соціально-економічний та культурний розвиток краю мали графи Браницькі — володарі білоцерківських земель кінця XVIII — початку XX століття.

Жителі району бережуть добру пам'ять про відомих людей, які побували в краї — О. В. Суворов, Т. Г. Шевченко, О. С. Пушкін, Г. Р. Державін, К. Г. Стеценко.

Видатні полководці І. Р. Якір, Г. І. Котовський звільняли територію району від білогвардійців.

1922 року с. Блощинці відвідав голова ВЦВК М. І. Калінін.

XX століття — надзвичайно насичений подіями відтинок історії, шлях, який пройшли білоцерківці від української революції до незалежності України.

На Білоцерківщині сформувалося військо Директорії, яке відновило Українську Народну Республіку, а через невеликий відрізок часу свою владу встановили більшовики.

Радянська влада — це індустріалізація та колективізація, які не дали обіцяних результатів, голодомор 1932-33 років, коли при доброму врожаї, без війни, від голоду на Білоцерківщині померло понад 22500 осіб, із них більше 12 тис. дітей. Голод на Білоцерківщині не вщухав упродовж 22 місяців.

За роки колективізації в Білоцерківському районі було розкуркулено понад 1000 заможних селян. Це далеко не точні дані. За свідченнями очевидців, їх було розкуркулено набагато більше. По Білоцерківському району на «чорну дошку» були занесені такі села: с. Бакали, що виконали річний план хлібозаготівель на 21,6 %, Глибочка — 29,6, Яблунівка — 30, Чупира — 35, Фастівка — 31, Потіївка — 39,5, Поправка — 48,6, Озерна — 38, Коржівка — 42, Чмирівка — 44, Черкас — 41,2, хут. Черкас — 31,8, Фурси — 35,8, Сорокотяги — 44,7, Мала Вільшанка — 34,1, Бикова Гребля — 41,9 %.[1]

16 липня 1941 на територію району увійшли німецькі війська. В серпні цього ж року на околиці села Блощинці відбувся бій, в якому прийняв участь майбутній український письменник Олесь Гончар. Цей бій описаний ним в романі «Людина і зброя».

Визволена Білоцерківщина на початку січня 1944 року військами 50 і 51 корпусів 40 армії Першого Українського фронту під командуванням генерал-майорів, Героїв Радянського Союзу С. Мартиросяна та П. Авдієнка.

До складу 50-го корпусу входила Перша окрема Чехословацька бригада під командуванням полковника Людвіка Свободи.

Більше 12 тисяч жителів Білоцерківщини воювали на фронтах Другої світової війни, а близько 7 тисяч не повернулися до рідних домівок, вісьмох з них удостоєно високого звання — Героя Радянського Союзу.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 міську раду, 1 селищну раду та 33 сільських рад, які об'єднують 60 населених пунктів і підпорядковані Білоцерківській районній раді. Адміністративний центр — місто Біла Церква, яке є містом обласного значення та не входить до складу району[2].

1985 року було знято з обіку село Благовіщення.

Населення[ред.ред. код]

Національний склад населення району за переписом 2001 року[3]

Екскурсійні об'єкти та пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

  • Парк «Олександрія», м. Біла Церква
  • Пам'ятник І. Мазепі 1994 р., с. Мазепинці
  • Парк козацької слави, с. Мазепинці
  • Церква Зішестя Святого Духа 1750 р., с. Шкарівка
  • Церква Святої Параскеви — с. Олійникова Слобода, 1903 р.
  • Церква Жон Мироносиць — с. Сорокотяги, 1893 р.
  • Михайлівська Церква — с. Храпачі, 1891 р.
  • Преображенська Церква — с. Сухоліси, 1849 р.

Сільські, селищні та міські ради[ред.ред. код]

  • Узинська міська рада — м. Узин
  • Терезинська селищна рада — смт Терезине
  • Биковогребельська сільська рада — с. Бикова Гребля, с. Черкас
  • Василівська сільська рада — с. Василів
  • Вільнотарасівська сільська рада — с. Вільна Тарасівка, с. Володимирівка, с. Гайок
  • Глушківська сільська рада — с. Глушки
  • Дроздівська сільська рада — с. Дрозди, с. Мазепинці
  • Іванівська сільська рада — с. Іванівка
  • Йосипівська сільська рада — с. Йосипівка, с. Затиша, с. Красне, с. Павлівка
  • Коженицька сільська рада — с. Коженики, с. Клочки
  • Макіївська сільська рада — с. Макіївка
  • Малоантонівська сільська рада — с. Мала Антонівка
  • Маловільшанська сільська рада — с. Мала Вільшанка, с. Бакали
  • Матюшівська сільська рада — с. Матюші
  • Михайлівська сільська рада — с. Михайлівка, с. Вербова
  • Озернянська сільська рада — с. Озерна, с. Коржівка, с. Межове
  • Олійниковослобідська сільська рада — с. Олійникова Слобода
  • Острійківська сільська рада — с. Острійки, с. Блощинці
  • Пилипчанська сільська рада — с. Пилипча, с. Глибічка, с. Городище
  • Піщанська сільська рада — с. Піщана
  • Поправська сільська рада — с. Поправка, с. Одноріг, с. Черкас
  • Потіївська сільська рада — с. Потіївка
  • Розаліївська сільська рада — с. Розаліївка, с. Людвинівка, с. Степок
  • Сидорівська сільська рада — с. Сидори
  • Сорокотязька сільська рада — с. Сорокотяги
  • Сухоліська сільська рада — с. Сухоліси, с. Чепиліївка
  • Тарасівська сільська рада — с. Тарасівка
  • Томилівська сільська рада — с. Томилівка
  • Трушківська сільська рада — с. Трушки
  • Фастівська сільська рада — с. Фастівка
  • Фесюрівська сільська рада — с. Фесюри, с. Щербаки
  • Фурсівська сільська рада — с. Фурси, с. Чмирівка
  • Храпачівська сільська рада — с. Храпачі, с. Скребиші
  • Чупирянська сільська рада — с. Чупира
  • Шкарівська сільська рада — с. Шкарівка
  • Яблунівська сільська рада — с. Яблунівка, с. Мала Сквирка

Особистості[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]