Більський повіт (Гродненська губернія)
| Більський повіт | ||||
 | ||||
 | ||||
| Губернія |
Білостоцька область Гродненська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Більськ | |||
| Створений | 1808 | |||
| Площа | 3130,1 (1897) | |||
| Населення | 164 441 осіб (1897) | |||
| Найбільші міста | Більськ, Бранськ | |||
| Наступники | Більський повіт (Польща) | |||
Більський повіт (пол. Powiat bielski, біл. Бельскі павет) — історична адміністративно-територіальна одиниця Білостоцької області та Гродненської губернії Російської імперії з центром у місті Більськ. Значну частку населення становили українці.
Повіт було створено 1808 року у складі Білостоцької області. 1843 року з ліквідацією області повіт підпорядковано Гродненській губернії.
У 1921 році під владою Другої Речі Посполитої територія повіту опинилась у Білостоцькому воєводстві з майже повною зміною внутрішнього адміністративно-територіального устрою.
Адміністративний поділ[ред. | ред. код]
На 1913 рік повіт поділявся на 15 волостей:
- Городиська
- Дубажинська;
- Кленицька;
- Лосинська;
- Малешівська;
- Наройська;
- Новоберезовська;
- Олександрівська;
- Олексинська;
- Орлянська;
- Павлівська;
- Пасинківська;
- Райська;
- Семятицька;
- Шкурецька.
Населення[ред. | ред. код]
Ей, там в ліесу на бору, там збіралісь галонькі,
Гдесь там соколік ся взяв
Всіє галонькі розогнав, найчоршейшу собіе взяв.
Ой, просілась галонька к тим галонькам чорненькім:
Випусті мене соколе к тим галонькам міленькім.
Потуом мене не приймут, мніе гніздочка не увіют,
Моїх діеток не приймут.
Ей, там в гуліці на грудку
Там збіраліся дівонькі
Де ж там бив ти Григорку
Де зийшліся міленькі?
Порвав одну чорнобрив
І так їей он говорив:
Я тебе дівонько не пущу
Покуоль коску не розпущу.
А она ся зажурила
І так ему говорила:
Мене дівонькі не приймут,
Мніе правдонькі не скажут,
Мніе віночка не увіют,
Мене в танок не возьмут.
Русинська пісня з Більського повіту, 1848 рік[1]
За статтею Йосипа Ярошевича 1848 року в повіті проживало понад 104 тис. осіб, діяло 35 руських парафій і 24 польські[1]. У містах населення складали представники різної національності — русини, росіяни, поляки, «мінці», євреї, тоді як сільські поселення ділилися на етнічно русинські та польські (мазурські)[1]. Розмежування проходило приблизно по середині повіту, в напрямку від південно-західної до північно-східної його межі, з взаємними вкрапленнями поселень обох національностей[1]. Як зазначав автор статті, мова русинів повіту мало відрізнялася від «прозодії мови волинської» й посідала проміжне місце між мовою пинських полішуків і берестян, хоча й не мала «волинського наголосу, який чується у тамтих»[1].
У 1879 році в повіті проживав 122 041 мешканець, з них: 60 тис. — православних (до 1875 р. — греко-католики), 49 753 — римокатоликів, 11 616 — юдеїв, 249 — євангелістів.
За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року серед чоловіків призовного віку повіту частка українців становила 63 %, мазурів — 27,2 %, євреїв — 9 %, німців — 0,4 %, татар — 0,03 %[2].
За переписом 1897 року чисельність населення становила 164 441 особа, з них у повітовому місті Більськ — 7464 особи, заштатному Брянську — 4087 осіб[3]. Розподіл населення за рідною мовою згідно з переписом 1897 року[4]:
| Мова | Осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 64 256 | 39,1 % |
| польська | 57 331 | 34,9 % |
| єврейська | 24 486 | 14,9 % |
| російська | 9 758 | 5,9 % |
| білоруська | 8 068 | 4,9 % |
| німецька | 397 | 0,2 % |
| інші | 145 | 0,1 % |
| Разом | 164 441 | 100 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Ярошевич Й. Русини Більського повіту. Винятки зі статті Materialy do statystyki i etnografii guberni grodzienskiej. Powiat bielski, поміщеної в часописі „Athenaeum", Вільно, 1848, зошит 6, стор. 168-186. // Над Бугом і Нарвою : часопис. — 1993. — № 3-4(7-8). — С. 30. — ISSN 1230-2759. Архівовано з джерела 1 травня 2013.
- ↑ Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 156. (рос. дореф.)
- ↑ Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года. Наличное население в губерниях, уездах, городах Российской Империи (без Финляндии). http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 11 січня 2020. (рос.)
- ↑ Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 11 січня 2020. (рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- (рос.) Демоскоп Weekly — Додаток. Довідник статистичних показників [Архівовано 3 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- (рос. дореф.) Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913.
- Bielsk (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 214. (пол.) — S. 214—215. (пол.)
|
Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття з історії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||