Білінчук Дмитро Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Білінчук
 Сотник
Загальна інформація
Народження 1919(1919)
с. Ільці, Верховинський район, Івано-Франківська область
Смерть 8 квітня 1953(1953-04-08)
Київ, УРСР, СРСР
(розстріл)
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 1944—1952
Приналежність Україна Україна
Формування курінь «Перемога» ТВ-21 «Гуцульщина»
Командування
сотня ім. Богдана Хмельницького
Нагороди та відзнаки
Бронзовий Хрест Бойової Заслуги — 1.02.1945

Дмитро́ Дми́трович Білінчу́к (псевдо: «Хмара») (1919, с. Ільці, Косівський повіт8 квітня 1953, Лук'янівська тюрма, Київ) — сотенний сотні УПА ім. Богдана Хмельницького в курені «Перемога» (1944—1946), субреферент СБ Косівського надрайонного проводу ОУНР (1946—1947), охоронець командира ТВ-21 «Гуцульщина» Петра Мельника «Хмари» (1948—1949), провідник Косівського районного проводу ОУНР (07.1950-06.1952). Лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.

Життєпис[ред. | ред. код]

Г.Легкий-«Борис»,П.Мельник-«Хмара»,І.Кулик-«Сірий», Дмитро Білінчук-«Хмара».
Зліва направо: Іван Дебринюк «Непорадний», Данилюк Назарій та Білінчук Дмитро

Дмитро Білінчук народився у 1919 році в селі Ільці Косівського повіту на Станіславщині (нині Верховинський район Івано-Франківської області) в родині Дмитра та Євдокії Білінчуків. Окрім нього, в родині виховувалось ще три сини і донька. Один із братів — Василь Білінчук.

У 1940 році його родину депортували до трудових поселень[1] віддалених районів СРСР, а саме в Красноярський край. Були б вивезли і самого Дмитра, але йому вдалося уникнути арешту НКВС через відсутність на той час вдома. Він організував загін бойовиків з метою диверсійної діяльності проти представників радянської влади.

В часи німецької окупації провадив підривну роботу проти нового режиму. У червні 1942 року під час сутички у рідних Ільцях застрелив коменданта поліції Пірожека. Його розшукувало і врешті-решт схопило гестапо. Але коли його повезли до Коломиї, побратими влаштували засідку і відбили його.

У 1943 році повітовий провідник ОУН «Курява» залучив Дмитра Білінчука до ОУН і підпорядкував повітовому референтові Служби безпеки Костянтину Генику (1920—1950). Весною 1944 року після військового вишколу в старшинській школі УПА «Олені» став чотовим у сотні Юліана Матвіїва «Недобитого» (1912—1953). В грудні 1944 року очолив сотню УПА ім. Богдана Хмельницького в курені «Перемога».

З 1946 року, після розформування сотні, Дмитро Білінчук став субреферентом СБ Косівського надрайонного проводу ОУН. Влітку 1949 року як охоронець Петра Мельника «Хмари» брав участь у рейді відділу УПА до Румунії, який тривав 2 тижні і був проведений з агітаційною метою.

24 червня 1952 року через зраду окружного референта СБ Романа Тучака «Клима» потрапив до полону.

8 квітня 1953[2] року був розстріляний НКВС у Лук'янівській тюрмі у Києві разом із повстанцями Дмитром Балагураком («Скобою») і Юліаном Матвіївим («Недобитим»).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Згідно з Виказом відзначених крайового військового штабу УПА-Захід від 1.09.1946 р. хорунжий УПА Дмитро Білінчук — «Хмара» нагороджений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • 12 жовтня 2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам'яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у Львові Бронзовий хрест бойової заслуги УПА (№ 015) переданий Богдану Білінчуку, племіннику Дмитра Білінчука — «Хмари».

Спогади[ред. | ред. код]

Василь Павлів писав у своїй книзі «Яворівський фотоархів УПА»:

Був «Хмара» парубок вродливий, фізично сильний і дуже відважний. По всьому Косівському повіту німці розклеїли листівки з текстом про винагороду тому, хто вкаже його місцеперебування, а він серед білого дня приїхав конем в центр самого Косова до панночки, яку вподобав. Переполох вчинився… Але не знайшли ні коня, ні «Хмари» — зник![3]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Під час рейду до Румунії Дмитро Білінчук та його сотня підібрали ведмежа, яке потім слідувало разом з ними[4].
  • Дмитро Білінчук є дядьком Василя Портяка — відомого українського сценариста[5]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]