Біогенетичний закон
Біогенетичний закон (грец. βίος — життя і грец. γένεσις — походження) — онтогенез кожної особини є коротке і швидке повторення філогенезу.
Прикладів такого повторення (рекапітуляції) існує дуже багато. Так, зародки ссавців (в тому числі і людини), птахів і рептилій протягом перших днів або тижнів розвитку мають рибоподібну форму і зяброві борозни; у шеститижневого зародка коня на кінцівках є по три пальці; у молодих качконосів є зуби багатогорбкового типу; черепашки амонітів у процесі індивідуального розвитку мають швові лінії, характерні для предкових форм; перші листки у папоротеподібних розгалужені дихотомічно, як у первісних наземних рослин.
Подібне явище помічене ще К. М. Бером і Ч. Дарвіном, але найдокладніше описане Ф. Мюллером і Е. Геккелем. Проте зародок або молодий індивід в процесі свого розвитку не може повторити всі минулі етапи розвитку предків. У зв'язку з цим біогенетичний закон іноді називають біогенетичним правилом. Спроби зовсім відкинути існування біогенетичного закону суперечать реальній дійсності. Біогенетичний закон є одним з доказів поступового розвитку організмів від найпростіших до найскладніших.
Пізніше О. М. Сєверцов та його учні розробили таку класифікацію онтогенетичних явищ:
палінгенез — ознаки повторення організації предків;
ценогенез — ембріональні адаптації;
гетеротопія — зміщення органів за місцем закладання;
гетерохронія — зміщення органів у часі закладання;
філембріогенез — новоутворення у зародків, які пов'язані з адаптацією дорослих організмів.
Див. також [ред.]
Посилання [ред.]
- Енгельс Ф. Анти-Дюрінг. К., 1949. с. 68;
- Дарвин Ч. Сочинения, т. 3. М.—Л., 1939. 628 с.
- Мюллер Ф., Геккель 3. Основной биогенетический, закон. М.—Л., 1940.
Джерела [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Яблоков А. В., Юсуфов А. Г. Эволюционное учение. — М.: Высш. школа, 2006. — 310 с.
