Біота східна

Біо́та схі́дна (Biota orientalis) — однодомна рослина родини кипарисових. Дерево 5—10 м заввишки або кущ. Крона яйцевидна, складається з багатьох плоских пагонів («пластин»), розташованих у вертикальній площині. Листки лусковидні, ясно-зелені, яйцевидно-ромбічні, до 1 мм завдовжки. Шишки 10—15 мм завдовжки, з 6—8 супротивними, на вершку гачковидними лусками, спрямовані вгору; незрілі — голубувато-зелені, дозрілі — сухі, здебільшого червонувато-коричневі. Цвіте у березні — квітні.

Поширення

Походить з Китаю. В Україні вирощують у ботанічних садах і парках як декоративну рослину.

Сировина

Листя «туї»

Використовують ядро насіння і листя. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад

Листя містить ефірну олію (0,12 %), пініпікрин, пілен, пінін, туїн, дубильні речовини, смолу. У ядрі насіння є жирна олія.

Фармакологічні властивості і використання

Препарати з листя біоти східної мають в'яжучі і кровоспинні властивості. їх використовують у народній медицині при бронхіальній астмі, кровохарканні, при кишкових і маткових кровотечах. Ефірна олія рослини (особливо складова її частина хінокітіол) проявляє антифунгальні властивості. Ядро насіння вживають як зміцнюючий і тонізуючий засіб та як відхаркувальний засіб при бронхіті.

Джерела

• Лікарські рослини: енциклопедичний довідник / Відповідальний редактор А. М. Гродзінський. — К.: Видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — 544 с. ISBN 5-88500-055-7