Бірмінгемський університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 52°27′02″ пн. ш. 1°55′50″ зх. д. / 52.45056° пн. ш. 1.93056° зх. д. / 52.45056; -1.93056

Бірмінгемський університет
BirminghamUniversityChancellorsCourt.jpg
Оригінальна назва University of Birmingham
Девіз лат. Per Ardua Ad Alta, «Через труднощі до вершин»
Заснований 1825
у 1900 отримав королівську університетську хартію
Президент Домінік Кедбері
Ректор Девід Іствуд
Розташування Бірмінгем, графство Західний Мідленд, Англія Англія, Велика Британія Велика Британія
Тип Державний
Студентів 30,832 [1]
Адреса University of Birmingham, Edgbaston, Birmingham, B15 2TT, UK
Сайт http://www.bham.ac.uk

Бірмінгемський університе́т (англ. University of Birmingham, лат. Universitas Birminghamiensis) — один з найбільших та найпрестижніших університетів Великої Британії і світу. Розташований у центральній частині міста Бірмінгем, Англія. Входить до складу елітної групи «Рассел», а також є головним і найстарішим серед «університетів з червоної цегли» Великої Британії.

Кількість студентів перевищує 30 тисяч чоловік, а площа головного кампусу становить 330 га, завдяки чому Бірмінгемський університет є найбільшим навчальним закладом у центральній Англії.

Станом на 2007 рік Бірмінгемський університет займає 4 позицію у рейтингу найбільш затребуваних серед абітурієнтів університетів Великої Британії з середнім показником у 9 чоловік на місце, при тому, що бюджетних місць, як і у всіх вишах країни, в ньому немає[2]. Університет входить до десятки найкращих університетів Великої Британії і в ТОП-60 у світі[3][4].

Видатні випускники і викладачі[ред.ред. код]

Серед випускників Бірмінгемського університету 8 лауреатів Нобелівської премії.[5]

Один із символів університету — вежа пам'яті Джозефа Чемберлена, «Старий Джо»: найвища у світі окрема годинникова вежа
  • Пітер Медавар — англійський біолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1960 за праці з росту та старіння організму, його реакціям на пересадки тканин. Член Лондонського королівського товариства (1949)
  • Джон Генрі Пойнтінг — розробив теорію вектору Пойнтінга, вперше у світі обчислив вагу Землі
  • Майкл Девід Джексон — британський генерал, глава Збройних сил Великої Британії (2003—2008)
  • Сер Л. Дональдсон — Головний санітарний лікар Великої Британії (1998-т.ч.)
  • Б. Коккрофт — Головний стоматолог Англії (2005-т.ч.)
  • Марк Оліфант — австралійський фізик-експериментатор, відкривач тритію. Відіграв одну з ключових ролей у створенні ядерної зброї США й Великої Британії. У 1937—1950 роках — професор фізики у Бірмінгемському університеті, де створив один з перших у світі синхрофазотронів[6]
  • Сер Домінік Кедбері — чинний ректор Бірмінгемського Університету. З 1983 до 1993 року працював виконавчим директором компанії Cadbury, а потім заступником генерального директора медіа-гіганта EMI. Онук Джорджа Кедбері, засновника шоколадної династії Cadbury
  • Джон Роберт Вейн — британський фармаколог, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1982 року за вивчення фармакологічних властивостей аспірину.
  • Пол Нерс — британський біохімік, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 2001 року, нагороджений за відкриття регуляції клітинного циклу еукаріот цикліном та циклін-залежними кіназами. Президент Королівського товариства. Президент Рокфеллерівського університету
  • Д. Келлі — експерт з біологічної зброї Міністерства оборони Великої Британії та ООН
  • М. Яо Чі — віце-спікер Сінгапурського Парламенту
  • Г. Орієм Окелло — Міністр закордонних справ Уганди. До цього був Міністром освіти та спорту. Син генерала Тіто Окелло, колишнього президента Уганди
  • Девід Гілл — президент футбольного клубу Манчестер Юнайтед, член ради директорів Футбольної асоціації Англії
  • Волтер Норман Говорт — англійський хімік-органік та біохімік, член Лондонського королівського товариства (1928), лауреат Нобелівської премії з хімії 1937 за синтез аскорбінової кислоти (вітамін С). За часів Другої світової війни брав участь у розробках, пов'язаних із атомною зброєю
  • Патрік Гед — один із засновників і керівників британської команди Формули-1 WilliamsF1
  • М. Кі — генеральний директор O2, одного з найбільших стільникових операторів Великої Британії (2-й після Orange)
  • Д. Ма Тао-Лі — Головний суддя Верховного Суду Гонконга
  • Саймон Ле Бон — британський співак і музикант, засновник і вокаліст групи Duran Duran
  • Принц Манучер Мірза — Іранський принц. У 1950-их роках був директором «Національної іранської нафтової компанії» та одним з ініціаторів створення ОПЕК. Згодом став послом Ірану у Венесуелі.
  • С. Бейкер — головний редактор журналу Cosmopolitan
  • Р. Нері Вела — перший та єдиний мексиканський космонавт
  • Сер Генрі Фоулер — британський інженер, упродовж багатьох років на початку XX століття був Генеральним інженером-конструктором в компанії LMS, яка управляла всіма залізничними коліями Лондона, Центральної Англії та Шотландії
  • Е. Пол — була лідером американського руху за право жінок брати участь у голосуваннях. Завдяки їй було прийнято Дев'ятнадцяту поправку до Конституції США, яка дозволила жінкам голосувати. Була дружиною Честера Артура, 21-го Президента США
  • Мо Ібрагім — відомий африканський мільярдер[7] і підприємець, консультант (мобільні комунікації), автор Індексу Мо Ібрагіма
  • Брайан Гарлі — відомий географ та історик картографії, навчався і працював в університеті Бірмінгема до переїзду у США.

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Прем'єр-міністрами Великої Британії ставали випускники тільки чотирьох університетів — Оксфордського, Кембриджського, Единбурзького та Бірмінгемського.
  • В галереї факультету образотворчих мистецтв університету є оригінали[8] праць Ван Гога, Пікассо, Моне, Рубенса, Ботічеллі та багатьох інших видатних художників.
  • Університетська вежа «Старий Джо» на 4 метри вища за «Біг-Бен»[9].
  • Діапазон дисциплін, які вивчаються у Бірмінгемському університеті, настільки широкий, що поступається лише Кембриджському університету.
  • Сер Астон Вебб, головний архітектор Бірмінгемського університету, був президентом Королівської академії художеств. Він також створив меморіал на честь королеви Вікторії, який розташований поблизу входу у Букінгемський палац, сучасний фасад якого також збудував Вебб.
  • Перша у Британії заправна станція для автомобілів, що використовують водень замість бензину, з'явилась на території Бірмінгемського університету.
  • Серед усіх навчальних закладів Великої Британії тільки у Бірмінгемського університету є своя залізнична станція.
  • Бірмінгемський університет був першим у Великій Британії, куди абітурієнти вступали на рівних умовах, незалежно від їхнього віросповідання та соціального положення.
  • Перший студентський гуртожиток для жінок у Великій Британії з'явився саме у Бірмінгемському університеті.
  • У 1940 році два студенти університету винайшли прилад, здатний випромінювати мікрохвилі, що у подальшому призвело до розробки радара та побутової НВЧ печі.
  • У Бірмінгемському університеті щотижня витрачається понад 1 мільйон фунтів на підтримку будівель і території[10].
  • Бізнес-школа Бірмінгемського університету, заснована у 1902 році, є першою у Великій Британії.
  • У 1858 році Томас Гем і Аугурьо Перера винайшли сучасний теніс у своєму будинку, який знаходиться неподалік від університету[11].
  • У магістратурі Бірмінгемського університету навчається 80-річний студент[12].
  • Університетська бібліотека є однією з найбільших у Великій Британії. У ній є унікальні видання Біблії 1566 року, Шекспіра, перші видання праць Чарльза Діккенса. Загалом, у бібліотеці зберігається понад 6 мільйонів книжок та рукописів, 120 тисяч з яких видані до XIX століття[13][14]. Якщо скласти усі книги з університетської бібліотеки одну на одну, вийде стопка у 8 разів вища за Еверест і практично сягає космосу[15].

Фотогалерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]