Bismarck (1939)

«Бісмарк» Bismarck
Основна інформація
Тип	Лінійний корабель
Під прапором	Нацистської Німеччини
Порт приписки	Гамбург (Німеччина)
Приналежність	«Кригсмарине»
Капітан	Ернст Ліндеманн
Будівництво	Блом & Фосс, Гамбург
Вартість	196,8 млн. рейхсмарок
Спущений на воду	14 лютого 1939 р.
Кінець служби	27 травня 1941 р.
Параметри
Водотоннажність	стандартна — 41 700 т. повна — 50 900 т.
Довжина	по ватерлінії — 241,55 м. загальна — 251 м.
Ширина	36 м.
Висота борту	15 м.
Технічні дані
Двигуни	12 парових котлів «Ваґнер» 3 турбіни «Блом & Фосс»
Гвинти	3 трьохлопатеві гвинти
Потужність	150,170 кін.сил
Швидкість	30,12 вузлів
Екіпаж	2200 офіцерів і матросів
Озброєння
Гармати	8 × 380 мм SKC34 (4×2) 12 × 150 мм (6×2) 16 × 105 мм (8×2) 16 × 37 мм (8×2) 20 × 20 мм (20×1)
Радар	3 x FuMO 23
Палубна авіація	4 x Arado Ar 196

Бі́смарк (нім. Bismarck) — лінкор німецьких військово-морських сил Третього Рейху, один з найпотужніжих та найвідоміших військових кораблів Другої світової війни. Перший корабель класу Бісмарк, названий на честь німецького канцлера Отто фон Бісмарка. Побудований на верфі Блом & Фосс у лютому 1939 р. Став відомим завдяки потопленню гордості тогочасного британського флоту — лінкора Худ в Датській протоці в травні 1941 р. За персональним наказом Вінстона Черчілля, був потоплений 27 травня 1941 р. в Атлантичному океані.

Передісторія

Назва

Лінкор «Бісмарк» був четвертим військовим кораблем названим на честь першого канцлера об'єднаної Німеччини Отто фон Бісмарка. Перший, корвет «Бісмарк», був побудований у 1877 р., служив переважно у південній півкулі. У 1891 р. корабель був виведений зі служби. На зміну йому побудували 1 квітня 1896 р. крейсер «Бісмарк», місцем служби, якого стала до 1910 р. південна Азія. Перед початком Першої світової війни він був відкомандирований до м. Кіль і використовувався як корабель прибережної охорони. У 1920 р. крейсер був виведений зі служби — йому на зміну у 1915 р. вже почали будувати крейсер «Князь Бісмарк» (нім. Fürst Bismarck), класу Макен. Однак, у зв'язку з поразкою у Першій світовій війні і несприятливими умовами миру для Німеччини, корабель не був добудований і 17 листопада 1918 р. недобудований крейсер розібрали на металобрухт. Також існувало декілька інших не військових суден названих на честь Отто фон Бісмарка.

Концепція дизайну

Концепція конструкції лінійних кораблів класу Бісмарк бере свій початок з проектуванням броньованих лінкорів класу Дойчлянд на початку 20-их років, які мали кодові назви А, В та С. Після поразки у Першій світовій війні за Версальським мирним договором на Німеччину були покладені обмеження щодо кількості та тонажу військових кораблів, які вона мала право побудувати. Німеччині і Великобританії вдалося домовитися про зняття обмежень тільки у червні 1935 р., коли було підписано Англо-німецький морський договір. За цим договором Німеччині було дозволено будувати Військово-морський флот в обсязі не більш ніж 35% від ВМС Великобританії та кораблі тонажністю не більш як 35 000 тон. Це дало можливість Німеччині спроектувати і підписати контракт на будівництво 16 листопада 1935 р. лінкора під кодовою назвою F, який пізніше став «Бісмарком», та лінкора G, пізніше названий «Тірпіц». Насправді ці два кораблі були дещо вдосконалішими конструкціями кораблів Е і D, які були спроектовані ще раніше, мали значно більшу тонажність і міцніше озброєння. Їх проектування почалося у 1934 р. і вже тоді їх конструкції передбачали порушення існуючих обмежень тонажності. Хоча офіційно тонажність вказувалася 35 000 тон, у повному озброєнні та з броньованим покриттям кожен з обидвох кораблів мав в дійсності більш ніж 50 000 тон.

Технічні характеристики

Кіль «Бісмарка» був закладений на верфі «Блом & Фосс» 1 липня 1936 р. Основним завданням «Бісмарка» передбачалася боротьба проти комерційних кораблів Англії в північному Атлантичному океані. Для виконання цього завдання, корабель мав характеристики, які б дозволили йому протистояти британському флотові — одному з наймогутніших у світі. В першу чергу розглядалася можливість збільшення броньованого покриття лінкора та встановлення вищого калібру артилерії. На відміну від інших кораблів, «Бісмарк» мав також крім броньованого покриття корпусу, трюм поділений на 22 водонепроникні відсіки. Більш як 70% корпусу над ватерлінією були захищені бронею товщиною від 100 до 320 мм. Зокрема 40% ваги лінкора приходилося саме на масивну броню. Зокрема, передбачалося, що броня могла витримати пряме попадання снаряда 380 мм з відстані 20-30 км, або вибух торпеди з зарядом вагою 250 кг.

Всередині від кіля до щогли влаштували 17 палуб і встановили 4 двогарматні башти.

В травні 1935 було вирішене питання силової установки — на корабель встановили паротурбінні двигуни, які надавали проектну швидкість близько 30 вузлів і дальність автономного плавання близько 8000 миль. Корабель також мав широку корму для стабільності при стрільбі та великі запаси палива, що дозволяло б йому робити рейди на великі відстані.

Спуск на воду та випробування

Після спуску

За наказом Гітлера будівництво корабля мало бути прискорене. У вересні 1938 р. була закінчена верхня палуба і в лютому 1939 р. основні роботи на корпусі були закінчені. Спуск на воду відбувся 14 лютого 1939 р. у урочистій обстановці. На церемонії крім Гітлера і інших керівників рейху була присутня і онучка Отто фон Бісмарка Доротея фон Льовенфельд, яка розбила на щастя пляшку шампанського об борт корабля. Під час спуску відбулося непередбачене зіткнення Бісмарка з пасажирським судном Фатерлянд. Від цього в корпусі корабля з'явилася вм'ятина, однак інших серйозних пошкоджень не було. Після спуску судну ще потрібно було декілька місяців для оснастки та установки озброєння. 24 серпня 1940 р. лінкор був зданий в експлуатацію.

Капітаном корабля був призначений капітан першого рангу Ернст Ліндеман.

Див. також

• Найбільші морські катастрофи XX століття

Література

• B. B. Schofield. Der Untergang der BISMARK. 2. Aufgabe. Motorbuch Verlag Stuttgart. 1978 ISBN 3-87943-418-2
• Ангелов С. Линейные корабли и авианосцы. М.: АСТ, 2003. Энцикл. военной техники. ISBN 5-17-001122-9.
• Бунич И. Л. Линкоры фюрера: историческая хроника. М.: Яуза/Эксмо, 2004. ISBN 5-699-16221-6.
• Дуршмидт Эрик. Акула на воле // Победы, которых могло не быть: как слепой случай и глупость меняли историю. М.: АСТ, 2002. Военно-ист. б-ка. ISBN 5-17-016312-6.
• Малов А. А., Патянин С. В. Линкоры «Бисмарк» и «Тирпиц». М.: Эксмо, 2006. ISBN 5-699-16242-9.

Це незавершена стаття про зброю. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про військово-морський флот. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.