Бітрейт
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бітрейт (англ. bitrate) — буквально, швидкість проходження бітів інформації. Бітрейт прийнято використати при вимірюванні ефективної швидкості передачі інформації з каналу, тобто швидкості передачі "корисної інформації" (крім такої по каналу може передаватися службова інформація, наприклад, стартові й стопові символи при асинхронній передачі, або контрольні символи при надлишковому кодуванні).
Бітрейт виражається бітами на секунду (біт/c, bps), а також похідними величинами з префіксами кіло-, мега- і т.д.
[ред.] Значення і застосування
Термін бітрейт використовується у двох основних значеннях:
- Характеристика каналу або пристрою - максимальна кількість біт, яку можна передати в одиницю часу
- Величина потоку даних переданого в реальному часі (мінімальний розмір каналу, що зможе пропустити цей потік без затримок). Окремий випадок - бітрейт стисненого звуку або відео.
- Характеристика стиснених форматів потокового відео і аудіо (наприклад MPEG і MP3), де бітрейт виражає ступінь стиснення потоку, і, тим самим, визначає розмір каналу, для якого стиснено потік даних. Найчастіше бітрейт звуку й відео вимірюють у кілобітах у секунду (англ. kilobit per second - kbps), рідше (для відео) - в мегабітах в секунду.
[ред.] Режими стиснення потокових даних
Існує три режими стиску потокових даних:
- з постійним бітрейтом (англ. Constant BitRate - CBR)
- зі змінним бітрейтом (англ. Variable BitRate - VBR)
- з усреденим бітрейтом (англ. Average BitRate - ABR)
Кодек вибирає потрібний бітрейт, виходячи з параметрів (рівня бажаної якості), причому протягом кодованого фрагмента бітрейт може змінюватися. При стиску звуку потрібний бітрейт визначається на основі психоакустичної моделі. ABR - різновид VBR, у якій кодек при стисненні дотримується заданого середнього значення.
