Біфо́рій[1] (лат.biforium < biforis — «двобічний»), дифо́рій[2], біфо́ра (італ.bifora), муліон (англ.mullion < munnion < фр.moignon) — тип вікна, вертикально розділеного колоною чи пілястрою на два отвори з двома заокругленими чи гострими арками. Інколи біфору обрамлює ще одна, третя арка, а в додатковий простір між двома меншими арками вставляється прикраса, стемма або кругле віконце. Біфора є типовим архітектурним елементом романського та готичного періоду, часто використовується у вежах та дзвіницях, був популярним в епоху Відродження.
У ХІІ столітті біфора з'являється у вірменській архітектурі, а також у мусульманській, сліди якої й досі наявні в Сицилії. Пізніше використання біфори значною мірою занепадає і повертається в моду в XIX ст. в час еклектизму і переосмислення старих стилів (неоготика, неоренесанс, …).
Серед ранніх зразків італійських біфор — вікна в Battistero di Galliano та на фасаді Сан Джованні в Сінісі (Сардинія), натомість характерні зразки готичного періоду — дзвіниця Помпози і будівлі міських рад центральної та північної Італії.
Giorgio Cricco e Francesco Di Teodoro, Itinerario nell'arte, Zanichelli, Bologna 2003 ISBN 88-08-21740-X
W. Müller e G. Vogel, Atlante di architettura, Hoepli, Milano 1992, ISBN 88-203-1977-2
Pevsner, Fleming e Honour, Dizionario di architettura, Utet, Torino 1978 ISBN 88-06-51961-1; ristampato come Dizionario dei termini artistici, Utet Tea, 1994
Біфорій у Вікісховищі
Готична біфора, західний фасад, південний неф
Біфора епохи Відродження, Палаццо Строцці, Флоренція
Біфора середньовічної вежі-дзвіниці в замку Castello Roganzuolo
