ВАЗ-2101

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ВАЗ-2101
ВАЗ-2101.jpg ВАЗ-2101
Виробник Волжський автомобільний завод
Також називається "Копійка"
Lada 1200
Роки виробництва 19701988
Місце виробництва Тольятті, СРСР СРСР
Наступник(и) ВАЗ-2105
Клас Клас B
Стиль кузова 4-дверний седан
Компонування F4
Двигун(и) ВАЗ-2101
Коробка передач 4-ступінчаста механічна
Колісна база 2424 мм
Довжина 4073 мм
Ширина 1611 мм
Висота 1440 мм
Кліренс 170 мм
Передня колія 1349 мм
Задня колія 1305 мм
Вага 955 кг
Найвища швидкість 142 км/год
Вмістимість баку 39 л
Споріднені Fiat 124
ВАЗ-2102
ВАЗ-2103
ВАЗ-2105
Подібні Москвич-408

ВАЗ-2101 («Жигулі», «Копійка»)— автомобіль, чотиридверний седан. Перша модель, випущена Волзьким автомобільним заводом. Роки випуску 19701984. Коштував 5 600 крб.

Історія[ред.ред. код]

В середині 60-х СРСР гостро потребував сучасного «народного» автомобіля, який би задовольняв запити широких верств населення. Створити таку машину у короткі терміни радянський автопром не міг — у заводів не було перспективних розробок, готових стати на конвеєр. Єдиним виходом з положення була купівля ліцензії на виробництво іноземної моделі. Це рішення і було прийнято.

Влітку 1965 року до Москви приїхав президент «ФІАТ» професор Вітторіо Валлетта. За результатами перемовин між фірмою «ФІАТ» і Держкомітетом СРСР з питань науки і техніки було підписано попередню угоду про співпрацю. Трохи менше ніж за рік— 4 травня 1966 року— у Турині було підписано протокол про співпрацю фірми «ФІАТ» з Міністерством автомобільної промисловості СРСР. Одночасно готувалася і фінансова угода, згідно з якою італійський державний кредитний банк IMI (Instituto Mobilare Italiano) повинен був надати радянському Внешторгбанку цільовий кредит на закупівлю необхідного устаткування та інших витрат.

Будівництво заводу почалося у 1967 році. Рада Міністрів СРСР призначила заступника міністра автомобільної промисловості Полякова В. Н. генеральним директором заводу, що будувався, а головним конструктором ВАЗу В.С. Соловйова. Перша черга, розрахована на випуск 220 тис. автомашин щороку, почала діяти у 1970 році, а за декілька років загальна потужність заводу склала понад 640 тис. автомобілів щорік.

19 квітня 1970 року перша «копійка» зійшла з його конвейєра. Щоправда, масове виробництво автомобілів почалося лише у вересні. Усього того року було зібрано 21000 ВАЗ-2101. Автомобіль отримав торгову назву «Жигулі». З комерційної точки зору воно виявилося не ідеальним — для ряду іноземних мов було немилозвучним (нагадувало "жиголо", тобто "альфонс"). Експортний варіант ВАЗ-2101 назвали «Лада».

Технічні зміни[ред.ред. код]

Результатом наполегливої роботи великої групи випробувачів, інженерів, конструкторів стало більше 270 змін у конструкції машини.

ВАЗ-2101 від свого прототипу Fiat 124 відрізнявся посиленим чотиридверним кузовом седан «канонічних» контурів, досконалішим двигуном, зміненою трансмісією і ходовою частиною. По суті, ВАЗ-2101 і подальші модифікації були добре адаптованими до «радянських умов»: двигун отримав прогресивніше верхнє розташування розподільчого валу у головці блоку циліндрів. Кліренс збільшили на 3 см, підвіску переробили і підсилили. Інші вузли і агрегати пройшли повну «акліматизацію» до довгих радянських зим і місцевих особливостей експлуатації. Набагато кращу динаміку і просторіший салон, порівняно з «Москвичем», що вміщав п'ятьох осіб, багато покупців свого часу оцінили з гідністю.

Салон на час виробництва лише трохи модернізували. Інтер'єр був зроблений на рівні тих (70-х) років достатньо непогано, хоча вже на момент зняття з виробництва (1983 рік) вимоги до ергономіки посилилися, і за цими параметрами панель приладів і робоче місце водія слід визнати незадовільними.

Модифікації[ред.ред. код]

Масові:

  • ВАЗ-2101 (1970-1983) - початковий варіант, двигун 1,2 л.;
  • ВАЗ-21011 (1974-1981) - модернізований варіант з двигуном 1,3 л.;
  • ВАЗ-21013 (1977-1988) - відрізняється від ВАЗ-21011 двигуном меншої потужності (робочий об'єм 1,2 л);

Малосерійні:

Експортний варіант автомобіля називався Lada 1200. Понад 57 тис. автомобілів були відправлені до країн Соціалістичної співдружності - НДР, Чехословаччини, Болгарії, Угорщини і Югославії. Незабаром «Лади» з'явилися на дорогах ФРН, Франції, Великобританії, Австрії, Швейцарії , Єгипту і Нігерії.

Виготовлення автомобіля ВАЗ 21011 було зупинено в 1981 році, а ВАЗ 2101 припинили випускати в 1983-му році. Далі стали виготовляти тільки модифікацію ВАЗ-21013.

На базі ВАЗ-2101 був створений також універсал ВАЗ-2102.

«Лімузин» ВАЗ-2101

Автомобіль ВАЗ-2101 став родоначальником цілого сімейства машин, зване «класика»:

На Кубі практично на напівпромисловій основі виготовляються «лімузини» ВАЗ-2101, широко використовуються як маршрутні таксі.

ВАЗ-21011/ВАЗ-21013[ред.ред. код]

ВАЗ-21011
ВАЗ-21013

Основні зміни припали на модифікацію кузова 21011 (1974 рік), яка отримала зручніші передні сидіння і дещо змінені органи керування, а також попільнички, із задніх підлокітників перенесені безпосередньо на панелі дверей. На додаток до цього модифікація отримала потужніший 69-сильний двигун робочим об'ємом 1,3 л. Ці автомобілі оснащували іншими гратками радіатора з частішою горизонтальною поперечиною, в нижній частині панелі передка з'явилися чотири додаткові вентиляційні прорізи. Бампери позбулися іклів і отримали натомість по периметру гумові накладки. На задніх стійках кузова з'явилися отвори примусової витяжної вентиляції салону, прикриті декоративними гратками, стоп-сигнали і поворотники дооснастили відбивачами. З'явився сигнал заднього ходу.

Трьома роками пізніше (1977 рік) була представлена версія ВАЗ-21013 з кузовом 21011 і 1,2-літровим двигуном ВАЗ-2101. «Міліційну» модифікацію ВАЗ-21016 оснащували потужним 71-сильним (77 л) двигуном ВАЗ-2103.

За кордоном[ред.ред. код]

Lada 1300

Обрана для автомобіля назва «Жигулі» виявилася незвучною на багатьох європейських мовах, тому на експорт машини йшли під брендом «LADA». ВАЗ-2101 позначався як Lada 1200, ВАЗ-21011 - як Lada 1300. Історія появи цього найменування по, суті, виявляється, неабияк забута не тільки вдячними нащадками, а й самими учасниками подій.

За загальноприйнятою версією, ім'я у тольяттінського автомобіля з'явилося в результаті чи не всесоюзного конкурсу. Нібито в пресі оголосили умови, і полетіли зі всієї країни послання. Всього листів і телеграм набралося близько 30 тисяч. Прискіплива держкомісія відібрала вісім штук, а конструктор А. Чорний запропонував ще одне - «Жигулі». Воно-то і було затверджено урядом.

Однак є й інша думка. Належить воно конструктору Геннадію Ляхову, а надбанням громадськості стало минулого року, після виходу в світ збірки спогадів конструкторів-ветеранів Ваза під поетичним заголовком «Високої думки полум'я». Ось цитата з Геннадія Олексійовича: «Одного разу, десь у середині лютого (1967 року. - А. Ш.), Поляків поставив перед Поспєловим (заступник першого головного конструктора Ваза В. Соловйова. - А. Ш.) завдання - придумати назву для автомобіля, який буде випускатися на новому заводі. Через два дні роботи в бібліотеці НАМІ з матеріалами (журнали, енциклопедії) мною було виставлено на голосування близько восьми назв. До них за пропозицією А. М. Чорного додали "Жигулі". В результаті голосування в двох турах було вибрано назву "Жигулі", яке і було затверджено Поляковим і повідомлено на FIAT. Це було задовго до всіх конкурсів різних журналів ... »

Як би там не було, але назва «Жигулі» проіснувало недовго. На початку 70-х ВАЗ зі своїми автомобілями вийшов на міжнародний ринок, і ось тут-то трапився казус. Мало того, що для іноземного вуха назва вазовской машини було дуже незвичним. Так відразу в декількох мовах воно мало не дуже-то пристойні співзвуччя. У цьому сенсі особливо відзначився угорську мову, в якому є вислів, що звучить як «щікулі». Переклад абсолютно нецензурний. Таким чином, принаймні на міжнародній арені доля «Жигулів» було вирішено.

«Людина, що придумала назву "Лада", існує, - переконаний нинішній головний конструктор АвтоВАЗа Петро Прусов. - Але його ім'я історії невідомо ...» Але ж пройшло всього нічого - 27 років. Саме з 1973 року у «Жигулів» з'явилося найменування для закордонного, так би мовити, користування.

Завдання було поставлене гранично проста: нова назва має бути звучним, коротким і красивим. Щоб іноземцям сподобалося. Після цілеспрямованого пошуку зупинилися на «Ладі». Очевидці не беруться судити про причини цього вибору. Хтось згадує популярну пісеньку «Похмурий не треба, Лада». Інші проводять аналогію із заводським товарним знаком «Тура», який з'явився на світ мало не одночасно з «Жигулями». Нібито співзвуччя з жіночим ім'ям навело на думку дати останнє автомобілю. Одне точно: нове ім'я відразу всім сподобалося. Але з урочистими хрестинами не поспішали. Перевірити «Ладу» на благозвучність вирішено було з особливим натхненням. На щастя, ніяких накладок виявлено не було. Якщо не вважати, що на угорській мові близьке по звучанню слово позначає «скриня», а хорватському подібне слово позначає «скриня, скринька».

Сьогодні «Лада», якщо так можна висловитися, головний бренд "автоваза". Це найменування практично витіснило «Жигулі». У всякому разі вазовськіє функціонери, маркетологи - все ті, хто займається просуванням продукції автогіганта на ринку, що не підійшло іноземцям ім'я не вживають.

ВАЗ не мав права продавати свої машини на ринках, де Fiat 124 і його аналоги вже були представлені, тому масовий експорт тольяттінськіх автомобілів почався тільки в 1974 році, зі зняттям моделі з виробництва в Італії.

Як результат, у західних споживачів склалося набагато менш сприятливе враження про цю модель, яка сприймалася як один з багатьох «клонів» застарілого «Фіата» (подібні варіанти Fiat-124 випускалися в ті роки в Польщі, Туреччини, Південної Кореї, Іспанії і в цілому ряді інших країн), і економічна віддача від величезних витрат на будівництво Волзького заводу була дуже сильно відстрочена - хоча роль його продукції в масовій автомобілізації самого СРСР складно переоцінити.

Між тим, ВАЗ досить швидко витіснив вже застарілу (багато в чому - саме з-за браку фінансування на догоду ВАЗ) продукцію АЗЛК в якості головного товару радянського Автоекспорт. Автомобілі ВАЗ продавалися в багатьох країнах світу, в тому числі в Західній Європі та Канаді.

Тим не менш, автомобілі «LADA» були конкурентоспроможними на ринках західних країн переважно саме завдяки демпінговою ціною при досить багатому, для їх класу, оснащенні, а їхніми основними конкурентами були або інші східно-європейські моделі - переважно, дуже схожий Fiat 125 P польської збірки, або моделі західного виробництва меншого розміру або в нижчою комплектації. Наприклад, у середині сімдесятих LADA 1200 ES (ВАЗ-2101) коштувала у Великобританії £ 1575, а порівнянні за розміром та обладнанням чотирьохдверні седани західного виробництва - не менше £ 2000.

ВАЗ-2101 в кіно[ред.ред. код]

Автомобілі ВАЗ-2101 неодноразово брали участь у зйомках фільмів на різних майданчиках країни. Цей автомобіль можна побачити у фільмах «Міміно», «Особливо небезпечний», «Інспектор ДАІ», «Брат», «Гітлер Капут» і багатьох багатьох інших.

У 2002 році під слоганом «Культова машина в круговерті пристрастей»у кінопрокат вийшов фільм Івана Диховичного «Копійка», в якому головну роль зіграв автомобіль ВАЗ-2101.

У 2008 році «Копійка»з'явилася і на західних екранах у бойовику «Wanted», знятим у Америці російським режисером Тимуром Бекмамбетовим.

У сувенірній продукції[ред.ред. код]

А9
Ручна робота
  • Модель автомобіля ВАЗ-2101 (А9) випускалася на заводі «Радон» з 1977 по 1987 р.
  • 19 січня 2010 відбувся вихід моделі ВАЗ-2101 білого кольору в рамках серії «Автолегенды СССР» номер 25.
  • Існує також журнальна серія «Культові автомобілі Польщі» від видавництва «ДеАгостіні» номер 31. У ній присутній біла ВАЗ-2101 експортного варіанту.
  • * Компанія «Холдинг ІНКОТЕКС» (~ 1995-2008рр ТОВ Агат-М) випускає моделі масшатаба 1:43. На моделі "двірники" зроблені як на праворульних автомобілях (не зліва-направо, а навпаки). Зі штампом на днище «зроблено в срср, Made in USSR», напис на упаковці - «Автомобілі Росії». Список деяких моделей: «ДАІ» (жовтого кольору), «Ралі» (синій), «Навчальний» (білий), «Пошта Росії», «Стандарт» (зелений), «з багажником» (зелений, синій), «Таксі»(жовтий).

Посилання[ред.ред. код]