Вагонетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вагонетка. Музейний експонат. Брухгаузен (Зібенгебірге)
Вагонетка у пізньому середньовіччі (за Г.Агріколою).
Типи вагонеток.JPG
Загальний вигляд вагонетки.JPG
Структурні схеми вагонеток.JPG

Вагоне́тка (фр. wagonnet, рос. вагонетка, англ. van, car, buggy, mine car; нім. Wagen, Kleinwagen, Lore) — відкритий вагон малої місткості (0,5—6 м3) для перевезення вантажів, який переміщується вузькоколійними залізничними коліями (усередині підприємств, на рудниках).

Опис[ред.ред. код]

Вагонетка — невеликий вагон, яким вузькоколійними шляхами перевозять на невелику віддаль вантажі, а іноді й людей. Використовується на кар'єрах, заводах, у шахтах. За призначенням В. поділяють на вантажні, пасажирські і спеціальні. Вантажна вагонетка складається з кузова, рами, скатів, буферів та зчіпних пристроїв. Розрізняють такі основні вантажні В.: з глухим неперекидним та перекидним кузовом, з відкидним дном та з відкидним бортом. Найбільш розповсюджені вантажні В. з глухим неперекидним кузовом об'ємом до 4,2 м3 — для вугілля і до 9,5 м3 — для руди. В кольоровій металургії та при геологорозвідувальних роботах використовують В. об'ємом 0,35-1 м3 з глухим перекидним кузовом. Розвантаження такої В. можливе в будь-якому пункті траси. В. з відкидними днищами застосовують при шахтному будівництві та реконструкції вугільних підприємств, а також для транспортування вугілля та породи підземними виробками (В. об'ємом 3,3-5,6 м3) і на промислових майданчиках (В. об'ємом 1,5-2,5 м3). В. з відкидним бортом місткістю 1,6; 2,5; 4,0 м3 використовують на діючих шахтах для транспортування руди та породи підземними виробками. Пасажирські В. використовують для перевезення людей горизонтальними або похилими підземними гірничими виробками. Спеціальні В. використовують в протипожежних підземних поїздах, для перевезення ВР, допоміжних матеріалів і обладнання, в тому числі контейнерованих і пакетованих вантажів та ін. В США на підприємствах вугільної промисловості застосовують в осн. вантажні В. з донним вивантаженням, в Польщі, Німеччині, Франції — з боковим.

Стійкість вагонеток[ред.ред. код]

СТІЙКІСТЬ ВАГОНЕТКИ ПОПЕРЕЧНА – здатність вагонетки (вагона) втримуватися на рейках від перекидання на бік під дією на неї інерційних чи інших зовнішніх сил (сили натягу каната і т.п.). Критерієм є кут, утворений вертикальною віссю симетрії з прямою, що з’єднує центр ваги порожньої вагонетки з точкою дотику колеса з рейкою.

СТІЙКІСТЬ ВАГОНЕТКИ ПОЗДОВЖНЯ – здатність вагонетки (вагона) втримуватися на рейках від перекидання вперед чи назад при дії на неї сили тяжіння, інерційних чи інших сил.

Коефіцієнт стійкості вагонеток характеризує стійкість вагонеток проти перекидання. К.с.в. дорівнює відношенню відновлюваного моменту, що прикладений до вагонетки, до моменту перекидання Кс= Мв/Мп. Стійкість, яка повинна бути витримана як у повздовжньому, так і у поперечному напрямі, забезпечується у тому випадку, якщо результуюча всіх сил, що діють на вагонетку, проходить всередині контуру, що утворений з’єднанням точок дотику коліс з рейками. Небезпека втрати стійкості виникає при русі вагонетки по заокругленнях, шляхах зі значним похилом, при нерівномірному односторонньому завантаженні вагонетки, а також при різкій її зупинці. Коефіцієнт повздовжньої і поперечної стійкості повинен бути не меншим за 1,5.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]