Вагонетка
Вагоне́тка (фр. wagonnet, рос. вагонетка, англ. van, car, buggy, mine car; нім. Wagen, Kleinwagen, Lore) — відкритий вагон малої місткості (0,5—6 м3) для перевезення вантажів, який переміщується вузькоколійними залізничними коліями (усередині підприємств, на рудниках).
Вагонетка — невеликий вагон, яким вузькоколійними шляхами перевозять на невелику віддаль вантажі, а іноді й людей. Використовується на кар'єрах, заводах, у шахтах. За призначенням В. поділяють на вантажні, пасажирські і спеціальні. Вантажна вагонетка складається з кузова, рами, скатів, буферів та зчіпних пристроїв. Розрізняють такі основні вантажні В.: з глухим неперекидним та перекидним кузовом, з відкидним дном та з відкидним бортом. Найбільш розповсюджені вантажні В. з глухим неперекидним кузовом об'ємом до 4,2 м3 — для вугілля і до 9,5 м3 — для руди. В кольоровій металургії та при геологорозвідувальних роботах використовують В. об'ємом 0,35-1 м3 з глухим перекидним кузовом. Розвантаження такої В. можливе в будь-якому пункті траси. В. з відкидними днищами застосовують при шахтному будівництві та реконструкції вугільних підприємств, а також для транспортування вугілля та породи підземними виробками (В. об'ємом 3,3-5,6 м3) і на промислових майданчиках (В. об'ємом 1,5-2,5 м3). В. з відкидним бортом місткістю 1,6; 2,5; 4,0 м3 використовують на діючих шахтах для транспортування руди та породи підземними виробками. Пасажирські В. використовують для перевезення людей горизонтальними або похилими підземними гірничими виробками. Спеціальні В. використовують в протипожежних підземних поїздах, для перевезення ВР, допоміжних матеріалів і обладнання, в тому числі контейнерованих і пакетованих вантажів та ін. В США на підприємствах вугільної промисловості застосовують в осн. вантажні В. з донним вивантаженням, в Польщі, Німеччині, Франції — з боковим.
КОЕФІЦІЄНТ СТІЙКОСТІ ВАГОНЕТОК [ред.]
Характеризує стійкість вагонеток проти перекидання. К.с.в. дорівнює відношенню відновлюваного моменту, що прикладений до вагонетки, до моменту перекидання Кс= Мв/Мп. Стійкість, яка повинна бути витримана як у повздовжньому, так і у поперечному напрямі, забезпечується у тому випадку, якщо результуюча всіх сил, що діють на вагонетку, проходить всередині контуру, що утворений з’єднанням точок дотику коліс з рейками. Небезпека втрати стійкості виникає при русі вагонетки по заокругленнях, шляхах зі значним похилом, при нерівномірному односторонньому завантаженні вагонетки, а також при різкій її зупинці. Коефіцієнт повздовжньої і поперечної стійкості повинен бути не меншим за 1,5.
Література [ред.]
Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
