Вагрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історична карта Вагрії, 1651 рік
Річка Швентін, кордон Вагрії, поблизу Кіля

Ва́грія (нім. Wagrien) — північно-східна частина Гольштейну в Німеччині, в землі Шлезвіг-Гольштейн, що відповідає приблизно районам Плен і Східний Гольштейн. Назва «Вагрія» походить від слов'янського лехітського племені вагри, що означає «ті, хто живуть у бухті».

Географія[ред.ред. код]

У середні століття, і, як видно на старих картах, Вагрія на півночі і сході омивалася Балтійським морем від Кільського фіорду до Любецької бухти і річками Траве та Свентіна і островом Фемарн. Сьогодні, Wagria як правило, відноситься тільки до Ольденбурзького півострова (Oldenburgische Halbinsel) в Східному Гольштейні.

Найвища точка півострову — Бунгсберг (168 м), на якій знаходиться давня фортеця. Вагрія була населена слов'янским плем'ям вагрів, а з Х століття зазнала набігів германських феодалів і врешті була підкорена ними в 1139 році.

Панорама ладшафту Вагрії із руїн замку Бунгсберг

Історія[ред.ред. код]

Лехітський (слов'янський) топонім, Вагрія, обіймав не тільки сучасний півострів Вігрія, але і весь терен між Кільським фіордом, середньою і нижньою течією Траві; топонім з цією назвою з'явився принаймні, на початку 8-го століття. Фортеця вагрів займала центральне місце у Ольденбургзі (тоді він називався Старигард (Starigard), або «Старий замок»), її валів все ще існують. Важливі пункти у Вагрії були Ольденбург , Старий Любек (Старий Любек), і Плен.

У 1143 р. згідно з Гермольдом, граф Адольф II Гольштейнський розпочав переселення німецьких поселенців, не тільки з його власних територій у Гольштейні і Штормарні, але і з Вестфалії і Голландії, в цілях розвитку Вагрії що запроторило німецьку експансію на Схід у Високому Середньовіччі.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Hermann Witt: 1000 Jahre Wagrien von Luitschaburg bis Lütjenburg Sönksen Verlag, Plön, 1982.(нім.)