Гутцайт Вадим Маркович

Вадим Гутцайт
	Вадим Гутцайт
Президент Національного олімпійського комітету України
	Нині на посаді
На посаді з	17 листопада 2022
Попередник	Сергій Бубка
Міністр молоді та спорту України
	4 березня 2020 — 9 листопада 2023
Президент	Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр	Денис Шмигаль
Попередник	Володимир Бородянський; (як міністр культури, молоді та спорту)
Наступник	Матвій Бідний (в. о.)
Президент національної федерації фехтування України
	2017 — 2023
Попередник	Сергій Міщенко
Наступник	Михайло Ілляшев
Народився	6 жовтня 1971 (52 роки); Київ
Відомий як	фехтувальник(ця), політик
Громадянство	Україна
Alma mater	Національний університет фізичного виховання і спорту України і Харківська державна академія фізичної культури
У шлюбі з	Оксана Гутцайт
Діти	Еліна Вадимівна Гутцайт, Марк Вадимович Гутцайт
	Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
	Заслужений працівник фізичної культури і спорту України
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гутцайт.

Вади́м Ма́ркович Гутца́йт^[1] (6 жовтня 1971(1971-10-06), Київ) — Міністр молоді та спорту України (2020-2023), український фехтувальник, шабліст, олімпійський чемпіон. Президент Федерації фехтування України з 2017 по 2023 рік^[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у 1971 році в м. Києві.

У 1986-1988 роках працював інструктором по спорту, інструктором з фізичної культури та спорту (фехтування) Київської міської ради «Динамо».

З 1988-1991 роках був інструктором фізичної культури Державного комітету УРСР по фізичній культурі та спорту.

У 1991 році був спортсменом-інструктором збірної команди СРСР з фехтування Державного комітету УРСР у справах молоді, фізичної культури та спорту; спортсменом-інструктором збірної команди СРСР з фехтування Київського міськспорткомітету. у тому ж році, на світовому чемпіонаті з фехтування Гутцайт був третім в індивідуальному заліку, чим допоміг Об'єднаній команді завершити змагання на другому місці.

Має вищу освіту. У 1993 році закінчив Київський державний інститут фізичної культури.

У 1992-1995 роках – спортсмен-інструктор штатної збірної команди України з фехтування Київського міськспорткомітету. В 1992 році, виступаючи в складі Об'єднаної команди він завоював командне золото.

У 1993-2002 роках – проходив військову службу у Збройних Силах України.

З 2002 року до 2010 був головним тренером збірної команди України з фехтування Держкомспорту України. У 2010 році працював генеральним директором Державного підприємства «Олімпійський навчально-спортивний центр».

У 2004 році отримав почесне звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України», нагороджений орденами «За заслуги» III (1997), «За заслуги» II (2008), «За заслуги» І (2012) ступенів.

Був наставником української команди шаблісток, яка завоювала золоті олімпійські медалі на пекінській Олімпіаді.

З 2006 по 2012 рік був помічником-консультантом на громадських засадах депутата Верховної Ради (ВР) V скликання (2006-2007 рр, №103 за списком «Партії регіонів») та VI скликання (2007-2012 рр, №132 за списком «Партії регіонів») Ельбруса Тедеєва.^[3]

У 2010-2017 роках працював виконавчим директором Державного підприємства «Олімпійський навчально-спортивний центр» Державного підприємства «Об’єднання спортивно-господарських споруд»; генеральним директором Державного підприємства «Олімпійський навчально-спортивний центр «Конча-Заспа».

У 2017-2018 роках – заступник директора департаменту освіти та науки, молоді та спорту - начальник управління молоді та спорту департаменту освіти та науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

З 26 червня 2018 року працював директором департаменту молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)^[4].

У 2018 році був одним зі співвласників російського ТОВ «Альтаир» (СТО «Чемпіон» в Лубні під Москвою) разом з двома відомими російськими фехтувальниками Ільгаром Мамедовим та Станіславом Поздняковим (президент Олімпійського комітету Росії). Історія змін в російських реєстрах вказує, що свою частку він передав Ільгару Мамедову – багаторічному головному тренеру збірної Росії з фехтування, який має звання полковника Збройних Сил РФ^[5]^[6].

4 березня 2020 року був призначений на посаду Міністра молоді та спорту України^[7].

З 17 листопада 2022 року — президент НОК України^[8].

9 листопада 2023 року пішов у відставку з посади Міністра молоді та спорту^[9]^[10].

Політика[ред. | ред. код]

Кандидат у народні депутати від партії «Слуга народу» на виборах 2019 року, № 81 у списку^[11].

Розслідування[ред. | ред. код]

Фігурант у кримінальній справі щодо розкрадання 2,25 млн грн державних коштів на закупівлях човнів для київських спортсменів. У справі він вказаний як директор департаменту молоді та спорту КМДА (попередня посада)^[12].

Державні нагороди[ред. | ред. код]

Орден «За заслуги» I ст. (15 серпня 2012) — за значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національної збірної команди України на ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні^[13]
Орден «За заслуги» II ст. (4 вересня 2008) — за значний особистий внесок у розвиток олімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національною збірною командою України на XXIX літніх Олімпійських іграх в Пекіні^[14]
Орден «За заслуги» III ст. (10 вересня 1997) — за видатні спортивні досягнення, вагомий особистий внесок в утвердження авторитету України в світі^[15]
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України (18 вересня 2004) — за вагомий особистий внесок у підготовку та забезпечення високих спортивних досягнень національної збірної команди України на XXVIII Олімпійських іграх у Афінах^[16]
Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016)^[17].