Вайра Віке-Фрейберга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вайра Віке-Фрейберга

Вайра Віке-Фрейберга (латис. Vaira Vīķe-Freiberga; * 1 грудня 1937(19371201), Рига) — латвійський державний діяч. Шостий президент Латвійської Республіки8 липня 1999 по 7 липня 2007).

Спецпосланник генерального секретаря ООН, віце-голова Групи експертів з довгострокового майбутнього Європейського Союзу, спів-голова Міжнародної Ради Міжнародного Центру Нізамі Гянджеві.

Біографія[ред.ред. код]

Батько — моряк Карліс Вікіс (Kārlis Vīķis), мати — Аннемарі Віке (Annemarija Vīķe), у дівоцтві Раньке (Raņķe). Через кілька тижнів після народження дочки її батько трагічно загинув в Атлантиці. Пізніше її мати знову вийшла заміж за моряка Едґара Германовіча (Edgars Hermanovičs).

31 грудня 1944 року сім'я евакуювалася до Німеччини через наступ сталінських військ. Початкову освіту здобула в латиській школі в таборі біженців в Любеку (Німеччина) і у французькій жіночій гімназії в Касабланці (Марокко).

Коли Вайрі виповнилося 16 років, сім'я переселилася в Канаду, де Вайра працювала клерком в банку і сортувальницею листів. У Канаді Вайра отримала вищу освіту, ступінь бакалавра з англійської мови та ступінь магістра з психології. А потім і докторську ступінь у галузі експериментальної психології в університеті Макгілла. Володіє латиським (це її рідна мова), французькою, англійською, німецькою, іспанською, трохи італійською та португальською мовами. Російську не вивчила, хоча почала його вивчати в 1999 році.

З 1965 по 1998 р. — професор психології в Монреальському університеті (Universite de Montreal). Вела курси з психофармакології, психолінгвістики, наукової теорії. Вона проводила дослідження в галузі психології про процеси пам'яті, мови і мислення, включаючи вплив ліків. Серед латиської еміграції відома роботами з латиським дайнами (народними піснями), їх поетикою та структурою.

Була президентом відділення французької мови Канадської академії наук (Royal Society of Canada). Починаючи з 1957 р., працювала в якості вихователя молоді та фахівця з фольклору серед проживаючих за кордоном латишів. Їй присвоєно латвійський Орден Трьох зірок та нагороди інших держав. Вела активну діяльність і в керівництві національних і міжнародних наукових організацій. Працювала в якості представника Канади і головою наукової програми НАТО «Людський фактор» в Брюсселі. Була запрошена представником Канади — консультантом в комісії з конституційних реформ парламенту Бразилії (1989). Була президентом ряду наукових організацій. Отримала Велику медаль Латвійської академії наук та нагороди багатьох інших академій. Співавтор бази даних Сонячних дайн і загальних дайн, автор і співавтор семи книг про латиські дайни.

В 1997 р. переїхала з Канади до Латвії. 19 жовтня 1998 року призначена директором Інституту Латвії, який відповідає за формування образу країни в світі.

Президентство[ред.ред. код]

10 червня 1999 р. взяла участь у виборах президента Латвійської Республіки. Віке-Фрейберга була фаворитом виборів, будучи лише запасним кандидатом соціал-демократів, але всі кандидати, висунуті в першій фазі виборів, більшості голосів депутатів Сейму не отримали. 17 червня 1999 року Сейм обрав Вайра Віке-Фрейберга Президентом Латвійської Республіки і 8 липня вона вступила на посаду. 20 червня 2003 р. переобрана президентом, будучи єдиним висунутим кандидатом.

За конституцією Латвії (ст. 53), президент не несе політичну відповідальність за свою діяльність, але Віке-Фрейберга проявила значну зовнішньополітичну активність і увійшла в списки Forbes 100 найвпливовіших жінок світу 2005 і 2006. При ній у 2004 році Латвія вступила в ЄС і НАТО, направила свій військовий контингент в Ірак. Виступає за засудження злочинів радянського комуністичного режиму. Стала на той момент єдиним президентом з країн Балтії, яка приїхала до Москви на святкування 60-річчя Перемоги 9 травня 2005 р., при цьому залишаючись націоналісткою: так, в 2004 р. в інтерв'ю вона висловилася з приводу порівняння мовних ситуацій у Бельгії та Латвії наступним чином: «Там це іншомовне населення століттями жило. А що у нас, в Латвії? Нелегальна, жорстока, тоталітарна іноземна окупація. Тому цей приклад не підходить». Етнополітику Латвії вона резюмувала так: «Їм треба прийняти, що це незалежна країна, і стати латишами: російського походження, але латишами».

15 вересня 2006 р. кандидатура Вайри Віке-Фрейберги була офіційно висунута трьома балтійськими країнами (Латвією, Литвою, Естонією) на пост Генерального секретаря ООН. 5 жовтня Вайра Віке-Фрейберга відкликала свою кандидатуру.

Після президентства[ред.ред. код]

Зараз продовжує займатися активною громадською діяльністю, зокрема є членом Європейської ради з толерантності та взаємоповаги, міжнародної неурядової організації, зайнятої виробленням ініціатив та пропозицій щодо поліпшення ситуації у сфері толерантності в Європі.

В 2007 році разом із чоловіком заснувала консалтингову компанію VVF Consulting, яка в 2008 році виграла оголошений Лієпайської думою конкурс на проведення аналізу політики розвитку Лієпаї.

Шлюб і сім'я[ред.ред. код]

Чоловік — Імантс Фрейбергс, президент Латвійської асоціації інформаційних технологій і телекомунікацій. Син Карліс живе в Латвії, дочка Індра працює в Лондоні.

Посилання[ред.ред. код]