Вакф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Вакф, вакуф, вакиф (від араб. وقف‎, множ. араб. أوقاف‎, аукаф, вакф, уакф «утримування»; тур. vakıf вакиф)) — у країнах ісламу, в т.ч. у Османській імперії та Кримському ханстві земля чи інші джерела прибутку, які після смерті заповідача передавалися з побожною метою на доброчинні справи.

Вакуфом була нерухомість (насамперед земля), дохід з якої ішов на утримання:

  1. мечетей, мусульманських шкіл — вакуф-шер, або вакуф духовний);
  2. громадських інституцій — вакуф-адат, тобто вакуф звичаєвий.

Згідно з нормами шаріату, така нерухомість не підлягала відчуженню і оподаткуванню.

У Криму вакуф існував з XV століття, охоплюючи за часів розквіту ханства близько 100 тисяч десятин землі. Контроль за використанням вакуфу здійснював муфтій Криму. Вже за Російської імперії в Криму вакуф був скасований царською адміністрацією (1890). Відновити вакуф намагався мусульманський виконавчий комітет Курултаю в 1917 році.

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]