Валдайська височина

Валдай

Валда́йська височи́на, Валда́й — височина в північно-західній частині Східно-Європейської рівнини, в межах Ленінградської, Новгородської, Тверської, Псковської, Смоленської областей Росії, протяжністю більше 600 км.

З Валдайської височини беруть початок ріки: Волга, Західна Двина, Дніпро, Ловать, Мста, Сясь, Молога тощо. Висота від 150 до 250 м, найбільша — 343 м (в верхів'ях ріки Цни).

В основі Валдайської височини знаходяться корінні породи (кам'яновугільні вапняки, мергель, глини), що складають північно-західне крило Московської сінеклізи і перекриті льодовиковимі і водно-льодовиковими відкладеннями. До складу Валдайської височини зазвичай включають Тіхвінське, Мегорське пасма, Вепсовську височину тощо. Північно-західний схил Валдайської височини крутий (Валдайсько-Онезький уступ), південно-східний — пологий. Рельєф моренний. Багато озер: Верхньоволзькі озера (Пєно, Всєлуг, Волго), озеро Селігер тощо. Дуже заболочена. По південно-східній околиці Валдайської височини (область горбисто-озерного рельєфу) проводиться межа Валдайського (Осташковського) заледеніння.

Див. також

• 2793 Валдай - астероїд, названий на честь місцевості.

Посилання

• Культінфо (рос.)