Валеріана лікарська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валеріана лікарська
Valeriana officinalis.jpg
Біологічна класифікація
Царство: Plantae
Відділ: Magnoliophyta
Клас: Magnoliopsida
Ряд: Dipsacales
Родина: Валеріанові (Valerianaceae)
Рід: Валеріана (Valeriana)
Вид: Валеріана лікарська
Біноміальна назва
Valeriana officinalis
L. & Maillefer

Валеріа́на лі́карська (Valeriana officinalis L.) Місцеві назва — маун, кадило, горобинка. Під назвою валеріана лікарська об'єднують кілька видів валеріан, що мають лікувальне значення:

  • валеріана пагононосна (V. stolonifera Czern.), що росте на вологих луках, на сирих місцях у лісі, її кореневище розвиває довгі підземні пагони;
  • валеріана болотна (V. palustris Kr.), що росте на болотах, кореневище коротке, без пагонів, листки зісподу опушені;
  • валеріана руська (V. rossica Smirn.), що трапляється на суходільних луках, має кореневище без пагонів і короткощетинисті зісподу листки;
  • валеріана блискуча (V. nitida Kr.), яка росте на заливних луках, по галявинах заливних лісів, кореневище без пагонів, стеблові листки з шістьма-сімома парами листочків, вкритих зісподу рідкими короткими щетинками.

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Всі перелічені вище види валеріани — багаторічні трав'янисті рослини (30-100 см заввишки) з пучком численних тоненьких коренів, що мають сильний запах. Стебло поодиноке (рідко їх 2—3), пряме, порожнисте, борозенчасте, у верхній частині розгалужене. листки супротивні, непарноперисті з 3—19 парами листочків. Листочки довгасті, ланцетні, яйцеподібно-ланцетні або лінійно-ланцетні. Квітки неправильні, зрослопелюсткові, зібрані у великі щиткоподібно-волотисті суцвіття. Чашечка малопомітна, при плодах перетворюється у чубок з 5—15 перистих щетинок. Віночок 4—5 мм завдовжки, червонуватий, темно-рожевий, зрідка білий або фіолетовий, трубчасто-воронкоподібний, з п'ятилопатевим відгином. Тичинок три, маточка одна з нижньою зав'яззю, стовпчиком і трироздільною приймочкою. Плід — гола або опушена сім'янка з чубком на верхівці.

Валеріана зустрічається у вільшняках, на сирих і заболочених луках, у сирих листяних і мішаних лісах. Тіньовитривалі рослини. Цвітуть у червні — серпні. Поширена майже по всій Україні. Промислове заготовлювання можливе у Чернігівській, Київській, Волинській, Рівненській, Вінницькій, Хмельницькій, Черкаській, Полтавській, Харківській, Тернопільській, Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій і Закарпатській областях. Запаси сировини значні, але зменшуються у зв'язку з осушенням і розорюванням річкових заплав, заболочених площ. Культивуються як лікарські рослина. Вирощують переважно валеріани блискучу, пагононосну й руську.[1],[2]

Практичне використання[ред.ред. код]

Лікарська, ефіроолійна ї медоносна рослина.

Корені валеріани містять ефірну валеріанову олію, алкалоїди, смолу, дубильні речовини й органічні кислоти, цукри і крохмаль.

Використання у медицині[ред.ред. код]

У науковій медицині застосовують кореневища з коренями валеріани — Rhizoma cum Radicibus Valerianae як засіб, що заспокійливо діє на нервову систему, як протиспазматичний, тонізуючий засіб, при нервових збудженнях, істерії, запамороченнях, безсонні, неврозах серця, нервовому серцебитті, астмі, епілепсії, мігрені, болях у животі і спазмах кишківника, хворобах щитоподібної залози, як протиблювотний і глистогінний засіб. Зовнішньо валеріану використовують у вигляді примочок і компресів при запаленнях очей. У народній медицині валеріану здавна застосовують від пропасниці, для заспокоєння серцевих болів, при нервових збудженнях, істерії, головному болі, як апетитний, глистогінний, протиконвульсивний засіб, при епілепсії, тифозній гарячці. Корені валеріани застосовують при тифі, скарлатині, запаленні легень і хворобах матки. У гомеопатії використовують настій з сухих коренів. У ветеринарії валеріану застосовують при епілепсії і конвульсіях. Ефірна олія, що міститься в коренях валеріани (0,1 — 2,9 %), має антибактеріальну дію, пригнічує розвиток деяких бактерій, що викликають гниль і бактеріальний рак тютюну. Усі види валеріани посередні медоноси, бджоли збирають з них тільки нектар. Медопродуктивність 87 — 137 кг цукру з 1 га.

Фармакодинаміка[ред.ред. код]

Седативний ефект настає повільно, але досить стабільний. Підсилює дію снодійних та седативних лікарських засобів, а також спазмолітиків. Галенові форми препарату мають певний гіпотензивний ефект, що проявляється при тривалому систематичному застосуванні. У період лікування необхідно дотримуватися обережності під час водіння автотранспорту і заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Лікарські форми[ред.ред. код]

Використовується в таких лікарських формах:

  • Рослинна сировина - подрібнені шматочки коренів і кореневищ різної форми світло-коричневого кольору або порошок сірувато-бурого кольору, можуть розфасовуватися у фільтр-пакети або пресуватися в брикети. Використовують для приготування настою;
  • Настоянка валеріани - прозора рідина червоно-бурого кольору (темніє під впливом сонячного світла), має характерний запах і солодкувато-гіркий смак;
  • Екстракт валеріани у вигляді пігулок і капсул.

Лікарські препарати[ред.ред. код]

Валеріана лікарська входить до складу лікарських препаратів:

  • Валеріана - пігулки дозуванням від 20 до 60 мг
  • Валеріана - пігулки дозуванням 30 мг
  • Валеріана Форте - пігулки дозуванням 40 мг
  • Валеріанівна - капсули дозуванням 300 мг

Результати клінічних досліджень[ред.ред. код]

Згідно з клінічними дослідженнями, дозування валеріани лікарської нижче 100 мг не має лікувального ефекту, а якщо є позитивна динаміка, то це лише ефект плацебо[3]. Разом з тим, у подвійному сліпому перехресному плацебо-контрольованому дослідженні пацієнтам з фізіологічним порушенням сну призначався екстракт кореня валеріани у разовій дозі 600 мг і добовій дозі 3 г. У пацієнтів істотно покращилися як об'єктивні, так і суб'єктивні показники структури сну[4].

Історичні відомості[ред.ред. код]

Про вплив валеріани лікарської на вищу нервову діяльність було відомо ще лікарям Стародавньої Греції. Діоскорид писав про валеріану як про «засоби, що здатен керувати думками». У середньовічній Європі цю рослину застосовували для лікування різноманітних нервових розладах, у тому числі при епілепсії. У XVI столітті екстракт валеріани використовувався як парфум. Знали про властивості валеріани і в Стародавній Русі.[5] У промислових масштабах її почали заготовлювати в Росії в XVIII сторіччі. Відрізняється особливою дією на кішок, що схожа з дією наркотиків на людину. Звідси й народна назва рослини - «котяча трава» або «котячий корінь».

Дія на котячих[ред.ред. код]

Екстракт кореня валеріани лікарської справляє незвичайну дію на домашніх котів та інших котячих (тигри, леви, пуми і т. д.). Дослідники пояснюють це тим, що актінідін, який міститься в екстакті кореня валеріани, на запах схожий до 3-меркапто-3-метилбутан-1-олу (англ.), що міститься в сечі котячих.

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Заготовляють корені з кореневищами восени або рано навесні. Їх викопують лопатами, струшують землю, обрізують ножами надземні частини і швидко промивають у холодній проточній воді. Після цього пров'ялюють протягом двох-трьох днів і сушать за температури до 40°. Сировину пакують у тюки вагою по 50, 75 і 100 кг. Зберігають упаковану сировину у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк зберігання — три роки.

Примітки[ред.ред. код]

  1. В.И.Чопик, Л.Г.Дудченко, А.Н.Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник; Киев, Наукова думка, 1983.
  2. Єлін Ю. Я., Зерова М. Я., Лушпа В. І., Шаброва С.І. Дари лісів. Видавництво «Урожай», Київ, 1979
  3. Клиническая фармакология препаратов валерианы и европейские традиции их использования: крушение постсоветских стереотипов. Обзор иностранных научных источников. — Налетов Сергей Васильевич, д.м.н., профессор, зав. кафедрой клинической фармакологии Донецкого государственного медицинского университета / Український медичний часопис, №3(71) V - VI 2009 г.
  4. Donath F., Quispe S., Diefenbach K. et al. (2000) Critical evaluation of the effect of valerian extract on sleep structure and sleep quality. Pharmacopsychiatry, 33(2), 47–53.
  5. Всё о лекарственных растениях на ваших грядках / Под ред. Раделова С. Ю.. — СПб: ООО «СЗКЭО», 2010. — С. 171. — 224 с.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]