Валовий дохід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ва́ловий дохі́д підприє́мства (чистий продукт) — це виручка від реалізації продукції, за винятком матеріальних затрат. Він становить грошову форму чистої продукції підприємства. В масштабах суспільства валовий дохід (чистий продукт) є національним доходом.

Складовими валового доходу є змінний капітал (оплата праці) і додаткова вартість (прибуток). Його структура безпосередньо стосується інтересів безпосередніх виробників, власника підприємства і суспільства загалом.

Важливим є розподіл валового доходу, що складається з двох етапів:

  1. розподіл валового доходу на фонд оплати праці і прибуток;
  2. розподіл прибутку.

Розподіл валового доходу на фонд оплати праці і прибуток має важливе значення, оскільки необхідно встановити такий фонд оплати праці, який давав би можливість встановити рівень заробітної плати не нижче визначеного чинним законодавством. Крім того цей рівень має бути достатнім для відтворення робочої сили і стимулювання високоефективної праці.

Прибуток має забезпечити підприємство власними коштами для розширення виробничих фондів, стимулювати підвищення ефективності виробництва та формування централізованого грошового фонду.

Пропорції розподілу валового доходу значною мірою залежать від рівня економічного розвитку, від відносин власності на засоби виробництва і від конкретних завдань, які у певний період свого розвитку вирішує підприємство та суспільство загалом.

У зв'язку з цим зазначені пропорції можуть бути різними у різних країнах і на різних підприємствах. У розвинутих країнах відношення між фондом заробітної плати (змінним капіталом) і прибутком дозволяє виплачувати заробітну плату на рівні вартості робочої сили і задовольняти потреби підприємства в розвитку й формуванні достатнього за величиною централізованого доходу.

В Україні в період належності до СРСР це співвідношення дозволяло мати заробітну плату, яка вкупі з суспільними фондами споживання забезпечувала відтворення і розвиток робочої сили, і формувати фонд розвитку виробництва й централізований фонд, з початком ринкових перетворень в силу певних об'єктивних і суб'єктивних причин підприємства виявилися неспроможними забезпечити належні обсяги виробництва валового доходу і оптимальний його розподіл на фонд заробітної плати і прибуток. Свідченням цього є факт, що в кінці 90-х років питома вага зарплати у ВВП в Україні становила трохи більше 25% проти 58% у 1991 році.

Не менш важливе значення має забезпечення оптимального розподілу прибутку між підприємством і державою. Від нього залежить нормальна життєдіяльність підприємства. Оскільки частина прибутку у вигляді різноманітних податків і платежів надходить державі, вони мають бути не занадто обтяжливими для підприємства. У високорозвинутих країнах прибуток підприємств оподатковується за ставкою 37-53%. У нашій країні різноманітні прямі і непрямі податки й платежі віднімають у виробничих підприємств 70-80% прибутку. Повний обсяг фонду споживання включає в себе такі елементи (витрати в грошовій та натуральній формах):

  • фонд оплати праці з поділом на фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати; грошові виплати і заохочення (витрати підприємства на надання матеріальної допомоги, трудових і соціальних пільг працівникам);
  • доходи (дивіденди, проценти), виплачені за акції трудового колективу і вклади членів колективу акціонерного підприємства у майно підприємства, доходи від пайової участі у діяльності спільних підприємств, оренди окремих категорій майна. Фонд нагромадження використовується на виробничий і соціальний розвиток підприємства.

В Україні підприємства практично позбавлені нормальних умов для формування названих фондів.

Див. також[ред.ред. код]


Фінанси Це незавершена стаття з фінансів.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Бізнес Це незавершена стаття про бізнес.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.