Вальдемар II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вальдемар II
Valdemar Sejr
Valdemar II og Bengerd.JPG
Вальдемар II та його дружина Беренгарія Португальська
Король Данії
Початок правління: 1202
Кінець правління: 1241
Інші титули: герцог Шлезвігу
Попередник: Кнуд VI
Наступник: Ерік IV
Дата народження: 9 травня або 28 червня 1170
Місце народження: Рібе
Дата смерті: 28 березня 1241(1241-03-28)
Місце смерті: Вордінгборг
Дружина: Дагмара Пржемисловицька
Беренгарія Португальська
Діти: 6 синів та 1 донька
Династія: Естрідсени
Батько: Вальдемар I
Мати: Софія Мінська

Вальдемар II Переможний (*9 травня або 28 червня 1170 — †28 березня 1241) — король Данії у 12021241 роках, визначний політичний та військовий діяч.

Життєпис[ред.ред. код]

Герцог Шлезвігу[ред.ред. код]

Походив з династії Естрідсенів. Був молодшим сином Вальдемара I та Софії Мінської. Після смерті батька у 1182 році отримує герцогство Шлезвіг. Втім за малого віку справами герцогства керував єпископ Вальдемар Кнудсон. Останній мав власні владні амбіції, засновані на тому, що він був незаконним сином короля Кнуда V. Після того, як Кнудсон став князем-архієпископом Бремену, то вирішив, спираючись на підтримку Священної Римської імперії захопити данський трон. У цьому протистоянні молодий герцог Вальдемар підтримав свого брата короля Данії Кнуда VI. Зрештою Вальдемара Кнудсона було розбито й запроторено до в'язниці. Тоді ж проти Шлезвігу виступив граф Адольф Рендсбург. Війна з ним тривала до 1201 року, коли майбутній король Вальдемар розбив ворога, захопивши його столицю Рендсбург. В обмін на свободу граф Адольф відмовився від своїх земель на північ від Ельби.

Початок володарювання[ред.ред. код]

У 1202 році помирає король Кнуд VI, й Вальдемар стає новим королем Данії. Із самого початку політика Вальдемара II була спрямована на розширення впливу Данії на Балтиці. Тому він активно втрутився у боротьбу між претендентами на корону вященної Римської імперії — Філіпом Гогенштауфеном й Оттоном Вельфом, підтримавши останнього. Використавши розбрад в імперії, Вальдемар II у 1203 році захопив графство Гольштейн та місто Любек.

У 1204 році втрутився у внутрішні чвари у Норвегії, надавши допомогу королю Ерлінгу I. Король Данії до 1207 року зміг значно посилити свій вплив на Норвегію.

У 1207 році втрутився в обрання нового архієпископа Бременського, яким знову став звільнений Вальдемар Кнудсон (до того ж займав також посаду єпископа Шлезвігу). Це спричинило довгу боротьбу з папським престолом, північнонімецькими володарами та Філіпом Гогенштауфеном. Лише у 1209 році було досягнуто угоди поміж папою римським Іннокентієм III та королем Вальдемаром II, за якою останній визнавав Кнудсона архієпископом. Навзаєм новим єпископом Шлезвігу става друг короля — канонік Ніколас. Втім протистояння поміж архієпископом Бремена та королем Данії точилося й надалі. У 1209 році Вальдемар II захопив місто Штаде, що належало архієпископству. Зрештою у 1210 році було укладено новий договір, згідно з яким новим архієпископом Бременським став Герхард I, граф Ольденбург-Вілдесхаузен. Проте Вальдемар Кнудсон з допомогою Берхарда, графа Ангальта, зміг утримати Бремен. До того ж йому надав поміч імператор Оттон IV, який посварився з папою римським. У відповідь Вальдемар II знову захопив Штаде. Але у 1213 році Генріх V вельф, пфальцграф Рейнський, відвоював його для архієпископа. Ця війна тривала до 1216 року, коли зрештою король Данії захопив Гамбург, здобув Бремен для архієпископа Герхарда I Ольденбург-Вілдесхаузена. За допомогу Фрідріху II Гогенштауфену у боротьбі за владу у Німеччині Вальдемар II отримав визнання данським володіннями герцогства Шлезвіг, графства Гольштейн, земель вендів та Померанії.

Походи до Прусії та Естонії[ред.ред. код]

У 1210 році Вальдемар II здійснив похід на допомогу Тевтонському ордену, допомігши у війни з племенами прусів. Це похід завершився вдалося для данського короля. Втім ніяких земельних придбань для Данії він не зробив.

У 1217 році спрямував свого небожа Альбрехта, графа Орламюнде до Естонії. Останній взимку 1217–1218 року здійснив грабіжницький та розвідницький похід на заході Естонії. Після цього з великою здобиччю повернувся додому. У 1219 році на прохання Альбрехта фон Аппельдерна, єпископа Ризька Вальдемар II здійснив хрестовий похід до Естонії з метою навернення поган до християнства. Вирішальна битва відбулася у місцині Лінданіс 19 червня 1219 року. В ній король Данії вщент розбив ворога. На цьому місті побудував форт, де розмістив данську залогу. Форт отримав назву Ревал.

Полон[ред.ред. код]

У 1223 році під час полювання та бенкету на о. Лие короля Вальдемара II та його сина Вальдемара підступно схопив Генріх I, граф Шверін. на це його намовив імператор Фрідрих II. Генріх Шверінський став вимагати повернення графства Гольштейн й визнання Данії васалом імперії. Втім данські можновладці відкинули ці вимоги.

Вирішальна битва між данцями на чолі із Альбрехтом, графом Орламюнде, та Генріхом, графом Шверін відбулася у 1225 році при Мелні у Гольштейні. Тут данська армія зазнала поразки. Це змусило Вальдемара II погодитися на вимоги ворогів. Він зобов'язався виплатити 45 тисяч марок срібла, повернути Гольштейн імперії, не намагатися помститися графу Шверіна.

Після звільнення Вальдемар II звернувся до папи римського Гонорія III звільнити його від клятви, що папа й зробив. Тоді король Данії рушив на південь з метою відвоювати втрачені землі. Велика битва відбулася 22 липня 1227 року при Борнґеведі, в який Вальдера II було вщент розбито. Ця поразка змусила його зректися планів відновлення колишніх данських володінь.

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Невдачі у боротьбі із зовнішніми ворогами спонукали Вальдемара II приділяти більше уваги справами у середині країни. Своїми наказами король надав низку привілеїв знаті, водночас посиливши вплив королівської влади. разом з тим позбав селн їх традиційних прав. за його наказом було здійснено опис існуючих господарств, їх структури, розмірів, приналежності, сплачуваних з них податків. Ця збірка отримала назву «Земельна книга короля Вальдемара».

Іншою значною справою була кодифікація данського права. Це завдання король доручив єпископу Гуннеру. Було зведено у єдине ціле закони Ютландії, Зеландії та Сконе. Цей правовий документ отримав назву Ютландський закон. Його було остаточно затверджено у 1241 році.

Родина[ред.ред. код]

1. Дружина — Дагмар (1186–1213), донька Пржемисла I Оттокара, короля Богемії

Діти:

  • Вальдемар (1209–1231)

2. Дружина — Беренгарія (1195–1221), донька Санчо I, короля Португалії

Діти:

  • Ерік (1216–1250), король Данії у 1241–1250 роках
  • Софія (1217–1247)
  • Абель (1218–1252), король Данії у 1250–1252 роках
  • Хрістофер (1219–1259), король Данії у 1252–1259 роках

2. Коханка — Ґелена Гутормсдотер (1170–1230)

Діти:

  • Кнуд (1205–1260), герцог естонії

3. Коханка (ім'я невідоме)

Діти:

  • Нільс (д/н—1218), граф Ґаланд

Джерела[ред.ред. код]

  • Kurt Villads Jensen: Korstogene (s. 161-62), forlaget Cappelen, Oslo 2006, ISBN 82-02-26321-2
  • Horst Windmann: Schleswig als Territorium. Wachholtz, Neumünster 1954, Stammtafel II.