Вальдемар IV Аттердаг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вальдемар IV
Valdemar Atterdag
Valdemar atterdag dk.jpg
Король Данії
Початок правління: 1340
Кінець правління: 1375
Попередник: Хрістофер II
Наступник: Олаф IV
Дата народження: 1320
Дата смерті: 20 жовтня 1375(1375-10-20)
Місце смерті: замок Гурре
Дружина: Ґельвіга Шлезвізька
Діти: 2 сини та 4 доньки
Династія: Естрідсени
Батько: Хрістофер II
Мати: Евфемія Померанська

Вальдемар IV Аттердаг («Знову день») (*1320 — †20 жовтня 1375) — король Данії у 13401375 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походив з династії Естрідсенів. Син Хрістофера II, короля Данії, та Евфемії Померанської. Після загибелі батька у 1332 році був змушений втікати з країни. Замолоду жив при дворі імператора Людовика IV. Весь цей час Вальдемар готував ґрунт для повернення батьківської спадщини. У 1340 році було вбито Герхарда III, графа Гольштейну, який фактично керував Данією. Того ж року Вальдемар стає новим королем, оголосивши у 1341 році амністію. Втім він зіткнувся з низкою проблем — могутністю знаті, загрозою з боку графства Гольштейн, а також банкрутством корони.

Для покращення ситуації він одружився з представницею з роду герцогів Шлезвігу, за яку отримав гарне вíно. До того ж підвищив податки, заклав деяке майно, взяв позику у католицької церкви, а також відмовився від данської Естонії на користь Тевтонського ордену за 19 тисяч марок сріблом. Усе це дозволило погасити борги й зрештою повернути до 1344 року значні території південної Ютландії та Зеландії. Деякі замки, зокрема Калуннборг і Зеборг, Вальдемар IV узяв силою.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Після зміцнення свого становища в країні. король вирішив розширити вплив Данії у Балтиці. Для цього здійснив у 1345 році хрестовий похід проти Литви, але він завершився безрезультатно. У 1346 році Вальдемар IV продовжив боротьбу по поверненню данських земель, зокрема важливого замку Вордінборг у Зеландії. Протягом 1346–1347 року йому вдалося повернути собі замки Ниборг, Вордінборг, а також східну частину острова Фюн.

Планам подальшого розширення могуті Данії заважали постійні повстання селян, невдоволених великими податками. До того ж у 1349 році пройшла велика епідемія моровиці («Чорна смерть»), яка значно зменшила чисельність населення. Втім Вальдемар IV відмовився знизити податки, водночас скористався смертю багатьох представників знаті, щоб приєднати їх володіння до королівських. У 1349 році надав допомогу Людвігу, маркграфу Брандунбургу, проти самозванця. До 1353 року остаточно врегулював стосунки з графами Гольштейну.

У 1354–1358 роках Вальдемару IV довелося боротися із повстаннями знаті та чолі із Нільсом Бунге, та графством Гольштейн. Зрештою король зумів здолати цих своїх ворогів. У 1360 році втрутися у суперечку Магнуса III, короля Швеції, із своїм сином Еріком, герцогом Седерманландським. завдяки цьому Вальдемар IV зумів захопити провінцію Сконе, Ґалланд, Блекінге.

У 1361 році захопив острова Еланд та Готланд з місто Вісбю. Цим викликав війну із Ганзою. Проте Данія виявилася підготовленою й зуміла завдати поразки ганзійцям. Водночас знову втрутився з справи Швеції, змусивши укласти шлюб своєї доньки Маргарити з спадкоємцем шведського трону Ґоконом. У відповідь знать Швеції обрала новим королем Альбрехта Мекленбурзького, скинувши Магнуса III з трону. Новий король Швеції уклав угоду з Ганзою проти Вальдемара IV. Боротьба тривала з переміним успіхом до 1368 року, коли Данія зазнала ніщивної поразки. Вальдемар IV вимушен був укласти мир з ганзою, згідно з яким постапався фортецею Ґельсінборг на 15 років, надав привілеї у торгівля, погодився на участь Ганзи при обранні нового короля Данії. Втім Вальдемар IV зміг зберегти усі свої завоювання, включно з Готландом. Остаточно ці умови були затверджені у 1370 році у Штральзунді.

Після завершення війни із зовнішними ворогами Вальдемар IV стикнувся з новими повстаннями селян та знаті. Король Данії почав збирати сили для придушення їх, втім раптово помер 20 жовтня 1375 року.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Ґельвіг (д/н—1374), донька Еріка II, герцога Шлезвігу

Діти:

  • Хрістофер (1344–1363)
  • Маргарет (1345–1350)
  • Інгеборга (1347–1370), дружина Генріха III, герцога Мекленбург-Шверіну
  • Катерина (1349)
  • Вальдемар (1350)
  • Маргарита (1353–1412)

Джерела[ред.ред. код]

  • Sven Tägil: Valdemar Atterdag och Europa. Gleerup, Lund 1962.
  • Lucien Musset, Les Peuples scandinaves au Moyen Âge, PUF, Paris, 1951