Вальдемар I Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вальдемар I Великий
Valdemar den Store
Valdemar 1. den Store.jpg
Король Данії
Початок правління: 1157
Кінець правління: 1182
Інші титули: герцог Шлезвігу
Попередник: Свен III
Наступник: Кнуд VI
Дата народження: 14 січня 1131
Дата смерті: 12 травня 1182
Місце смерті: Вордінгборг
Дружина: Софія Мінська
Діти: 2 сини та 6 доньок
Династія: Естрідсени
Батько: Кнуд Лавард
Мати: Інгеборг Мстиславна

Вальдемар I Великий (*14 січня 1131 — 12 травня 1182) — король Данії у 11571182 роках, герцог Шлезвігу у 11471154 роках.

Зміст

Життєпис [ред.]

Боротьба за владу [ред.]

Походив з династії Естрідсенів. Син Кнуда Лаварда, данського принца, та Інгеборги Мстиславни, доньки Мстислава I, великого князя Київського. Ще дитиною втратив батька (його вбив Магнус I Сильний) й виховувався родиною Ассера Ріга.

Активно став втручатися у політику з початком війни у 1046 році між двома претендентами на корону — Кнудом V та Свеном III. Спочатку Вальдемар підтримував Свена, за що отримав титул герцога Шлезвігу у 1147 році. Проте у 1154 році перейшов на бік Кнуда V. Водночас Вальдемар з власним військом зумів закріпитися на півночі Ютландії. У 1157 році між Свеном III, Кнудом V та Вальдемаром було укладено угоду про розподіл королівства. З цього моменту Вальдемар стає королем Ютландії. Того ж року Свен III заманив своїх ворогів у пастку, де зміг вбити Кнуда V, проте Вальдемар утік. Зібравши війська, 23 жовтня 1157 року у битві при Грате Хед Вальдемар I завдав нищівної поразки армії Свена III. Під час битви останній загинув. З цього моменту Вальдемар стає єдиним королем Данії.

Король [ред.]

Отримавши владу, Вальдемар I став проводити політику на зміцнення свого внутрішнього становища та посилення впливу країни у Балтиці.

Спочатку у 1158 році він призначає свого друга Абсалома, сина Ассера Ріга, єпископом Роскіле. Того ж року розпочинає війну із слов'янами-венедами. Для більшого успіху укладає союз з герцогом Генріхом III Левом. Загалом Вальдемар I здійснив проти слов'ян близько 20 суходольних та морських походів. Водночас запеклою була війна з князем Ніклотом з племені ободритів. Зрештою у 1168 році йому вдається захопити Аркону, головне місто венедів у Померанії, приборкати о.Рюген. При цьому король Данії наказав зруйнувати усі поганські ідоли.

Під час війни з венедами — у 1160 році — виник конфлікт поміж королем Данії та Ескілом, архієпископом Лунда. Зрештою більшість знаті та єпископів підтримали Вальдемара I, тому архієпископ вимушений був тікати до Франції. Остаточно залагодити цю справу вдалося лише у 1177 році. Тоді новим архієпископом став Абсалон, ще раніше папа римський Олександр III визнав права сина Вальдемара — Кнуда — на данський трон. Це дало змогу у 1171 році коронувати Кнуда як співкороля Вальдемара I.

У 1170-х роках Вальдмера I активно втручався у громадянську війну у Норвегії з метою посилити свій вплив на цю країну, втім зазнав невдачі.

У 1180–1181 роках вибухнуло повстання знаті, невдоволеної політикою з централізації королівства (зокрема, підвищилася роль королівських намісників, до яких перейшло багато військових, податкових функцій). Вальдемар I вимушений був тікати із столиці Роскіле. Втім згодом йому вдалося придушити опір повсталих аристократів.

У 1182 році почалося повстання селян у провінції Сконе. Вальдемар I рушив з військом для його придушення, проте раптово помер у Вордінгборзі 12 травня.

Родина [ред.]

1. Дружина — Софія (1140–1198), донька Володимира, князя Мінського

Діти:

  • Кнуд (1163–1202), король Данії з 1182 до 1202 року
  • Вальдемар (1170–1241), король Данії з 1202 до 1241 року
  • Софія (1159–1208), дружина Зігфріда III, графа Орламюнде
  • Маргарет (?—?), черниця
  • Марія (?—?), черниця
  • Хелена (д/н—1233), дружина Вільгельма, герцога Брауншвейг—Люнебурга
  • Рікеса (1190–1220), дружина Еріка X, короля Швеції
  • Інгеборга (1175–1236), дружина Філіпа II, короля Франції

2. Коханка

Діти:

  • Христофер (1150–1173), герцог Південноютландський

Джерела [ред.]

  • Thomas Riis: Waldemar I. der Große, in: Lexikon des Mittelalters, Band VIII, Spalte 1946/47