Вальдівійські помірні дощові ліси

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вальдівійські помірні дощові ліси
Abtao-Parque Nacional Chiloé.jpg
Вальдівійський ліс на заході острова Чилое
Екозона Неотропіки
Біом Помірні широколистяні та змішані ліси
Номер WWF nt4004
Межі Тихий океан - Анди, 35º - 48º пд. ш.
Висоти 0-2400 м
Країни Чилі, Аргентина

Вальдівійські помірні дощові ліси (ВПДЛ) — тип екорегіону помірних широколистяних та змішаних дощових лісів на західному узбережжі Південної Америки, переважно в Чилі і окремими ділянками в Аргентині. Є частиною неотропічної екозони. Ліси названі за назвою чилійського міста Вальдівія.

Розташування[ред.ред. код]

ВПДЛ розташовані на відносно вузькій прибережній смузі між Тихим океаном на заході, і Південними Андами на сході, приблизно від 37° до 48° південної широти. Північніше 42°, Чилійський прибережний хребет прямує уздовж узбережжя, на схід від цього пасма з півночі на південь прямує Центральна долина Чилі що розташована між Чилійським прибережним хребтом і Андами. Південніше від 42°, Чилійський прибережний хребет продовжується у вигляді пасма прибережних островів, у тому числі Чилое і архіпелаг Чонос, в той час як "Центральна долина" занурена під воду і прямує як затока Корковадо.

Велика частина екорегіону була покрита Патагонським льодовиковим щитом та іншими льодовиками під час останнього льодовикового максимуму, які спускалися з Анд, численні озера Чилійського озерного району в центральній частині екорегіону спочатку були льодовиковими долинами, в той час як південна частина області має безліч фіордів створених льодовиками.

На північ ВПДЛ змінюються середземноморськими субтропічними лісами екорегіону Чилійський Маторраль. Декілька острівців ВПДЛ є на півночі Чилі — Національний парк Боске-Фрай-Хорхе — релікти останнього льодовикового максимуму. На південь лежить екорегіон Магелланові субполярні ліси. Помірні екорегіони ВПДЛ, Маторраль і Магелланові субполярні ліси ізольовані від субтропічних і тропічних лісів півночі Південної Америки пустелею Атакама на північ від Маторраль, горами Анди, і через дощовий сутінок Анд сухими аргентинськими луками на сході. В результаті ліси помірного клімату розвивалися у відносній ізоляції, з високою кількістю ендемічних видів.

Клімат[ред.ред. код]

Так як ВПДЛ знаходиться південніше 40°, він перебуває під сильним впливом західних вітрів. Волога що надходить із західним вітром, конденсується і випадає у навітряному боці Анд. У той же час, океанічна течія Гумбольдта прямуюча на північ створює тумани на березі моря. Лінія дерев сягає висоти близько 2400 м на півночі екорегіону (35° пд.ш.) і спускається до 1000 м на півдні екорегіону. Влітку температура може сягати до 16,5° C, взимку температура може опускатися нижче 7° C[1]

Флора[ред.ред. код]

ВПДЛ є помірними широколистяними і змішаними лісами. ВПДЛ і Магелланові субполярні ліси є єдиними помірними вологими лісами в Південній Америці і одними з невеликого числа помірних вологих лісів у світі. Разом вони є другими за площею в світі, після Тихоокеанських помірних вологих лісів Північної Америки (які тягнуться від Аляски до північної Каліфорнії). ВПДЛ є притулком для антарктичної флори і має багато спільних родин рослин з помірними тропічними лісами Нової Зеландії, Тасманії і Австралії. Близько половина видів деревних рослин є ендемічними для цього екорегіону.

Лісові екосистеми[ред.ред. код]

Існують чотири основних типи лісових екосистем у ВПДЛ. У північній частині екорегіону це листяні ліси, де домінують два види південного буку: Nothofagus alpina і Nothofagus obliqua, це перехідна зона до середземноморських лісів на півночі.

До другого типу відносяться Вальдівійські лаврові ліси, що характеризуються різними широколистими вічнозеленими деревами, в тому числі Laureliopsis philippiana, Aextoxicon punctatum, Eucryphia cordifolia, Caldcluvia paniculata, і Weinmannia trichosperma, з підліском з Myrceugenia planipes, й Luma apiculata тощо.

Третій тип — ліси Патагонських Анд, які поширюються на височинах уздовж переднього гірського пасма Анд, де переважають вічнозелені хвойні дерева , в тому числі Araucaria araucana й Fitzroya cupressoides. Fitzroya cupressoides виглядає як велетенська секвойя, і є конкурентом в тривалості життя з Balfourianae, деякі дерева мають 3625 річних кілець . Ближче до лінії дерев, хвойні поступаються чагарникам Nothofagus.

Четвертий і останній тип — Північно-Патагонські ліси, які домінують у південній половині екорегіону, вічнозелені види, такі як широколисті Nothofagus dombeyi і Drimys winteri і хвойні Podocarpaceae, в тому числі Podocarpus nubigenus.

Фауна[ред.ред. код]

Серед тваринного світу звичайні реліктовий чилоеський опосум, найменший олень у світі пуду, чилійська кішка кодкод. У XX столітті інтродукований дикий кабан.

Природоохоронні території[ред.ред. код]

Аргентина[ред.ред. код]

Чилі[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Координати: 41°19′48″ пд. ш. 73°39′40″ зх. д. / 41.3301083° пд. ш. 73.6613778° зх. д. / -41.3301083; -73.6613778 (CHECKME)

Примітки[ред.ред. код]