Валькірія (опера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Опера
Валькірія
Die Walküre
Rhinegold and the Valkyries p 102.jpg
Брунґільда, валькірія
Композитор Ріхард Вагнер
Автор(и)
лібрето
Ріхард Вагнер
Жанр музична драма
Кількість дій 3
Перша постановка 26 червня 1870
Місце першої постановки Мюнхен

Валькірія (нім. Die Walküre) — музична драма (опера) в трьох діях Ріхарда Вагнера, друга частина тетралогії «Кільце Нібелунга».

Лібрето до опери, як і до всього циклу «Кільце Нібелунгів», було написано самим Вагнером в 1849-52 у Цюріху. Музика була створена в 1852-56 роках там же. Вперше опера була поставлена ​​26 червня 1870 р. в Мюнхені під управлінням Франца Вюльнера; Вагнер залишився незадоволений цим, оскільки був переконаний, що тетралогія повинна ставитися повністю, але цей задум здійснився лише в 1876 р. на першому Байройтському фестивалі: «Валькірія» була представлена ​​14 серпня, диригував Ганс Ріхтер.

Дійові особи[ред.ред. код]

Зміст[ред.ред. код]

Дія перша[ред.ред. код]

В хижині Гундінґа. Знесилений Зіґмунд шукає тут притулок від урагану. Дружина Гундінґа Зіґлінда гостинно зустрічає його, хоча незнайомець не називає свого імені. Обидва ніжно дивляться один на одного. Повернувшись чоловік помічає, що незнайомець і Зіґлінда схожі між собою, і бажає знати, хто його гість. Зіґмунд, не називаючи себе, розповідає, що вороги спалили його будинок, вбили матір і викрали сестру; з тих пір він блукав по світу з батьком, якого прозвали Вовком, але потім втратив його з виду. В останній сутичці він залишився беззбройний («Friedmund darf ich nicht heißen»; «Мирним зватися не можна мені»). Гундінґ розуміє, що ця людина — його ворог, він народився від шлюбу Вотана зі смертною жінкою з роду Вельзе. Зіґлінда, його сестра-близнюк, викрадена під час нападу, змушена була стати дружиною Гундінґа. На наступний день, вирішує Гундінґ, Зіґмунд повинен битися з ним. Залишившись один, Зіґмунд згадує, що батько колись обіцяв йому непереможний меч. Зіґлінда, підсипавши чоловікові снодійне, відкриває гостю, що колись одноокий незнайомець (Вотан) встромив у ясен меч, який досі нікому не вдавалося витягнути. Зіґмунд розуміє, що це меч його батька. Зіґмунду вдається витягнути меч — він називає його Нотунг — і біжить разом з Зіґліндою. (дует «Schläfst du, Gast?», «Чи ти спиш, гостю?»; «Winterstürme wichen dem Wonnemond», «Бурі злі стихли в променях весни»).

Дія друга[ред.ред. код]

Зіґмунд б'ється з Гундінґом. За ними тіні Брунґільди і Вотана, на передньому плані — Зіґлінда. Ілюстрація видання Zeitung, Leipzig, 1876

Сувора місцевість у горах. Вотан з висоти бачить втечу закоханих і кличе улюблену валькірію Брунґільду (валькірії переносять полеглих героїв у Валгаллу), щоб вона дарувала перемогу Зіґмунду в його двобої з Гундінґом. Але як тільки валькірія іде, з'являється дружина Вотана Фрікка і вимагає покарати Зіґмунда. Вотан захищає його як можливого переможця нібелунгів, вільного від встановлених богами законів. Але Фрікка зауважує, що Зіґмунд, син Вотана, підвладний тим же законам. Значить, він повинен померти, а його меч — зламатися. Вотан розуміє, що не може порушити закони (святості шлюбу, неприпустимість кровозмішення). Він знову кличе Брунґільду. Ще не народився герой, вільний від договору з Фафнером і здатний відібрати в нього кільце. Зіґмунд не піде від покарання, і горе, якщо Брунґільда ​​не вразить його своїм мечем (дует «Laß ich's verlauten»; «В думах відкритися»).

У глибині ущелини з'являються Зіґмунд і Зіґлінда. Знесилена Зіґлінда вмовляє Зіґмунда залишити її. Зрештою, заспокоєна їм, Зіґлінда засинає. Брунґільда з'являє​ться перед Зіґмундом зі звісткою про смерть. Але його пристрасть і відчай, готовність вбити себе і Зіґлінду, викликають співчуття Брунґільди, і вона вирішує врятувати героя («Siegmund! Sieh auf mich!»; «Зіґмунд! Близький час!»).

Під час поєдинку вона закриває Зіґмунда своїм щитом. Вотан, бачачи її непослух, сам списом розбиває на частини меч Зіґмунда. Зіґмунд падає під ударами Гундінґа, а Брунґільда ​​забирає на коні Зіґлінду, захопивши й уламки меча. Вотан презирливо, одним рухом руки, вражає Гундінґа і в люті переслідує Брунґільду.

Дія третя[ред.ред. код]

Валькірії носяться на конях посеред бурі, викликаної гнівом Вотана. Чути їх войовничий клич, але вони не наважуються захистити провинилися сестру. Засмученій Зіґлінде Брунґільда ​​відкриває, що її син по імені Зіґфрід стане найбільшим героєм, що він зуміє відновити чудовий меч. Валькірії допомагають Зіґлінді сховатися в лісі, де Фафнер, перетворившись на змія, чатує золото Рейн а.

З'являється похмурий Вотан. Брунґільда ​​більше не буде валькірії, вона засне чарівним сном і стане дружиною першого, хто її розбудить. Брунґільда ​​благає батька оточити її перепоною, яку міг би подолати тільки герой. Вотан оточує дочка полум'яним кільцем і сумно йде («Leb wohl, du kühnes, herzliches Kind!»; «Прощавай, мій світоч, гордість моя!»).

Дискографія[ред.ред. код]

виконавці: Брунґільда​​ — Елен Траубель, Зіґмунд — Лауріц Мельхіор, Зіґлінда — Астрід Варнай, Вотан — Фрідріх Шорр,Гундінґ — Олександр Кіпніс, Фрікка — Керстін Торборг, хор та оркестр театру «Метрополітен-опера», диригент — Еріх Лайнсдорф, 1941 рік.

виконавці:Зіґмунд- Петер Зайферт,Гундінґ- Курт Рідль,Вотан- Джон Томлінсон,Зіґлінда- Вальтрауд Майєр,Брунґільда​​- Габріеле Шнаут,Фріка- Міхоко Фуджімура, хор і оркестр Баварської державної опери, диригент — Зубін Мета, 2002 рік.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]