Вальтер Бааде

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ва́льтер Баа́де (нім. Wilhelm Heinrich Walter Baade; *24 березня 1893, Шреттінгхаузен — †25 червня 1960, Геттінген) — німецький астроном.

Народився 24 березня 1893 в містечку Шреттінгхаузен (Вестфалія) в сім'ї вчителя. Після закінчення Геттінгенського університету (1918) за рекомендацією математика Ф.Клейна, у якого він працював асистентом, був прийнятий на роботу до Бергедорфської обсерваторії Гамбурзького університету, викладав у цьому ж університеті (з 1928). 1931 року переїхав до США. Працював спочатку в обсерваторії Маунт-Вілсон, потім — у Паломарській обсерваторії. 1958 року повернувся до Німеччини, працював у Геттінгенському університеті.

Перші роботи Бааде, виконані ним у Гамбурзькій обсерваторії, були присвячені кометам, астероїдам, змінним зіркам.

1923 року він відкрив нову комету, в 1920 — астероїд Гідальго, з рекордним тоді віддаленням від Сонця.

1949 відкрив астероїд Ікар, орбіта якого заходила всередину орбіти Меркурію.

Світову популярність принесла Бааде концепція існування двох основних типів зоряного населення галактик. Спостерігаючи найближчі галактики (зокрема, галактику Андромеди) за допомогою найбільших тоді 100-дюймового (а потім і 200-дюймового) рефлекторів, він 1944 року розклав їх на зірки і поділив зоряне населення на дві групи залежно від віку зірок, їх хімічного складу і розташування в галактичній системі. До групи I Бааде відніс молоді (106—108 років) гарячі зірки, що сформувалися з міжзоряного газу, який міг утворитися, наприклад, під час вибухів наднових. Ці зірки містять залізо, нікель, вуглець і деякі важчі елементи приблизно в такій же пропорції, як Сонце, і теж складаються в основному з водню (90 %) і гелію (9 %). До групи II належать старіші зірки (1×109—15×109 років). Вони утворилися з міжзоряних газових хмар, що сформувалися після Великого Вибуху і складаються майже винятково з водню і гелію. Вміст важчих елементів в них в 10-100 разів менший, ніж у зірках групи I.

Концепція Бааде відіграла важливу роль в розвитку теорії еволюції зір.

Вельми цінними були також результати Бааде стосовно наднових. Він довів, що спалахи зір, які спостерігали ще Тихо Браге (1572) і Іоганн Кеплер (1604), були насправді спалахами наднових, і ототожнив їх із залишками спалахів — туманностями.

Бааде вперше висловив припущення (спільно з Ф. Цвіккі), що в результаті спалаху наднової може утворитися нейтронна зірка (1934), ототожнив (спільно з Р.Мінковським) із залишками наднових декілька дискретних джерел радіовипромінювання. Фотографуванням в монохроматичному світлі виявив тонковолокнисту структуру Крабоподібної туманності.

Помер у Геттінгені 25 червня 1960.

Визнання[ред.ред. код]

Цікавий факт[ред.ред. код]

Коли почалася війна з Німеччиною, з'ясувалося, що Бааде, який приїхав до Штатів 1931 року, немає ніяких документів (крім німецьких), тобто є громадянином ворожої держави. Він навіть не оформив дозволу на перебування. Військові змушені були посадити його під домашній арешт в обсерваторії Маунт-Вільсон, де йому дісталися надзвичайні умови: внаслідок світломаскування вогні міста Лос-Анджелеса не заважали спостереженням, і весь час спостережень належав Бааде, оскільки інших співробітників лабораторії було призвано на військову службу.

Джерела[ред.ред. код]