Вальтер Дорнбергер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генерал-майор Вальтер Дорнбергер в британському таборі (1945)
Вальтер Дорнбергер (ліворуч) поруч з В. фон Брауном після здачі в полон союзникам в травні 1945 року

Вальтер Роберт Дорнбергер (нім. Walter Robert Dornberger; 6 вересня 1895(18950906), Гіссен - 27 червня 1980, Баден-Вюртемберг) — німецький інженер-адміністратор, один з засновників важкого ракетного машинобудування, генерал-лейтенант.

Біографія[ред.ред. код]

Після закінчення школи був призваний до армії. У Першу світову війну служив у важкій артилерії. У 1918 році потрапив у полон.

У 1930 році закінчив Шлоттенбургську вищу технічну школу в Берліні і в тому ж році за протекцією професора Беккера (згодом - генерала) був спрямований у відділ балістики Управління озброєннями сухопутних сил рейхсверу. Розпочав роботу асистентом капітана фон Горстіга.

Маючи звання капітана, став фактичним науковим куратором ракетних досліджень рейхсверу. У цей час він систематизував дані архівів і напрацювання по ракетній техніці прусських ракетних військ, кайзерівської артилерії і винахідників-одинаків, організував першу наукову експериментальну станцію для дослідження ракет на рідкому паливі в Кумерсдорфі під Берліном. Одночасно з розробкою рідинних ракет Дорнбергер курирував розробку ракет на твердому паливі.

Дорнбергер організував наукову групу, що створила першу в світі балістичну ракету, яка досягла кордонів космосу. У групу входили наступні видатні вчені і конструктори: Артур Рудольф, Вальтер Тіль (спеціаліст по двигунах), Генріх Грюнов (механік), Вальтер Рідель, Гельмут Вальтер (конструктор серії реактивних двигунів «Вальтер»), Вернер фон Браун (прийнятий в групу в жовтні 1932 року), Гельмут Греттруп (керівник групи німецьких ракетників у СРСР), Пюлленберг, Шлуріке, Пюльман, Херман та ін. У 1945 році союзники отримали балістичну ракету, яка включає практично всі технічні системи та вузли, використовувані і в сучасних балістичних і космічних ракетах. Такі поняття як «стартовий стіл», «зворотний відлік часу», «ключ на старт» і «запалювання» з'явилися завдяки роботі цієї групи.

У 1937 - 1945 роках керував ракетним дослідницьким центром в Пенемюнде. Тут під його адміністративному технічному керівництві Вернера фон Брауна було створено «зброю відплати» Третього рейху - ракету Фау-2. В кінці Другої світової війни під керівництвом Дорнбергера проводилися розробка та випробування міжконтинентальної крилатої ракетної системи А9/A10. З листопада 1944 року курирував створення Фау-3.

У 1945 році разом з Вернером фон Брауном і своєю ракетною групою здався в полон американцям. Після війни і відбування покарання за військові злочини у Великобританії працював науковим консультантом фірми «Bell Aircraft Corporation».

Працював радником міністра оборони США.

У 1948 році Дорнбергер висунув ідею розміщення атомної бомби на навколоземній орбіті [1].

Є одним із засновників протиракетної оборони США і багаторазових ракетних систем (космічних човників).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тарасенко М. В. Військові аспекти радянської космонавтики. - М.: Агентство російській пресі; ТОО «Ніколь», 1992