Вальтер Рітц
| Вальтер Рітц | |
| нім. Walter Ritz | |
 |
|
| Народився | 22 лютого 1878 Сьон (нім. Зіттен), Валє (кантон), Швейцарія |
|---|---|
| Помер | 7 липня 1909 (31 рік) Геттінген, Німеччина |
| Галузь наукових інтересів | фізика, математика |
| Alma mater | Геттінгенський університет |
Ва́льтер Рітц (нім. Walter Ritz, * 22 лютого 1878, Сьон (нім. Зіттен), Валє (кантон), Швейцарія — † 7 липня 1909, Геттінген, Німеччина) — швейцарський фізик-теоретик, математик.
Зміст |
Біографічні дані [ред.]
Вальтер Рітц народився в 1878 р. в сім'ї художника-пейзажиста випускника Дюссельдорфської академії мистецтв Рафаеля Рітца і дочки інженера Ноєрдлінгера (нім. Noerdlinger) з Тюбінгії (з 1973 року округ Тюбінген). Рітц, обдарований яскравими здібностями, без зусиль закінчив комунальний Ліцей Сьона. Вже в дуже молодому віці він відрізнявся впевненістю суджень, що пізніше проявилося у виборі тем його наукових робіт.
У 1899 р. Рітц вступив до Цюріхської політехнічної школи, потрапивши в одну групу з Альбертом Ейнштейном. Частково це пояснює, чому вони займалися близькими проблемами фізики, а їхні ідеї перегукувалися. Також вони дискутували в пресі і згодом написали у співавторстві одну статтю[1].
З 1901 року продовжив навчання у Геттінгенському університеті. Перебування в Геттінгені було найщасливішим періодом його життя. Його здоров'я тоді не було настільки підірване, щоб перешкодити йому навчатися у обраних ним вчителів. Особливо помітний вплив на формування його розуму надали Д. Гільберт і В. Фогт (нім. Woldemar Voigt). Саме Фойґту він подав і захистив 19 грудня 1902 року свою дисертацію «До теорії серійних спектрів»[2] з найвищою оцінкою «summa cum laude» («з вищою похвалою»).
Після захисту дисертації Рітц відправився в Нідерланди у Лейден, по дорозі (у Ганновері) зустрівшись з К. Рунге для обговорення проблем спектроскопії. У Лейдені (1903) разом з товаришем П. Еренфестом Рітц відвідував лекції і семінари Г. А. Лоренца[3]
У травні-червні 1903 р. Рітц працював в Інституті Кайзера у Бонні, де йому вдалось експериментально виявити відсутню лінію дифузної серії калію, котру він передбачив ще у дисертації. В кінці 1903 року Рітц поїхав у Париж і працював в лабораторії Е. Коттона (фр. Aimé Auguste Cotton) у Вищій нормальні школі.
У липні 1904 року Рітц змушений повернутись у Швейцарію через різке погіршення здоров'я і протягом трьох років намагався його відновити на різних легеневих курортах. За цей період він практично не публікувався.
З початку 1907 року Рітц відновив інтенсивну наукову діяльність. З вересня 1907 р. він працював в лабораторії Ф. Пашена у Тюбінгені. Навесні 1908 року Рітц переїхав в Геттінген для читання лекцій, хоча сили вже покидали його.
Рітц помер 7 липня 1909 р від туберкульозу.
Наукові заслуги [ред.]
Роботи у фізиці присвячені спектроскопії, теорії теплового випромінювання, електродинаміці. Розробив ідею обчислення частот безпосередньо з енергетичної умови, без розв'язування диференціальних рівнянь. В 1908 році відкрив закон, згідно з яким хвильове число довільної спектральної лінії дорівнює різниці двох термів із множини термів, характерних даному елементу. Формулу, що описує довільну спектральну лінію елемента записав у 1890 році Й. Р. Рідберґ. Звідси і назва «комбінаційний принцип Рідберґа — Рітца».
Другий напрям досліджень відноситься до вирішення варіаційних задач теоретичної фізики. За цим напрямом Рітц опублікував у 1908 році велику працю «Про новий метод вирішення деяких варіаційних задач математичної фізики»[4], а в 1909 році вийшла в світ його публікація «Теорія поперечних коливань квадратної пластини з вільними границями», присвячена застосуванню методу. Рітц запропонував (1909) новий «прямий» метод наближеного вирішення варіаційних задач (метод Рітца), що знайшов застосування у теорії коливань, теорії пружності, будівельній механіці. Метод Рітца є розвитком методу Релея (іноді його називають методом Релея — Рітца).
Третій напрям робіт пов'язаний зі спробою Рітца радикально реконструювати електродинаміку на базі альтернативного до максвелівського підходу, що бере початок ще у працях К. Гауса та Б. Рімана. До даного напрямку відносяться 9 праць Рітца, 8 з яких вийшли друком у 1908-1909 рр. Серед них велика стаття «Критичні дослідження із загальної електродинаміки» та стаття «Про основи електродинаміки і про теорію чорного випромінювання». Останню критикував А. Ейнштейн у відомій статті «Про проблему випромінювання» (1909). В цих працях Рітц виклав свою балістичну (емісійну) теорію, у якій він дав новий варіант електродинаміки, оптики та теорії гравітації.
Примітки [ред.]
- ↑ W. Ritz and A. Einstein, Physikalische Zeitschrift, 10, 323-324 (1909)
- ↑ Ritz W. Gesammelte Werke. Walter Ritz. Oeuvres (Paris: Gautier-Villars, 1911) P. 1-77.
- ↑ Френкель В. Я. Пауль Эренфест. Изд. 2-е. М.: Атомиздат, 1977.
- ↑ Walter Ritz Über eine neue Methode zur Lösung gewisser Variationsprobleme der mathematischen Physik Journal für die Reine und Angewandte Mathematik, vol. 135, pages 1–61.
Джерела [ред.]
- Храмов Ю. А. Физики: биографический справочник. М.: Наука, 1983. — 400 с.
- Боголюбов А. Н. Математики. Механики. Биографический справочник. Киев: Наукова думка, 1983. - 639 с.
Посилання [ред.]
- Ельяшевич М. А., Кембровская Н. Г., Томильчик Л. М. Вальтер Ритц как физик-теоретик и его исследования по теории атомных спектров Успехи физических наук. (Апрель, 1995 г.) Т.165, №4, С. 457-480.
