Вальтер Шотткі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Вальтер Шотткі (нім. Walter Schottky, 23 липня 1886 - 4 березня 1976) - німецький фізик. Народився в Цюріху. Вчився в Берлінському університеті, де в 1912 році отримав ступінь доктора філософії. В 1920—23 — лектор Вюрцбургського університету, 1923—27 — професор Ростокського. В 1916—19 та з 1927 працював в лабораторії "Сіменс і Гальске".

Дослідження відносяться до фізики твердого тіла, статистики, електроніки, фізики напівпровідників, термодинаміки[1]. В 1915 році винайшов електронну лампу з екранною сіткою. Відкрив явище зростання струму насичення емісії електронів під дією зовнішнього електричного поля (ефект Шотткі) та розробив (1914) його теорію. Запропонував в 1918 супергетеродинний принцип підсилення. В 1930 році розглянув незаповнені вузли кристалічної ґратки, некомпенсовані міжвузловими атомами (дефекти Шотткі), в 1939 досліджував потенційний бар'єр, який утворюється в приконтактному шарі напівпровідник-метал бар'єр Шотткі, побудував теорію напівпровідникових діодів з таким бар'єром (діоди Шотткі). Запропонував механізм провідності в напівпровідниках. Вніс значний вклад у вивчення процесів в електронних лампах та напівпровідниках.

Створив школу фізиків. Німецьким фізичним товариством була затверджена премія імені Вальтера Шотткі за праці в галузі твердого тіла.

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Welker, Heinrich Walter Schottky // Physics Today, 29 (June 1976) (6) С. 63–64. — DOI:10.1063/1.3023533.