Вальцювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вальцювання.JPG

Вальцюва́ння  (прокатка) — такий вид обробки металів тиском, коли заготовка силами тертя втягується у проміжок між: обертальними валками, які її пластично деформують, зменшуючи площу поперечного перерізу і збільшуючи довжину. Вальцювання належить до найпродуктивніших видів обробки завдяки безперервності процесу і великій швидкості руху заготовки між валками. Цим способом обробляють приблизно 90% витопленої на металургійних заводах сталі та понад половину кольорових металів і їх стопів.

Поздовжнє вальцювання є одним з найпоширеніших видів вальцювання, під час якого заготовка деформується між двома валками, що обертаються в різних напрямках, і рухається перпендикулярно до осей валків. Метал деформується валками на невеликій ділянці — зоні деформування, яка перебуває між площинами АА1 і ВВ1, валками та бічними гранями заготовки (штаби). Центральний кут α, що відповідає дузі контакту АВ валка зі заготовкою, називається кутом захоплювання. Фронт заштрихованої на рисунку зони деформування поступово переміщається вздовж заготовки справа наліво, внаслідок чого зменшується її висота від h0 до h1 збільшується довжина від l0 до l1 і дещо зростає ширина від b0 до b1. Оскільки об'єм металу до і після вальцювання не змінюється, то b0• h0• 10 = b1 • h1• l1.

Див. також[ред.ред. код]

Джерело[ред.ред. код]