Вампіри в кінематографі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Фільми про вампірів початково були піджанром фільмів жахів, де в якості основної ворожої людям сили фігурували безсмертні істоти, які потребують людської крові. Проте з часом з'явилися фантастичні фільми, бойовики, трилери, вестерни і навіть комедії (зазвичай чорні), де дійовими особами є вампіри. Крім розширення жанрів змінилося і сприйняття самих вампірів — якщо раніше вони вважалися надприродними істотами, то в ряді сучасних фільмів упір робиться на те, що вампіри — це колишні люди, змінені вірусами або магією, або паралельна гілка еволюції.

Історія[ред.ред. код]

Першим фільмом, де фігурують вампіри, є трихвилинний «Замок диявола» 1896 року редисера Жоржа Мельєса.

Першою кінокартиною, яка збереглася повністю, і в якій безпосередню участь бере вампір, є фільм 1922 року «Носферату. Симфонія жаху» Фрідріха Мурнау за мотивами роману Брема Стокера «Дракула», де о'бєднав міфи і вірування народів Східної Європи і літературну основу. Мурнау візуалізував людські страхи і їх природу, використовуючи образ вампіра як метафору і своєрідний символ «темної» природи людини. Мурнау змінив імена, місце дії і, в деякій мірі, сюжет фільму. Однак це не допомогло і вдова Брема Стокера Флоренс Стокер звинуватила кіностудію Prana Film GmbH в плагіаті і виграла судовий процес. Згідно з рішенням суду, всі існуючі копії кінофільму повинні були бути знищені, але в 1930-х роках з'явилися піратські копії фільму, які й дозволили відтворити і зберегти фільм.

На початку 30-х років темою вампіризму зайнявся відомий американський режисер Тод Браунінг. Його перша стрічка про вампірів «Лондон після півночі», була втрачена, до нас дійшли лише невеликі фрагменти. Другий його фільм «Дракула» є екранізацією однойменного роману Брема Стокера. Ця робота Браунінга вважається канонічним фільмом про вампірів. Роль Дракули зіграв угорський актор Бела Лугоши. Саме в стрічці Браунінга вперше був представлений той образ вампіра, якої сьогодні вважається класичним. Режисер відійшов від сприйняття вампіра як чудовиська, вампір представлений як істота, швидше, близька людині. Крім того, в образі Дракули з'являється еротичний компонент. Темна сутність вампіра асоціювалася з його нічною активністю, а ніч традиційно сприймалася як щось пов'язане з сексуальністю людини.

Після фільмів Браунінга режисери перейшли від хоррору до пародійних фільмів жахів, поєднуючи історію Дракули з історією Франкенштейна. На цій хвилі в історію кінематографа прийшов новий жанр — «треш». В основному це були дешеві, погано зняті фільми з кустарними декораціями, що перетворювало фільм жахів у комедію. Хоча родоначальником цього напрямку вважається Ед Вуд, який мало працював з темою вампірів, історія треш-кіно йде від більш ранніх фільмів-попередників, таких як «Дочка Дракули», «Будинок Франкенштейна», «Будинок Дракули».

У 70-і, коли фестивальне та авторське кіно однозначно відділяється від масової культури, фільми про вампірів стали жанром, який балансує між ними. Цей напрямок в кіно залишався відносно незалежною явищем, неприв'язаним ні до мейнстріму, ні до арт-хаусу, ні до фільмів жахів.

Напикінці 80-х-90-х образ вампіра в кіно більш олюднюється. Характери вампірів подібні до людських, у них є свої закони, традиції і навіть подоба моралі. Вони представлені не як одинаки, вампіри існують як спільнота, соціальні зв'язки якої визначаються біологією вампірів як виду. Вампіри часом були показані як чутливі і тонкі натури. Саме це трактування справило найбільш сильний вплив на формування образу вампіра у масовій культурі 90-х і початку XXI століття, він став більш людяним і романтичним, що дозволило визначити цільову аудиторію, яка включала підлітків і молодих дівчат.

У зв'язку з комерціалізацією кіновиробництва образ вампіра і вампірська естетика в 90-х широко використовуються на телебаченні. Популярний серіал «Баффі-винищувачка вампірів» (1997–2003) приніс у кінематограф образ позитивного метросексуального вампіра.

Сприйняття вампіра у фантастичних фільмах часто залежить від того, чи сюжет будується на протистоянні людей і вампірів як різних істот — тоді останні сприймаються як чудовиська, чи протистояння засноване на ідейних переконаннях, — тоді вампір сприймається як особистість. В останньому випадку сюжет може бути заснований на ситуації, коли люди об'єднуються з вампірами для боротьби зі спільним ворогом, коли б'ються різні клани вампірів або ж коли сюжет фільму побудований на війні вампірів з іншими фантастичними істотами. Вампір може розглядатися ​​як «надбудова» до людини, яка дає фізичну перевагу над іншими людьми.

Дракула[ред.ред. код]

Докладніше: Дракула (роман)

Граф Дракула — один з найбільш відомих вампірів світу кіно та художньої літератури. Цього персонажа вигадав ірландський письменник Брем Стокер. Ім'я запозичене від прізвиська Влада Цепеша, який жив в реальній Трансільванії у XV столітті. І хоча той Дракула не був кровопивцею у буквальному значенні цього слова, він здобув собі сумнівну славу як кривавий тиран. Але незважаючи на образ графа Дракули, пстворений романістом Бремом Стокером, далеко не всі вампіри встають із трун і перетворюються в кажанів, щоб перелітати з місця на місце (імовірно, форма кажана — винахід самого Стокера. До нього, за фольклором різних народів, вампіри перетворювалися в яких завгодно тварин, але тільки не в кажанів).

Загальне число фільмів про Дракулу перевищує сотню, що робить його одним з найбільш часто зображуваних персонажів у фільмах жахів. До Дракули близький за популярністю і його антагоніст — професор Ван Хельсінг. Спроби знімати фільми про вампірів були і до Дракули, але саме поява на екрані цього персонажа сприяло популяризації жанру.

Вампіри — лесбіянки[ред.ред. код]

В XX столітті кіноіндустрія створила кіноштамп про одностатевий потяг вампірів жіночої статі.

Жіночий образ вампіра ввела в кінематограф історія про графиню Баторі, яка лягла в основу новели "Кармілла ". У 1964 році вийшов однойменний італійський фільм . Жінка-вампір набагато агресивніша за чоловіка, в її характері немає протиріч, вона однозначно негативний персонаж. Змінюється її сексуальність, вона так само приваблива, як і вампіри чоловічої статі, але її орієнтація виходить за рамки традиційної. Тема нетрадиційної орієнтації жінок-вампірів призвела до появи нового піджанру, який часто містив комедійні або пародійні елементи, наприклад, у фільмах «Коханки-вампірші» (1970), "Вбивці вампірш-лесбіянок " (2009).

  • «The Vampire Lovers»(1970)
  • «Lust For a Vampire» (1971)
  • «Vampiros lesbos» (1971)

Вампіри в аніме та мультфільмах[ред.ред. код]

В японському фольклорі не існувало вампіра в розумінні, притаманному Європі чи Індії. Тому образ вампіра в аніме зазвичай є типово європейським, навіть гіперболізованим.

Серіали про вампірів[ред.ред. код]

З найбільш відомих серіалів про вампірі варто згадати:

ТОП — 10 найкращих фільмів про вампірів[ред.ред. код]

  1. Носферату. Симфонія жаху
  2. Голод
  3. Дракула Брема Стокера
  4. Інтерв'ю з вампіром
  5. Блейд
  6. Королева проклятих
  7. Інший світ
  8. Впусти мене
  9. Війни світу
  10. Сутінки

Посилання[ред.ред. код]