Ванкувер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ванкувер
англ. Vancouver
Герб Прапор
Ванкувер
Основні дані
Країна Канада Канада
Регіон size Британська Колумбія
Засноване 6 квітня 1886
Населення 603 502
Агломерація 2 476 145
Площа міста 114,97 км²
Густота населення 5,249 осіб/км²
Поштові індекси від V5K до V6Z
Телефонний код 1 604, 778, 236
Географічні координати 49°15′00″ пн. ш. 123°06′00″ зх. д. / 49.25000° пн. ш. 123.10000° зх. д. / 49.25000; -123.10000Координати: 49°15′00″ пн. ш. 123°06′00″ зх. д. / 49.25000° пн. ш. 123.10000° зх. д. / 49.25000; -123.10000
Часовий пояс Тихоокеанський (UTC−8)
Висота над рівнем моря 0-152 м
Міська влада
Веб-сторінка www.vancouver.ca
Мер міста Грегор Робертсон
Ванкувер (Канада)
Ванкувер
Ванкувер
Ванкувер (Британська Колумбія)
Ванкувер
Ванкувер

Ванкувер (англ. Vancouver) — місто на західному узбережжі Канади, найбільший населений пункт провінції Британська Колумбія та третій за розміром в Канаді. В 2010 році в Ванкувері проводилися XXI зимові Олімпійські ігри. Дослідницька група Economist Intelligence Unit (EIU) британського видання The Economist тричі — в 2005, 2007, 2009 роках надавала Ванкуверу звання «кращого міста Землі»[1][2][3], в 2011 році це звання отримав Мельбурн[4].

Населення самого міста — 603 502 чол. (станом на 2011 г.)[5], але в Великому Ванкувері (англ. Greater Vancouver) мешкає понад 2,3 млн чол.[5] Великий Ванкувер також часто називають Лоуер Мейнленд (англ. Lower Mainland), маючи на увазі його розташування на узбережжі (на відміну від острова Ванкувер, де знаходиться столиця провінції м. Вікторія). Разом з іншими сусідніми муніципалітетами Ванкувер входить до ради Greater Vancouver Regional District (GVRD).

Місто заселене в 1860-х унаслідок імміграції спричиненої золотою лихоманкою у каньйоні Фрайзер та стрімко розвинулось з малого деревообробного містечка в міський центр з появою у Ванкувері трансконтинентальної канадської залізниці Canadian Pacific Railway y 1887 році. Порт Ванкувер набув міжнародного значення після завершення Панамського каналу: у 1920-х канал зменшив вартість перевезення та уможливив експортування зерно з рівнин Канади за кордон. З тих пір порт Ванкувера став найбільш завантаженим портом країни — з нього експортується більше вантажів ніж через будь-який інший порт Північної Америки[6].

Тим не менш, незважаючи на велике значення порту, економіка Ванкувера значно диверсифікована. У Ванкувері набуває великого значення туризм. За останні роки місто стало третім за розмахом центром кіноіндустрії Північної Америки за такими гігантами як Лос-Анджелес та Нью-Йорк Сіті через що набув назви Північний Голлівуд. Нещодавно в Ванкувері почала стрімко розвиватись індустрія високих технологій. Зокрема індустрія комп'ютерних ігор.

Протягом останніх декількох років Ванкувер вважається одним з трьох найкомфортніших для життя міст у світі. У 2006 році Ванкувер був 56-м серед 143 головних міст планети і другим в Канаді після Торонто.

Історія[ред.ред. код]

Щедра екологічна система на місці нинішнього Ванкувера, багата рослинним і тваринним світом, забезпечувала їжею і матеріалами людей протягом понад 10000 років. Перше відоме поселення в гирлі річки Фрейзер було засновано близько 3000 років тому під назвою Масквім (Musqueam), що означало «люди трави». Під час перших контактів європейців з аборигенами тут знаходилося вже кілька сіл племен Масквім і Скваміш.[7]

Є також відомості про плем'я Тслеілвотут (Tsleil'wauthuth), попередників сучасної групи Буррард (Баррард) в Норс Ванкувері. Загальні культурні традиції об'єднували аборигенів, що селилися уздовж океанського узбережжя, в долині річки Фрейзер і на північних територіях нинішнього штату Вашингтон. Спільною мовою був халкомелем (англ. Halkomelem), але індіанці племені Скваміш говорили своєю мовою.

Племена перебували на досить високому щаблі соціального розвитку. Соціальний статус кожного члена племені знаходився в залежності від особистих пожертвувань на користь громади, що зміцнювало громаду в цілому (прототип сучасної податкової системи). Такі церемонії передачі особистої власності в суспільне користування — потлач — складали важливу частину соціального і духовного життя племені. Цікаво, що з кінця XIX століття потлачі стали заборонятися державною адміністрацією і були скасовані.

Археологічні записи вказують на присутність племен на землях теперішнього міста 4500-9000 років тому. Канадське узбережжя Тихого океану було досліджене Джеймсом Куком в 1778 році, який дослідив північно-західне узбережжя від острова Ванкувер до Аляски. Берегова смуга Пойнт Грей була вперше досліджена в 1791 році іспанцем Хозе Марія Нарваєзом, слідом за Джорджем Ванкувером, котрий також відкрив затоку Буррорд Інлет у 1792 році і дав британські імена різноманітним географічним місцям узбережжя.

Відкривач та торговець Північно-Західної Компанії Саймон Фрейзер та його екіпаж — перші європейці котрі першими осіли на землях теперішнього Ванкувера. У 1808 році вони спустилися рікою Фрайзер можливо до побережжя Пойнт Грей, біля Університету Британської Колумбії (UBC).

Панорама Ванкувера (1898)
Портрет першого у Ванкувері засідання міської ради 1886 року після пожежі[8]

Історія міста починається взимку 1824 року, коли компанія Гудзонової затоки встановила декілька тихоокеанських форпостів для торгівлі хутром. Група з 40 чоловік під керівництвом Джеймса Макміллана (англ. James McMillan) обрала місце в долине річки Фрейзер — сьогодні район Ленглі (англ. Langley) — де через декілька місяців почав будуватися форт. Це було 27 липня 1827 року — що можна умовно вважати датою заснування міста. Форт Ленглі займався торгівлею хутром (в 1832 році було продано 2000 бобрових шкур), а к 1840-м рокам став найбільшим експортером риби (солоний осетер) на тихоокеанському узбережжі з основним ринком збуту на Гаваях. Губернатор Дуглас покидає форт Ленглі після оголошення колонії Британська Колумбія. Все різко змінилося з відкриттям золотих родовищ на річці Фрейзер. 19 листопада 1858 року губернатор острова Ванкувер Джеймс Дуглас (Даглас) (англ. James Douglas) у форті Ленглі проголосив долину річки Фрейзер Британської колонією. Відразу сюди кинулися близько 25000 американських старателів. Щоб уникнути американської експансії, Англія направляє в новоспечену колонію невелику групу інженерів для демонстрації англійського прапора і будівництва доріг. Перші 25 сапперс (кличка інженерів від слова sap — риття траншей) прибули з Англії 25 листопада 1858 року під керівництвом Річарда Муді. Їх поселення називалося Саппертон — нинішній Нью Вестмінстер (англ. New Westminster). Назву Нью-Вестмінстер було запропоновано королевою Вікторією і незабаром це поселення, захищене від американської сторони річкою Фрейзер, стає столицею двох об'єднаних колоній британської корони (острова Ванкувер і долини ріки Фрейзер). Однак в 1868 році місто Вікторія знову повернуло собі титул столиці. У 1859 році Муді побудував дорогу між Нью-Вестмінстером і незамерзаючою затокою Буррард (в наші дні — це межа між Бернабе і Коквітламом).

В 1871 році Канада пообіцяла Британській Колумбії, що її приєднання до Конфедерації приведе до неї трансканадську залізницю. Так Британська Колумбія стала провінцією Канади.

Панорама міста
Панорама міста

Розвиток нового міста[ред.ред. код]

Вигляд на мерію міста Ванкувера із затоки English Bay

Ванкувер — одне з канадських наймолодших міст. Поселення Газтаун (район порту, тепер центр міста) розросталось стрімко навколо таверн заснованих «Газзі» Джеком Дейтоном в 1867 на околиці Хейстінгс-Мілл. У 1870-му колоніальна влада розмежувала поселення та затвердила межі міста, давши ім'я Гренвіль. Це місце, завдяки природним портам, було вибрано як кінцева станція Канадської Тихоокеанської Залізниці до великого розчарування мешканців Порт-Муді, Нью-Вестмінстеру та Вікторії — всіх міст, які змагалися бути центром залізниці. Будування залізниці було одною з передумов вступу Британської Колумбії до Канадської Конфедерації у 1871 році.


Місто Ванкувер було зареєстроване 6 квітня 1886, в цьому ж році сюди прибув перший трансконтинентальний потяг. Назву міста на честь Джорджа Ванкувера було вибрано Вільямом Ван Хорне, президентом Канадської Тихоокеанської Залізниці. Велика пожежа 13 червня 1886 зруйнувала вщент все місто. Воно було швидко розбудоване і Ванкуверський Пожежний департамент був заснований в той самий рік. Від поселення у 1000 осіб у 1881, населення Ванкувера зросло до більш ніж 20.000 на початку наступного століття, а за даними 1911 року населення Ванкувера становило 100.000.

Впродовж Золотої Лихоманки у Клондайку 1898 р., ванкуверські торговці розвинули продаж устаткування для золотошукачів. Один з цих торговців, Чарлз Вудворд у 1892 відкрив першу крамницю Вудворда де зараз перехрестя Джорджії та Мейн Стріт. Упродовж 1892 року разом із Спенсерс та Компанією Гудзонової затоки (англ. HBC) — багатоцільовими магазинами (універмагами) Вудворд сформував ядро роздрібної торгівлі у місті на десятки років. Компанія Гудзонової затоки є лідером багатоцільових роздрібно-торгових центрів Великого Ванкувера й сьогодні.

Вид на даунтаун з Північного Ванкувера

В економіці раннього Ванкувера домінували великі компанії такі наприклад як CPR, яка потребувала великих вкладень для стрімкого розвитку нового міста. Деякі фабрики також почали розвиватись, але головним стержнем ванкуверської економіки були природні ресурси. Спочатку заготівля лісу, пізніше експорт через морський порт, комерційні перевезення — все це створило найбільший економічний сектор у Ванкувері до 1930-х. Домінування великих компаній супроводжувалось войовничим рухом трудящих. Перший страйк солідарності пройшов у 1903 році коли робітники залізниці виступили проти CPR за признання їх профспілки. Лідер робітників Франк Роджерс був вбитий поліцією CPR впродовж страйку, ставши першим мучеником руху Британської Колумбії. Перший загально-канадський страйк стався услід за смертю іншого лідера робітничого руху — Джинджера Гудвіна у 1918 році на вугільних шахтах острова Ванкувер. Тимчасове затишшя в промисловій напруженості у другій половині 1920-х перервалось несподівано Великою депресією. Більшість страйків які пройшли протягом 1930-х були організовані лідерами Комуністичної партії. Страйки загострилися у 1935 році коли безробітні прибули у місто протестувати. Після двох місяців щоденних та руйнівних мітингів протесту страйкарі вирішили висунути свій конфлікт на розгляд федеральної влади у місті Оттава та їх бунт було припинено Королівською канадською кінною поліцією у місті Реджайна.

Інші соціальні рухи такі як Перша хвиля фемінізму були також важливими у розвитку Ванкувера. Мері Еллен Сміт, прихильниця рівноправності чоловіків та жінок, було першою жінкою вибраною до Законодавчих зборів канадських провінцій і територій у 1918 році. Заборона торгівлею алкоголем тривала протягом Першої Світової Війни і продовжувалась до 1921 року коли провінційний уряд встановив контроль за торгівлею алкоголем, що існує і зараз. Канадське антинаркотичне законодавство вперше прийняте після розслідувань у Чайнатаун та Джапантаун — було заборонено виробляти, розповсюджувати та імпортувати опіум поза медичним призначенням. Під час розслідування було знайдено багато відвідувачів опіумних салонів як серед китайських чоловіків так і серед білих жінок.

Об'єднання з Пойнт-Грей та Південним Ванкувером надало місту сучасні межі не задовго до того, як воно стало третім найбільшим містом країни. 1 січня 1929 населення склало 228.193 чоловік.

Географія[ред.ред. код]

Площа міста становить 114 км², включаючи як рівнини так і місцевість з пагорбами. Місто омивається протокою Джорджія, яка відділяє острів Ванкувер від Тихого океану.

Ванкувер відомий своїми мальовничими краєвидами і має найбільший в Північній Америці міський парк Стенлі.

Із боку берега Ванкувер огорнено горами, у ясний день можна побачити гірські хребти штату Вашингтон (США).

Клімат Ванкувера значно відрізняється від клімату Канади. Зима у Ванкувері найтепліша в Канаді (про що вже важко стверджувати — Глобальне потепління суттєво вплинуло на клімат півночі). Близькі за температурою зими у Вікторії, Нанаймо та Дункан — всі ці міста острова Ванкувер. Денна температура мінімум 0 °C (32 °F) в середньому 46 днів у році та −10 °C (14 °F) тільки пару днів на рік. Середня кількість опадів на рік становить 1219 міліметрів. Літні місяці достатньо сонячні. Денна температура 22 °C у липні та серпні інколи температура становить більше 26 °C. Літо 2007 року вирізнилося своїми нескінченними опадами і досить помірною температурою. Ванкуверці почали вважати що в місті є тільки два сезони: дощі і дощі.

Спорт[ред.ред. код]

Ванкувер має дві професійні команди. «Ванкувер Канакс» (англ. Vancouver Canucks) — професійна хокейна команда член в Національній хокейній лізі грають в Дженерал-Моторс-плейс. Бритіш-Коламбія Лайонз" (англ. British Columbia Lions ) є членом в Канадській Футбольній лізі.

Місто Ванкувер разом з містечком Вістлер, що за 125 км на північ від Ванкувера, приймає Зимові Олімпійські ігри 2010.

Демографія[ред.ред. код]

У 1950-60-х роках місто забудовувалося хмарочосами і багатоповерховими житловими будинками. Компактна забудова разом з розвинутою мережею громадського транспорту, велосипедних доріжок, тротуарів створили особливий колорит центру міста з високою щільністю населення тут (121 чоловіка на гектар (2001)). Висока щільність населення вітається міською владою (як концепція EcoDensity) — вважається, що екологічне чистий побут при високій щільності населення створить умови більшої доступності житла і послуг.

Ванкувер також називають «містом сусідів», кожен закуток має свій характер і часом етнічне забарвлення. Історично найбільші етнічні групи міста це англійці, шотландці і ірландці. Елементи англійського побуту спостерігаються на вулицях Південний Гренвіль і Керрісдел. Поза тим китайці є найбільшою етнічною меншиною міста. Також відомі такі етнічні закутки як Пунджабі базар, Маленька Італія, містечка греків і японців.

До початку масової імміграції з Гонконгу у 1990-х найбільшими не-британськими етнічними групами були у порядку чисельності: ірландці, німці, скандинави, італійці, українці і китайці.

Українці в Ванкувері[ред.ред. код]

Українська Греко-католицька церква Покрови Св. Богородиці на Ash Street у Ванкувері

У Британській Колумбії українські переселенці були ще у 1867-му році — у рік утворення Канади і продажу Аляски Сполученим Штатам Росією: тут відоме ім'я православного священика-місіонера Агапія Гончаренка з Києва, який жив тоді ж у Британській Колумбії.

Масове і організоване українців переселення сюди почалося, як і по всій Канаді, у 1891-му році. Як і більшість населення провінції того часу українці працювали на копальнях, на заготівлі дерева, фермерських господарствах і на залізниці. У 1900 році групові поселення українців відбулися в Новому Вестмінстері (зараз частина Великого Ванкувера) та в інших містечках провінції. Згідно з даними державної статистичної агенції Канади Statistics Canada у 2006-му році населення міста Ванкувера становило 2.2 млн чол., з них українці становили 81 тис. чол. (біля 3%).


Клімат[ред.ред. код]

Клімат Ванкувер
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 15,3 18,4 19,4 25,0 30,4 30,6 31,9 33,3 29,3 23,7 18,4 14,9 33,3
Середній максимум, °C 6,1 8,0 10,1 13,1 16,5 19,2 21,7 21,9 18,7 13,5 9,0 6,2 13,7
Середня температура, °C 3,3 4,8 6,6 9,2 12,5 15,2 17,5 17,6 14,6 10,1 6,0 3,5 10,1
Середній мінімум, °C 0,5 1,5 3,1 5,3 8,4 11,2 13,2 13,4 10,5 6,6 3,1 0,8 6,5
Абсолютний мінімум, °C −17,8 −16,1 −9,4 −3,3 0,6 3,9 6,7 6,1 0,0 −5,9 −14,3 −17,8 −17,8
Норма опадів, мм 154 123 114 84 68 55 40 39 54 113 181 176 1199
Джерело: Environment Canada, World Climate Guide

Міста-побратими[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]


Канада Це незавершена стаття з географії Канади.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.