Варикоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Варикоз
Varicose-veins.jpg
Індійський залізничник, що потерпає від варикозного розширення вен, Карнатака, Індія
МКХ-10 I83, I84, I85, I86
OMIM 192200
DiseasesDB 13734
MedlinePlus 001109
eMedicine med/2788
MeSH D014648

Варико́з також варико́зне розши́рення вен або варикозна хвороба (лат. varix — «вузол, вздуття») — захворювання, яке проявляється нерівномірним розширенням вен, збільшенням їх довжини, зміною їх форми — звуження венозної стінки і утворення у ній патологічних вузлів.

Симптоми і перебіг варикозу[ред.ред. код]

Варикоз — самостійне захворювання судин, які несуть кров до серця (вен), але часто поєднане з іншими захворюваннями, або виступає їх наслідком. Варикоз має прогресуючий перебіг, що нерідко спричиняє незворотні зміни у підшкірних венах, шкірі, м'язах і кістках.

Найчастіше уражаються вени в легкостискуваних, рухливих тканинах: нижніх кінцівках, прямій кишці (геморой), сім'яному канатику (варикоцеле) та підслизистому шарі стравоходу.

Візуально симптоматику варикоза на ногах виявити легко — він характеризується наявністю розширених і звивистих вен стопи, гомілки і стегна. Варикозне розширення вен викликає почуття тяжкості й болю в ногах, швидку втомлюваність і набряклість, нерідко зміни шкіряного покриву.

Варикоз — серйозне захворювання, при якому вени втрачають свою еластичність, розтягуються і розширюються. Цьому сприяють природжена слабкість венозних стінок і неповноцінність їх клапанів, що приводить до ускладнення течії крові і підвищення внутрішньосудинного тиску. Венозні клапани відіграють роль замкі́в: коли кров проходить через клапани, замо́к замикається і не пропускає кров назад. Тільки-но ця система перестає спрацьовувати, кров починає вільно циркулювати вниз і застоюється в ногах.

Внаслідок цього нерівномірно розширюється просвіт вен — вони вибухають повитими вузлами. Шкіра над ними стає тоншою та сухішою, легко травмується, а згодом пігментується (спочатку потемніння, а згодом покриття коричневими плямами). У подальшому варикоз може ускладнюватися набряками. Підсилюється біль, який особливо непокоїть вечорами (загалом в другій половині дня). Такі ушкодження нерідко ведуть до тромбофлебіту, а порушення живлення тканин — до утворення трофічних виразок (ранок типу екзема, які важко гояться).

Теорії виникнення і фактори ризику варикозу[ред.ред. код]

Одна з головних причин варикозного розширення вен — ускладнений відтік крові внаслідок тромбозу глибоких вен, запорів, здавлення тазових вен вагітною маткою чи пухлиною.

Очевидно, що кров тече по венах ніг знизу вгору, тобто супроти дії земного тяжіння. Це відбувається внаслідок наступних причин-механізмів: напор крові із артерій (незначний внесок), скорочення м'язів ніг під час руху (діє як помпа) і наявність у венах клапанів, що протидіють відтоку крови (згори вниз).

Саме нездатність цих клапанів виконувати свою функцію і викликає порушення венозного крововідтоку, що призводить до розтяжіння вен. Збільшення просвіту вени у свою чергу ще більш погіршує роботу клапана, оскільки він не здатний перекрити просвіт з таким збільшеним діаметром. Отже, викид крові вниз посилюється, і зрештою це означає кільцеву патологію.

Причини виникнення варикозу вивчали численні фахівці.

Усі існуючі теорії можна об'єднати в декілька груп:

  • т.зв. гемодинамічна група теорій, прибічники яких вбачають причини варикозу у його пусковому моменті і початків розвитку, тобто розладах геодинаміки; на їх думку варикоз є наслідком незадовільної роботи клапанового апарату поверхні венозної сиистеми.
  • т.зв. механістична група теорій — розробники цих теорії переконані у тому, що основними причинами розвитку варикозу є механічні перепони на шляху крововідтока.
  • теорія про врождену схильність до варикозу — її апологети і захисники обстоюють переконання, що варикозне захворювання розвивається внаслідок прирожденої слабкості елементів венозної стінки.
  • т.зв. нейроендокринна теорія, прибічники якої засадничим у виникненні і розвитку варикозу вважають нейроендокринні порушення.
  • т.зв. алергічна група теорій — розробники цих теорій стверджують, що первинним у патології варикозу є імунологічні порушення та алергічні реакції.

Факторами, які спричиняють виникнення цієї недуги, є:

Однак професійний фактор (фізична праця ковалів, вантажників тощо або тривале перебування на ногах кухарів, продавців тощо) не має вирішального значення, а тільки сприяє розвиткові захворювання.

Механізм розвитку[ред.ред. код]

Формування варикозного розширення вен. Нормально функціонуюча вена без патології венозних клапанів (А). Варикозне розширення вен з деформованим клапаном, порушенням припливу крові, і тонкими, розтягнутими стінками вен (B).

Пусковим механізмом у розвитку варикозної хвороби вважають порушення нормальної роботи венозних клапанів з виникненням зворотного потоку (рефлюксу) крові. На клітинному рівні це пов'язано з порушенням фізіологічної рівноваги між м'язовими клітинами, колагеном та еластичними волокнами венозної стінки.

На початковому етапі, за наявності генетичних факторів ризику та обставин, що провокують хворобу (наприклад, тривале знаходження в положенні стоячи) виникає уповільнення струму венозної крові. При цьому змінюється так званий shear-stress параметр, що являє собою сукупність показників руху крові по судині. На зміну параметра реагує ендотелій. Ендотеліальні клітини запускають механізм, відомий під назвою «лейкоцитарний роллінг».

В силу ще недостатньо вивчених взаємодій до ендотелію спрямовуються лейкоцити та «катаються» по його поверхні. Якщо фактор, що провокує хворобу, діє тривалий час, то лейкоцити міцно фіксуються до ендотеліальних клітин. Так активується процес запалення. Цей процес запалення поширюється венозним руслом нижніх кінцівок, викликаючи та поєднуючись з дисфункцією ендотеліальних клітин, а потім і ураженням венозної стінки на всю товщину. Найшвидше цей процес відбувається в венозних клапанах, які схильні до постійних механічних навантажень.

Як правило, першими уражаються клапани, піддані максимальному механічному навантаженню.[1] В цьому випадку патологічний скид крові відбувається через гирло великої та малої підшкірної вени, іноді — через великі перфорантні вени. Надлишковий обсяг крові, що виникає в поверхневих венах, поступово призводить до перерозтягнення венозної стінки. Зростає загальний обсяг крові, що міститься в поверхневому венозному руслі нижніх кінцівок. Цей обсяг крові продовжує дренуватися в глибоку систему через перфорантні вени, перерозтягуються їх. У результаті в перфорантних венах виникає дилатація та клапанна недостатність.

Тепер під час роботи м'язової венозної помпи частина крові скидається через неспроможні перфорантні вени в підшкірну мережу. З'являється так званий «горизонтальний» рефлюкс. Це призводить до зниження фракції викиду при «систолі» м'язової венозної помпи та появи додаткового об'єму в поверхневому руслі. З цього моменту робота м'язової венозної помпи втрачає свою ефективність.

Виникає динамічна венозна гіпертензія — при ходьбі тиск у венозній системі перестає знижуватися до цифр, необхідних для забезпечення нормальної перфузії крові через тканини. Виникає хронічна венозна недостатність. Спочатку з'являються набряки, потім разом з рідиною в підшкірну клітковину проникають формені елементи крові (еритроцити, лейкоцити). Виникає ліподерматосклероз та гіперпігментація. При подальшому збереженні та поглиблення порушень мікроциркуляції та стазу крові відбувається загибель клітин шкіри та виникає трофічна виразка.

Історія і сучасний стан захворювання[ред.ред. код]

Варикозне захворювання відоме з давніх давен, про що свідчать численні згадки про нього в історичних документах. Свідчення про варикоз можна зустріти в єгипетських папірусах, Візантійському зведенні законів про медицину і навіть у Старому Заповіті.

Цю недугу за давнини нерідко іменували такою, «що збиває з ніг». Лікувати варикоз у свій час намагалися, щоправда без особливих успіхів, видатні лікарі минулого Гіпократ, Авіценна, Гален і Парацельс.

В Україні здавна варикоз лікували методами народної медицини — за допомогою п'явок.

За статистикою хронічні захворювання нижніх кінцівок і вен є одними з найпоширеніших у дорослого населення. Їхні ускладнення і суміжні/супроводжуючі хвороби, такі як дерматити, целюліт, кровотечі, тромбоз і трофічні виразки часто призводять до тривалої втрати працездатності, а іноді є причиною інвалідності.

Симптоми[ред.ред. код]

Провідною ознакою варикозної хвороби є розширення підшкірних вен, через яку хвороба і отримала свою назву. Варикозне розширення вен, як правило, з'являється в молодому віці, у жінок — під час або після вагітності. На початкових стадіях захворювання з'являються нечисленні та достатньо неспецифічні симптоми. Хворих турбують відчуття тяжкості та підвищеної стомлюваності в ногах, розпирання, печіння та іноді нічні судоми в литкових м'язах.[2] Одним із частих симптомів, що з'являються вже на самому початку захворювання, бувають минущі набряки та біль по ходу вен (часто ще не розширення). При варикозі ніг відзначають невелику набряклість м'яких тканин, звичайно в області стоп, щиколоток та нижній частині гомілок. Весь цей комплекс симптомів настільки відрізняється від пацієнта до пацієнту, що практично єдиною вдалою його назвою слід визнати «синдром важких ніг» (не плутати з «синдромом неспокійних ніг»). Не обов'язково наявність цього синдрому призводить до подальшої варикозної трансформації вен. Однак більшість хворих з варикозним розширенням вен нижніх кінцівок у початку захворювання відзначали деякі з перерахованих симптомів. Всі ці симптоми зазвичай більш виражені у вечірній час, після роботи, або при тривалому стоянні, особливо в спекотну погоду.

Хвороба розвивається повільно — роками, а деколи і десятиліттями. Пізніше до перерахованих суб'єктивних симптомів приєднуються набряки, що регулярно виникають до вечора та зникають до ранку. Спочатку набряки спостерігаються в області кісточок і тилу стопи, а потім поширюються на гомілку. При появі таких набряків слід говорити про хронічну венозну недостатность. Колір шкіри набуває синюшного відтінку. Якщо пацієнти на цій стадії не отримують необхідного лікування, у деяких з них виникає гіперпігментація шкіри гомілок та ліподерматосклероз. У більш запущених випадках виникають трофічні виразки.[3]

Небезпеки хвороби[ред.ред. код]

Небезпечна не варикозна хвороба, а тромбофлебіт, що з'являється на її тлі. Тромбофлебіт (запалення внутрішньої стінки вени) призводить до утворення тромбів, які можуть перекривати просвіт вени з утворенням флеботромбозу, а також, відриваючись від стінки судини, по системі нижньої порожнистої вени потрапляти в легені. При цьому може виникнути тромбоемболія легеневої артерії, яка відноситься до важких ускладнень, а інколи закінчується летально. Є цілий ряд лікувальних заходів, спрямованих на запобігання цього стану (наприклад, кава-фільтр), але їх необхідно починати з консультації флеболога та дослідження згортання крові.

Методи лікування[ред.ред. код]

Варикозне розширення вен нижніх кінцівок — захворювання хірургічне, тому радикальне його лікування можливе лише хірургічними методами.

Узагальнено всі методи лікування варикозного розширення вен можна поділити на нехірургічні та хірургічні.

Людям, для яких актуальні фактори ризику та які мають спадкову схильність до варикозної хвороби необхідно один раз на 2 роки консультуватися у флеболога з обов'язковим ультразвуковим дослідженням вен.


Хірургічні методи[ред.ред. код]

Флебектомія[ред.ред. код]

Докладніше: Флебектомія

Флебектомія являє собою хірургічну операцію з видалення варикозних розширених вен. Сучасна флебектомія являє собою комбіноване втручання та включає три етапи:

  • усунення джерела рефлюксу через сафено-феморальне соустя або сафено-поплітеальне соустя
  • видалення магістральної підшкірної вени
  • видалення варикозних розширених приток
  • усунення рефлюксу в неспроможних перфорантних венах

Лазерна коагуляція варикозних вен[ред.ред. код]

Ендовазальна (ендовенозна) лазерна коагуляція (облітерація) варикозних вен (ЕВЛК, ЕВЛО) — сучасний мініінвазивний метод лікування варикозного розширення вен. Метод не вимагає виконання розрізів та госпіталізації в стаціонар.

Радіочастотна коагуляція варикозних вен[ред.ред. код]

Радіочастотна коагуляція (абляція) варикозних вен (РЧК, РЧА) — метод ендовенозного лікування варикозного розширення підшкірних вен нижніх кінцівок, метою якого є усунення рефлюксу великою та/або малою підшкірною веною. Процедура радіочастотної коагуляції варикозних вен виконується під ультразвуковим контролем, під місцевою анестезією, без розрізів і без госпіталізації.

Склеротерапія[ред.ред. код]

Докладніше: Склеротерапія

Сучасний спосіб усунення варикозних розширених вен, що полягає у введенні в вену спеціального препарату, який «склеює» вену. Іноді виконують під контролем УЗД. Уражена вена наче «склеюється» зсередини і перестає функціонувати, що дає змогу крові вільно відтікати здоровими венами. Ця методика практикується вже понад 150 років[4]. В досвідчених руках лікаря процедура є безпечною і практично безболісною. Склерозування провадиться амбулаторно, пацієнт не відірваний від нормального життя. Сеанси склеротерапії здійснюються раз на тиждень. Тривалість лікування залежить від стадії та форм захворювання. Зазвичай хворі потребують 3-6 лікувальних сеансів для кожної ноги і від 3 до 5 ін'єкцій склерозанта за один сеанс. Позитивний косметичний результат лікування проявляється через 2-8 тижнів після проведення останньої процедури. Після лікування склеротерапією поліпшується крововідтік у здорових венах, поновлюються процеси живлення у тканинах, зникають або значно зменшуються симптоми захворювання.

Консервативна терапія[ред.ред. код]

Консервативне лікування варикозної хвороби не слід протиставляти лікуванню хірургічному. Його використовують в комплексі з ним, доповнюючи його. Як основне лікування його використовують при неможливості виконати хірургічне втручання. Консервативне лікування не приводить до повного одужання, однак сприяють поліпшенню самопочуття і може сповільнити швидкість прогресування захворювання.

Консервативне лікування використовують:

Основними завданнями консервативного лікування варикозної хвороби є:

  • усунення ознак ХВН;
  • профілактика рецидивів захворювання;
  • збереження працездатності;
  • підвищення якості життя пацієнтів.

Методики лікування варикозу[ред.ред. код]

Варто пам'ятати, що лікування варикозу належить до компетенції судинних хірургів, які власне і вправі вирішити, в який спосіб лікувати пацієнта у кожному окремому випадку.

Доопераційні методи лікування варикозу включають різноманітні засоби для покращення крововідтоку — загальна профілактика і лікувальна фізкультура, зокрема регулярне ходіння; носінння еластичного бинта, фізіотерапевтичні процедури і вживання деяких лікарських засобів (наприклад Носталекс), в тому числі і антибіотиків. Однак, дохірургічні методи боротьби з варикозним захворюванням ефективні лише на його раніх стадіях, коли зміни шкіряного покриву ще не виражені так різко.

Для досягнення успіху в лікуванні потрібно впливати на основні механізми розвитку хвороби: укріплювати стінку судини, покращувати властивості реологій крові і стан внутрішньої стінки судин. Безумовно, ефект лікування залежить від стадії хвороби, на якій воно почато. Лікувально-реабілітаційна програма суміщає фізіотерапевтичне лікування і медикаментозну корекцію.

До хірургічних методик відносять як традиційну відкриту хірургію — безпосереднє видалення вражених варикозом зон, так і деякі безкровні методики, як традиційної медицини, так і новітні, позитивний ефект від дії яких ще остаточно не вивчений.

Механізм дії хірургічного методу полягає в тому, що після видалення хворих зовнішніх вен, здорові внутрішні, які до того були лише допоміжними, перебирають на себе їх функції.

До безкровних методих лікування варикозу відносять:

  • склеротерапія варикозних вен — метод видалення розширених вен, що полягає у внутрішньовенному введенні спеціальних препаратів — склерозантів.
Варикоз вен після проведення лазеротерапії

* лазеротерапія в місцях розширених вен полягає у опроміненні лазером вздовж всієї вени для поліпшення трофічних процесів у судинах і навколишніх тканинах; на сьогодні визнається дуже дієвою методикою лікування. Бинтування знімається з ніг пацієнта за 48 годин після проведення операції.

Профілактика варикозу[ред.ред. код]

За незначного варикозного розширення вен нижніх кінцівок доцільно здійснювати профілактичні заходи, до яких належать лікувальна фізкультура, загартовування організму (купання, ванни), вітамінотерапія.

Деякі лікувальні і спортивні установи надають послуги гідромасажу, в тому числі і з аромотерапією, яка має м'яку протизапальну дію, знімає початкові прояви трофічних розладів — сверблячка, роздратування, гіпергідроз стоп, або, навпаки, їх надмірну сухість.

Практичні поради для запобігання варикозу
  1. Всі, які тільки можливо, домашні роботи виконуйте сидячи, прямі ноги покладіть на стілець або табуретку.
  2. Щоденно відпочивайте лежачи 15-20 хвилин, поклавши ноги на подушку, валок. У такому положенні дивіться телевізор, читайте.
  3. Під час сну ноги також повинні бути на підвищенні.
  4. Відмовтеся від сонячних ванн і соляріїв — ультрафіолетові промені знижують еластичність тканин.
  5. Забудьте про гарячу ванну, сауну — все це активізує кровообіг.
  6. Не носіть панчіх, вузьких штанів, тісного взуття — вони стискують вени ніг, порушують циркуляцію крові.
  7. Обливайте ноги прохолодною водою. Несильним струменем із шланга «пройдіться» від пальців до п'ят, після цього вгору по гомілці до колінної впадини спочатку по одній нозі, потім — по другій. Так само пройдіться струменем по передній частині ноги — від пальців до коліна.
  8. Дуже корисно ходити по воді, високо піднімаючи ноги. Взимку можна «потоптатися» у ванні, наповнивши її ледь теплою водою.
  9. для жінок — Завжди носіть колготки таких моделей, які фіксують судини, знижують навантаження на вени.
  10. Щоденно змащуйте гомілки та стопи спеціальними засобами, що зміцнюють тканини, підвищують тонус вен і їх опірність до несприятливих умов. Які саме вам підібрати — порадьтеся з лікарем.

Медикаментозна терапія[ред.ред. код]

Лікарські препарати для лікування варикозної хвороби повинні задовольняти таким критеріям:


Хімічна сполука Активний компонент Торгова назва в Україні
Альфа-Бензопірони Кумарини В Україні не зареєстровані
Гамма-Бензопірони

(флавоніди)

  • Венарус
  • Детралекс
  • Цикло-3-Форт
  • Носталекс


Похідні рутина Рутозид та гідроксірутозіди
  • Анавенол
  • Венорутон
  • Рутин
  • Троксерутин
  • Троксевазин


Пікногенол Ендотелон
Сапоніни
  • Анавенол
  • Аесцін
  • Репарил
  • Ескузан


Похідні ріжків Вазобрал
Синтетичні сполуки
  • Гливенол
  • Гинкор-Форт
  • Доксіум

Виноски[ред.ред. код]

Джерела і література[ред.ред. код]