Варшавське повстання 1944 року

Друга світова війна
1 серпня — 2 жовтня 1944 року
Дата: 1 серпня — 2 жовтня 1944 року Місце: Варшава Результат: Поразка повстання. Територіальні зміни: Варшава
Сторони
Союзні війська Польща Армія Крайова	Країни осі Третій Рейх Вермахт
Командувачі
Тадеуш Коморовскі, Тадеуш Пєвщинскі, Антоні Хрущель	Райнер Стахер, Ніколас фон Ворман, Пауль Ґебієль, Еріх Юліус Еберхард фон дем Бах
Втрати
Вбитих: 15 200 Втрати, серед цивільного населення: 120 000-200 000 чол. Таких, що пропали безвісти Понад 5 000 Військовополонені 15 000	Вбитих: понад 16 000 Поранених: Понад 9 000 Таких, що пропали безвісти: 6 000

Терени, опановані повстанцями на 4 серпня 1944 — максимальна територія поширення повстання

Варшавське повстання 1944 року (пол. Powstanie warszawskie) — Повстання, організоване Армією Крайовою у Варшаві проти Третього Райху, що тривало від першого серпня до другого жовтня 1944 року. Метою повстання було звільнення Варшави й відновлення некомуністичної Польщі. Повстанці розраховували на допомогу СРСР, але СРСР не зробив цього, бо не хотів відновлення некомуністичної Польщі, до ліквідації якої був сам причетний. (Див. ''Пакт Молотова-Ріббентропа, Польська кампанія)

Повстання почалося 1 серпня 1944 року в рамках розвитку операції «Буря», плану загальнонаціонального захоплення влади в країні, перед радянським наступом. Основною метою повсталих було витіснення німецьких окупантів з міста і підтримка подальшої боротьби проти гітлерівської коаліції. Побічним політичним завданням було прагнення звільнити Варшаву до підходу радянських військ, щоб підкреслити незалежність польської держави, привести до влади підпільний уряд у вигнанні і не допустити насадження Радянською владою Польського комітету національного визволення. Крім того, до непрямих причин можна віднести загрозу облав працездатного населення і радіо-заклик до початку заколоту з Москви.

Спочатку полякам вдалося взяти під свій контроль більшу частину центру Варшави, та подальші події розвивалися не на користь повсталих і до сих пір є предметом суперечок. Радянський наступ, в силу різних обставин, зупинився, а радіозв'язок з повсталими не підтримувалася. Інтенсивні вуличні бої між поляками і німцями продовжилися. До 14 вересня 1944 року 1-я армія Війська Польського закріпилася на східному березі Вісли, зробила невдалу спробу форсувати річку, щоб допомогти повстанцям, але тільки 1200 людина змогла перебратися на західний берег.

Прем'єр-міністр Великобританії Вінстон Черчілль, після безуспішних спроб схилити Сталіна до активніших дій з підтримки Варшавського повстання, постарався організувати постачання повсталих повітряним шляхом. Без всякого прикриття з радянської сторони зусиллями Королівського військово-повітряного флоту, Південноафриканських ВВС та польських авіаторів під загальним британським командуванням було здійснено більше 200 авіарейсів з військовими вантажами. Пізніше Радянський Союз погодився надати повітряний коридор, і в рамках операції «Френтік», була проведена ще одна масована акція по скиданню амуніції.

Точна кількість жертв повстання залишається невідомою, вважається, що близько 16 000 учасників польського опору загинуло і близько 6000 було важко поранено. У каральних кампаніях було вбито від 150 000 до 200 000 осіб мирного населення. Німецькі втрати склали більше 8000 солдат убитими і зниклими без вісті і 9000 пораненими. В ході вуличних боїв було знищено близько 25 % житлового фонду Варшави. Після капітуляції польських сил німецькі війська цілеспрямовано квартал за кварталом зрівняли з землею ще 35 % будівель міста. Усього, з огляду пошкодженнь завдані польській столиці в період оборони 1939 року та повстання у Варшавському гетто 1943 року , до моменту вступу до Варшави Червоної армії, в січні 1945 року, більше 85 % міста лежало в руїнах.

Передісторія

Розгром німецької групи армій «Центр»

6 червня 1944 року почалася висадка союзників у Нормандії. 23 червня радянські війська перейшли в широкомасштабний наступ на центральній ділянці фронту. Німецька армія, виявилася в катастрофічному становищі під подвійним ударом, почала стрімко відкочуватися і на Заході, і на Сході. 28 червня радянські війська зайняли Могилів, 3 липня — Мінськ, 13 липня — Вільнюс, 27 липня — Львів. Метою радянських військ був вихід до кордонів Вісла — Нарев. Після важких наступальних боїв 29 липня війська 1-го Українського фронту форсували Віслу в районі Сандомира.

Люблінський комітет і лондонський уряд

21 липня 1944року у місті Хелм радянською владою був створений Польський комітет національного визволення з представників лівих партій під керівництвом комуністів, який прийняв на себе функції тимчасового уряду Польщі. Слідом за тим комітет перебрався в Люблін і став відомий під ім'ям «Люблінського комітету».

Тим часом, в Лондоні існував уряд Польщі у вигнанні на чолі зі Станіславом Миколайчиком. Як правонаступник довоєнного національного уряду, він (відповідно до міжнародного права) визнавався як в Польщі, так і за кордоном легітимним представником польського народу до проведення нових виборів. Лондонському уряду і його представництву в Польщі — Делегатури підпорядковувалися некомуністичні структури антифашистського Опору, насамперед військова організація — т. н . «Армія Країни» (Армія Крайова), головнокомандуючим якої був генерал Тадеуш Коморовський(підпільна кличка «Бур»); його помічником був комендант Варшавського військового округу полковник Антоній Хрусьцель(«Монтер»). СРСР розірвав з польським урядом дипломатичні відносини в квітні 1943 року оскільки, що він зажадав розслідування розстрілів в Катині.

Початок повстання

Польський повстанець

Пам'ятник Варшавському повстанню (Варшава)

31 липня, коли передові сили Червоної Армії наблизились до розмімещеного на східнім березі Вісли варшавського району Прага, команувач «Армії Крайової» (АК) Тадеуш Комаровскі (псевдо «Бур») віддав наказ про початок повстання в місті. До операції, що розпочалась по полудні 1 серпня під керівництвом коменданта варшавської області полковника Антона Хрущеля (псевдо «Мантер») приступило 23 тис. вояків АК, з яких лише частина мала зброю. Протягом перших днів боїв повстанці захопили чимало стратегічно важливих об'єктів, тож з часом їхня кількість зросла до 34 тис. Зокрема, 5 серпня повстанці визволили 383-ох в'язнів концентраційного табору Генсіувка, у тому числі 348 євреїв. Більшість із них долучилася до повстанців. Однак їм не вдалося повністю витіснити нацистів із центру міста, та оволодіти ключовими комунікаціями та мостами. 16-ти тисячний нацистський гарнізон був зміцнений, і 5 серпня нацисти перейшли до контратаки.

Відповідь німецького командування

З німецького боку район Варшави обороняла 9-а армія генерала Ніколауса фон Формана. 16-тисячний німецький гарнізон був посилений і 5 серпня німці почали контратаку за допомогою танків, важкої артилерії та ударної авіації.

Важливо звернути увагу на те, що в перші дні повстання значну допомогу німецькому гарнізону Варшави надали бронетанкові підрозділи та частини, які проходили місто транзитом, під час перекидання на фронт.

Так, загальну підтримку гарнізону надавала 9-я армія генерала фон Формана. У перші ж два дні боїв велику допомогу німці отримали і від дивізії СС «Вікінг», танкові підрозділи якої в декількох епізодах зіграли ключову роль.

Особливе значення мали й керівні кадри. Військовим комендантом Варшави за особистим наказом Гітлера в кінці липня 1944 року був призначений генерал-лейтенант авіації Райнер Штаель.

Станом на 6 серпня 1944 року в розпорядженні Еріх фон дем Баха були такі сили:

1. Поліцейський полк СС «Познань» (генерал-лейтенант військ СС і поліції Райнефарт);
2. Ударна бригада СС «Рона»;
3. Зондеркомманда СС «Дірлевангер»;
4. 608-й охоронний полк вермахту;
5. Азербайджанські батальйони вермахту;
6. вогнеметний батальйон «Кроне»;
7. 500-й саперний батальйон спеціального призначення;
8. 1000-а мінометна рота;
9. 201-а батарея ракетних установок;
10. 638-а батарея гаубиць;
11. 218-а ударна (штурмова) танкова рота;
12. Навчальний батальйон самохідних установок;
13. Бронепоїзд.

До 14 серпня 1944 року до складу угруповання увійшов і 302-й окремий танковий батальйон радіокерованих машин (40 танків та штурмових гармат, 144 важких телетранспортера вибухівки).

У придушенні повстання також брали участь підрозділи з колишніх радянських громадян, які перейшли на бік німців:

• 1-й і 2-й батальйони 1-го Східно-мусульманського полку СС (800 офіцерів, унтер-офіцерів та рядових);
• зведена частина 29-а (російська) дивізії СС під командуванням майора Фролова (1700 осіб);
• 3-й козачий кавалерійський батальйон 57-го охоронного полку;
• 69-й козачий батальйон 3-й кавалерійський бригади Козачого Стану;
• український поліцейський батальйон «шуцманшафт-31» (рота П. Дяченко), пізніше влитий в дивізію СС «Галичина»;
• 36-а гренадерська дивізія СС «Дірлевангер».

У першому з захоплених районів (Воля), де знаходилася бригада РОНА, було скоєно масове вбивство жителів, воно повторилося ще кілька разів. Атакуючі німецькі колони розділили Варшаву на «повстанські острови», між якими утримувалася зв'язок через переходи в підвалах та через підземні комунікації. На цій території владу захопила польська адміністрація, видавалися газети, діяло радіо («Блискавіца» — «Błyskawica») та міські служби.

Участь у придушенні повстання брали козаки-колабораціоністи з Козачого стану: сформований 1943 року у Варшаві козачий поліцейський батальйон (більше 1000 осіб.), конвойної-охоронна сотня (250 чел.), козачий батальйон 570-го охоронного полку, 5-й Кубанський полк Козачого Стану під командуванням полковника Бондаренко. Один з козачих підрозділів на чолі з хорунжим І. Анікіним отримало завдання захопити штаб Бур-Коморовського. Всього козаки захопили близько 5 тис. повстанців. За проявлену сумлінність німецьке командування нагородило багатьох з козаків та офіцерів орденом Залізного хреста.

В період з 5 серпня до 14 вересня німці задіяли проти повстанців значні сили, за підтримки авіацією. Вже 9 серпня їм вдалося роз'єднати повстанський район. Повстанці змушені були залишати квартал за кварталом. У вересні в їх руках залишався лише центр міста.

Див. також

• «Червона зараза» — остання поезія Юзефа Щепанського, польського поета

Посилання

• Музей повстання Варшавського (пол.)
• Warsaw Uprising 1944 (англ.)
• Матеріяли, щодо Варшавського повстання
• Зйомки польських фотожурналів з варшавського повстання (пол.)
• Галерея зйомок з варшавського повстання (пол.)