Варшавсько-Івангородська операція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Варшавсько-Івангородська операція
Перша світова війна
EasternFront1914b.jpg
Східний фронт восени 1914 року
Дата: 16 (29) вересня — 18 (31) жовтня 1914
Місце: р. Вісла та прибережні райони
Результат: Перемога Російської імперії
Сторони
Flag of Russia.svg Російська імперія Німецька імперія Німецька імперія
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Командувачі
Північно-Західний фронт: Рузський М. В.;

Південно-Західний фронт: М. І. Іванов;
4-а армія: О. Є. Еверт;
9-а армія: П. О. Лечицький.

Пауль фон Гінденбург;
9-а армія: Макензен;
1-а армія: В. Данкль
Військові сили
2-а армія, 5-а, 4-а та 9-а армії (близько 470 000 піхотинців, 50 000 кавалерії і 2400 артилерії) 9-а німецька армія, 1-а австрійська армія (близько 290 000 піхотинців, 20 000 кавалерії та 1600 артилерії)
Втрати
Вбиті: 50 тис. чол.
поранено: 15 тис. чол.
Вбиті: від 120 до 300 тис. чол.

Варшавсько-Івангородська операція (рос. Варшавско-Ивангородская операция) — військова оборонно-наступальна операція російських військ Південно-Західного та Північно-Західного фронтів проти об'єднаних 9-ї німецької та 1-ї австрійської армій. Битва тривала протягом 16 (29) вересня — 18 (31) жовтня 1914 року, в ході Першої світової війни.

Одна з найбільших та найуспішніших військових операцій Російської імперії в Першій світовій війні.

Напередодні військової операції[ред.ред. код]

«В Галичині» (М. Самокиш, 1914)

Після поразки Австро-Угорської імперії в Галицькій битві, австрійські частини з 11 вересня 1914 року почали свій відступ. Від повної катастрофи Австрію могла врятувати лише підтримка Німеччини.

Російські війська швидко просувалися вглиб Австро-Угорської імперії. Постала загроза загарбання Росією Західної Галичини, Кракова та Верхньої Сілезії. Остання була важливим військово-промисловим та стратегічним центром.

Німеччина переправила до Польщі частину своїх військ на допомогу своєму союзникові (основні германські військові сили були перекинуті до Верхньої Сілезії та Кракова). Тим часом російське командування довго не могло дійти до спільного рішення. Врешті-решт було перекинуто 3 армії та 2 корпуси на лівий берег річки Вісли для подальшого їх просування до Верхнього Одеру.

На початку військової операції чисельна перевага була на стороні Німеччини та Австро-Угорщини. В такій складній ситуації для російських військ генерал Микола Іванов прийняв єдине правильне рішення: він віддав директиву вичікувального характеру ведення бойових дій, до моменту зосередження перекинутих резервних армій в зазначені ним райони.

Сили сторін[ред.ред. код]

Російська імперія[ред.ред. код]

Армія Кількість штиків Кількість шабель Артилерія
2-а армія (12 піхотних та 5 кавалерійських дивізій) 148 000 18 000 600
5-а армія (6 піхотних та 1 1/2 кавалерійських дивізій) 75 700 7 500 337
4-а армія (10 піхотних та 1 1/2 кавалерійських дивізій) 96 400 12 000 605
9-а армія (12 піхотних та 2 1/2 кавалерійських дивізій) 125 000 12 000 625
Варшавський укріплений район (2 піхотних та 1/2 кавалерійських дивізій) 30 000 1 500 216

Всього: 475 100 тис. штиків; 51 тис. шабель; 2 383 тис. одиниць артилерії[1].

Німеччина та Австро-Угорщина[ред.ред. код]

Армія Штиків Шабель Артилерія
9-а німецька армія (12 1/2 піхотних та 1 кавалерійські дивізій) 135 600 10 400 956
1-а австро-угорська армія (11 1/2 піхотних та 5 кавалерійських дивизій) 155 000 10 000 666

Всього: 280 000 тис. штиків; 20 000 шабель; 1600 одиниць артилерії[1].

Хід битви[ред.ред. код]

Битва за Варшаву (частина Варшавсько-Івангородська операції)

Наступ німецько-австрійських військ розпочався 28 (15) вересня 1914 року з метою витиснення російських військ за річку Віслу. Основними напрямками наступу німецьких військ були Варшава та Демблін (Івангород). До 25 вересня (9 жовтня) об'єднані армії Австро-Угорщини та Німеччини вийшли до річки Вісли, в районі Сандомиру та Івангороду, де росіяни на той час вже встигли сформувати 4-у та 9-у армії. Зустрівши серйозний опір з боку російських армій, на допомогу німецько-австрійським частинам було направлено військову групу генерала Августа фон Макензена.

26 вересня (10 жовтня) почалася переправа російської 4-ї та 5-ї армії через Віслу та закріплення 2-ї армії західніше Варшави. Внаслідок цього розпочалися тяжкі та кровопролитні бої під Варшавою. Війська Макензена були відбиті від столиці Польщі. Також росіяни змогли втримати за собою Козеніцький військовий плацдарм.

Починаючи з 5 (18) жовтня російські військові сили почали переходити в наступ. Склалася загроза оточення 9-ї німецької армії, тому Гіндербург приймає рішення про негайний відхід германських частин.

Тим часом австрійська армія, завданням якої було заволодіти містом Івангород, потрапила під шквальний вогонь російської артилерії та понесла великі втрати, що врешті зумовило її відступ 13 (26) жовтня.

14 (27) жовтня залишки німецьких та австрійських сил були змушені повернутися на свої вихідні позиції. Через те, що росіяни надто повільно переслідували війська супротивника, Австро-німецьким силам вдалося уникнути повного розгрому.

26 жовтня (8 листопада) армії Російської імперії завершили свій переможний наступ, вийшовши на фронт Унеюв, Кошіце. Подальший наступ росіяни були вимушені припинити через недостачу продуктів та боєприпасів (російський тил відстав від головних сил на 150 км).

Wn21-36.jpg Wn21-37.jpg
Російські війська відбивають німецьку нічну атаку під час Битви на Віслі

Наслідки[ред.ред. код]

В даній операції брала участь майже половина всіх російських військових сил в Першій світовій, що й зумовило перемогу Російської імперії. Варшавсько-Івангородська операція остаточно зірвала плани німецького командування щодо захоплення значних територій на Східному фронті. Німці зрозуміли, що Росія може бути достатньо сильним супротивником і її не можна недооцінювати.

Російська імперія хоча й мала великий успіх, проте повністю скористатися ним не змогла, через відставання російського тилу, нестачу боєприпасів та продуктів, російські сили не встигли захопити Сілезію, важливий стратегічний центр Німеччини.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]