Василенко Віктор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Віктор Іванович Василенко
Народився 12 лютого 1839(1839-02-12)
Панське Золотоніського повіту Полтавської губернії
Помер 6 квітня 1914(1914-04-06) (75 років)
Білики Кобеляцького повіту Полтавської губернії
Місце проживання Полтава
Країна  Російська імперія
Діяльність етнограф, статистик
Галузь етнографія, статистика, народознавство
Вчене звання дійсний член Полтавського сільськогосподарського товариства й Полтавської вченої архівної комісії
Відомий завдяки: дослідник народних художніх промислів Полтавщини

Роботи у Вікіджерелах

Василенко Віктор Іванович (нар. 31 січня (12 лютого) 1839(18390212) — 24 березня (6 квітня) 1914) — український вчений-народознавець, етнограф, статистик, дослідник народних художніх промислів Полтавщини, дійсний член Полтавського сільськогосподарського товариства й Полтавської вченої архівної комісії.

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

Віктор Іванович Василенко походив із старовинного козацького роду. Народився у селі Панське Золотоніського повіту (нині ця територія затоплена водами Кременчуцького водосховища). Рано осиротівши, заробляв канцелярською службою в різних установах. У 18821892 роках жив і працював в Полтаві у губернському земстві, селянському банку на ниві земської статистики.

Як етнограф вніс до праць земського дослідження багато цінних визначень та побутових економічних термінів («богатирі», «держави» та ін.). Йому належать численні роботи з вивчення народних художніх промислів, особливо ткацтва, Полтавської губернії. Співпрацюючи з прогресивними періодичними виданнями Києва та Полтави, завжди відстоював інтереси селянства та козацтва. Опублікував 25 книг та понад 100 статей у газетах, журналах, енциклопедіях. У творчості Василенка особливе місце посідає фундаментальна праця «Опыт толкового словаря народной технической терминологии по Полтавской губернии» (1902 р.), де зафіксовані професії минулого з їх стислими означеннями. При підготовці Енциклопедичного словника Брокгауза і Ефрона працював по відділу російської географії — підготував до енциклопедії 25 статей про населені пункти Полтавської губернії.

Брав активну участь у діяльності Полтавського земства, Полтавської вченої архівної комісії, Полтавського сільськогосподарського товариства. Реалізація розробленої вченим програми піднесення народних промислів вивела Полтавське губернське земство в число найкращих у цьому напрямку в Російській імперії.

Вийшовши у відставку, передав власну колекцію книжок Полтавській громадській бібліотеці. Оселився в Біликах Кобеляцького повіту, де і помер у 1914 році.

Джерела[ред. | ред. код]