Василько Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василько Романович
Rex Lodomeriae
Василько Романович.jpg
Василько Романович
Король Русі
Правління 1264-1269
Попередник Данило I
Наступник Лев I
Титули Князь володимирський
Біографічні дані
Дата народження 1203
Дата смерті 1269
Дружина Добрава Юріївна
Олена
Діти Володимир, Ольга
Династія Рюриковичі
Батько Роман II Великий
Мати Анна Марія Ангел

Василько Романович (*1203 — †1269) — король Русі, князь Володимирський, син волинсько-галицького князя Романа II Великого від його другої дружини Анни. В листі Папи Римського до Данила I Галицького від 26 серпня 1247 року названий «королем Володимира».

Після смерті батька (1205) Василько Романович разом з матір'ю і старшим братом Данилом, рятуючись від міжусобних чвар, втекли до Польщі. Скориставшись з міжусобної боротьби, польський король Лешко I Білий і угорський король Андрій II почали інтервенцію на Галицько-Волинську Русь.

В 1207 році Василько був обраний князем у Бересті; в тому ж році при підтримці Краківського князя Лешка I Білого отримав від Олександра Всеволодовича Белзьке князівство, поступившись останньому містами Угровеськ, Верещин, Столп'є і Комов. В 1215 році при підтримці Лешка Білого Данило I і Василько Романовичичі повернули собі Володимирське князівство.

В 1227 році Данило Романович з Васильком провів похід на Луцьк проти князя Ярослава Інґваровича, який закінчився здачею міста і полоном Ярослава Інґваровича. Після походу Василько Романович розширив свої володіння, отримавши від брата Луцьк і Пересопницю.

26 березня 1228 року Данило I Романович разом з Васильком провів успішний похід на Чорторийськ, в якому князювали ворожі Данилу пінські князі. Похід закінчився взяттям міста і полоном пінських князів. В 1228 році під час облоги Кам'янця армією київсько-пинської коаліції Данило і Васильком разом із їх союзником Олександром Белзьким зробили стрімкий масований похід на Київ, який змусив київського та чернігівського князів зняти облогу і піти на примирення з Романовичами.

В 1229 році Данило й Василько допомогли Конраду I Мазовецькому у міжусобній війні і взяли участь у поході на Польщу і облозі Каліша.

В 1230 році Романовичі об'єднали у своїх руках Волинь.

Наступні вісім років (12311238) вони вели війну за свою другу «вотчину» Галичину, яка була окупована угорцями.

На чолі волинського полку взяв участь в 1245 році у Ярославській битві, в якій було розгромлено загони угорського та польського королів. В 1248 році, згідно літопису, Василько Романович відбив грабіжницький набіг ятвягів, наздогнавши та розгромивши їх під Дрогочином. Було знищено 40 ятвязьких «князів».

Темник Бурундай в 1259-60 роках напав на Волинь, примусив волинського князя Василька Романовича взяти участь у походах на Литву (1258), Польщу (1259).[1]

Після смерті у 1264 році Данила Романовича фактично правив усім Галицько-Волинським князівством.

Місце поховання — Успенський собор Володимира (до рекострукції)

Діти[ред.ред. код]

Вшанування[ред.ред. код]

У Повісті Врем'яних літ поміщено оповідання Василя Волинянина про Василька Романовича.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Попередник
Данило I Галицький
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Русі
1264-1269
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Лев I
Попередник
Данило I Галицький
Alex Volhynia.svg Князь володимирський
1238-1269
Alex Volhynia.svg Наступник
Володимир Василькович