Василько Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василько Романович
Rex Lodomeriae
Василько Романович.jpg
Король Русі
Правління 1264-1269
Попередник Данило I
Наступник Лев I
Інші титули Князь володимирський
Біографічні дані
Дата народження 1203
Дата смерті 1269
Дружина Добрава Юріївна
Другий шлюб Олена
Діти Володимир, Ольга
Династія Рюриковичі
Рід Романовичі
Батько Роман II Великий
Мати Анна Марія Ангел

Василько Романович (*1203 — †1269) — король Русі, князь Володимирський, син волинсько-галицького князя Романа II Великого від його другої дружини Анни Марії Ангел. В листі Папи Римського до Данила I Галицького від 26 серпня 1247 року названий «королем Володимира».

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Після смерті батька (1205) Василько Романович разом з матір'ю і старшим братом Данилом, рятуючись від міжусобних чвар, втекли до Польщі. Скориставшись з міжусобної боротьби, польський король Лешко I Білий і угорський король Андрій II почали інтервенцію на Галицько-Волинську Русь.

В 1207 році Василько був обраний князем у Бересті; в тому ж році при підтримці Краківського князя Лешка I Білого отримав від Олександра Всеволодовича Белзьке князівство, поступившись останньому містами Угровеськ, Верещин, Столп'є і Комов. В 1215 році при підтримці Лешка Білого Данило I і Василько Романовичичі повернули собі Володимирське князівство.

В 1227 році Данило Романович з Васильком провів похід на Луцьк проти князя Ярослава Інґваровича, який закінчився здачею міста і полоном Ярослава Інґваровича. Після походу Василько Романович розширив свої володіння, отримавши від брата Луцьк і Пересопницю.

26 березня 1228 року Данило I Романович разом з Васильком провів успішний похід на Чорторийськ, в якому князювали ворожі Данилу пінські князі. Похід закінчився взяттям міста і полоном пінських князів. В 1228 році під час облоги Кам'янця армією київсько-пинської коаліції Данило і Васильком разом із їх союзником Олександром Белзьким зробили стрімкий масований похід на Київ, який змусив київського та чернігівського князів зняти облогу і піти на примирення з Романовичами.

В 1229 році Данило й Василько допомогли Конраду I Мазовецькому в міжусобній війні, взяли участь в поході на Польщу, облозі Каліша.

В 1230 році Романовичі об'єднали у своїх руках Волинь.

Наступні вісім років (12311238) вони вели війну за свою другу «вотчину» Галичину, яка була окупована угорцями.

На чолі волинського полку взяв участь в 1245 році у Ярославській битві, в якій було розгромлено загони угорського та польського королів. В 1248 році, згідно літопису, Василько Романович відбив грабіжницький набіг ятвягів, наздогнавши та розгромивши їх під Дрогочином. Було знищено 40 ятвязьких «князів».

Темник Бурундай в 1259-60 роках напав на Волинь, примусив волинського князя Василька Романовича взяти участь у походах на Литву (1258), Польщу (1259).[1] 1261 року в Шумську Волинський князь Василько Романович cклав «присягу» (пол. hołd) Бурундаю.[2]

Після смерті у 1264 році Данила I Романовича фактично правив усім Галицько-Волинським князівством.

Місце поховання — Успенський собор Володимира (до рекострукції)

Діти[ред.ред. код]

Вшанування[ред.ред. код]

У Повісті Врем'яних літ поміщено оповідання Василя Волинянина про Василька Романовича.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Попередник
Данило I Галицький
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Русі
1264-1269
разом зі Шварном
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Лев I
Попередник
Данило I Галицький
Alex Volhynia.svg Князь володимирський
1238-1269
Alex Volhynia.svg Наступник
Володимир Василькович