Василько Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василько Романович
Rex Lodomeriae
Василько Романович.jpg
Король Русі
Правління 1264-1269
Попередник Данило Романович
Наступник Лев I Данилович
Інші титули Князь володимирський
Біографічні дані
Дата народження 1203
Дата смерті 1269
Місце поховання Собор Успіння Пресвятої Богородиці, Володимир-Волинський, Україна
Дружина Добрава Юріївна
Другий шлюб Олена
Діти Володимир, Ольга, Данило
Династія Рюриковичі
Рід Романовичі
Батько Роман Великий
Мати Анна Марія Ангел

Васи́лько Рома́нович (*1203 — †1269) — король Русі, князь володимирський, син волинсько-галицького князя Романа Великого від його другої дружини Анни Марії Ангел. В листі Папи Римського до Данила Романовича від 26 серпня 1247 року названий «королем Володимира».

Короткий життєпис[ред.ред. код]

Після смерті батька (1205) Василько Романович разом з матір'ю і старшим братом Данилом, рятуючись від міжусобних чвар, втекли до Польщі. Скориставшись з міжусобної боротьби, польський король Лешко I Білий і угорський король Андрій II почали інтервенцію на Галицько-Волинську Русь.

В 1207 році Василько був обраний князем у Бересті; в тому ж році при підтримці Краківського князя Лешка I Білого отримав від Олександра Всеволодовича Белзьке князівство, поступившись останньому містами Угровеськ, Верещин, Столп'є і Комов. В 1215 році при підтримці Лешка Білого Данило й Василько Романовичичі повернули собі Володимирське князівство.

1227 року Данило Романович з Васильком провів похід на Луцьк проти князя Ярослава Інґваровича, який закінчився здачею міста й полоном останнього. Після походу Василько Романович розширив свої володіння, отримавши від брата Луцьк і Пересопницьке князівство.

26 березня 1228 року Данило Романович разом з Васильком провів успішний похід на Чорторийськ, в якому князювали ворожі Данилу пінські князі. Похід закінчився взяттям міста і полоном пінських князів. 1228 року під час облоги Кам'янця армією київсько-пинської коаліції Данило і Василько разом із їх союзником князем Олександром Белзьким зробили стрімкий масований похід на Київ, який змусив київського та чернігівського князів зняти облогу і піти на примирення з Романовичами.

1229 року Данило й Василько допомогли Конраду I Мазовецькому в міжусобній війні, взяли участь в поході на Польщу, облозі Каліша.

1230 року Романовичі об'єднали у своїх руках Волинь.

Наступні вісім років (12311238) вони вели війну за свою другу «вотчину» Галичину, яка була окупована угорцями.

На чолі волинського полку взяв участь в 1245 році у Ярославській битві, в якій було розгромлено загони угорського та польського королів. В 1248 році, згідно літопису, Василько Романович відбив грабіжницький набіг ятвягів, наздогнавши та розгромивши їх під Дрогочином. Було знищено 40 ятвязьких «князів».

Темник Бурундай в 12591260 роках напав на Волинь, примусив волинського князя Василька Романовича взяти участь у походах на Литву (1258), Польщу (1259)[1]. 1261 року в Шумську володимирський князь Василько Романович cклав «присягу» (пол. hołd) Бурундаю[2].

Після смерті у 1264 році Данила Романовича фактично правив усім Галицько-Волинським князівством.

Місце поховання — Успенський собор Володимира (до рекострукції)

Діти[ред.ред. код]

Вшанування[ред.ред. код]

У Повісті Врем'яних літ поміщено оповідання Василя Волинянина про Василька Романовича.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Данило Романович
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Русі
1264-1269
разом зі Шварном
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Лев I Данилович
Попередник
Данило Романович
Alex Volhynia.svg Князь володимирський
1238-1269
Alex Volhynia.svg Наступник
Володимир Василькович