Ярич Василь Якимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Василь Ярич)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ярич Василь Якимович
Народився 29 вересня 1951(1951-09-29) (72 роки)
Велика Тур'я, Долинський район, Івано-Франківська область
Національність українець
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Навчання Львівська національна академія мистецтв
Працював у містах Львів, Долина, Болехів
Основні роботи Меморіальний комплекс «Борцям за волю України» (Стрий)
Пам'ятник Михайлу Грушевському (Долина)
Пам'ятник Данилу Галицькому (Львів)
Пам'ятник «Просвіті»
Пам'ятник «Борцям за Українську державу» (Долина)
Звання

Заслужений діяч мистецтв України, Народний художник України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ярич.

Василь Якимович Ярич (нар. 29 вересня 1951, с. Велика Тур'я, Долинський район, Івано-Франківська область) — український скульптор. Член НСХУ (1987). Заслужений діяч мистецтв України (1999), Народний художник України (2008). Брат письменника-гумориста Івана Ярича.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 29 вересня 1951 року у с. Велика Тур'я в родині сільського шевця. Був десятою дитиною в родині. Закінчив місцеву восьмирічну школу, а потім здобував освіту у Тростянецькій середній школі. Службу в радянському війську відбув в Угорщині. Працювати малярем у Долинському управлінні технологічного транспорту, де оформлював наочну агітацію. Закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (1979). Після навчання працював у Художньому фонді. Вибрав фах скульптора. Працює зі станковою та монументальною скульптурою. Створює портрети та пластичні композиції, реалізовані в різних матеріалах: теракота, бронза, камінь, дерево.

Перша персональна виставка робіт відбулася 1991 року у Львові. Вперше репрезентував Україну на Міжнародному симпозіумі скульптури, який проходив у французькому місті Лендштрофі у 1993 році. Василь Ярич — учасник багатьох персональних та групових виставок як в Україні (Великий скульптурний салон у Мистецькому Арсеналі (Київ, 2011 р.), проєкт у галереї «Леміш» (Львів, 2012 р.), персональна виставка у Національному музеї у Львові (2015 р.), Салон української сучасної скульптури (Київ, 2016 р.), «Виставка нескорених художників» у Львівському палаці мистецтв (2017 р.) тощо), так і за кордоном (Польща, Німеччина, США, Франція, Італія, Бельгія, Литва).

Василь Ярич як скульптор-монументаліст є автором першого в Україні пам'ятника Михайлу Грушевському, встановленого у 1993 році в м. Долині.

Відтак були відкриті пам'ятники — королю Данилу Галицькому на Галицькій площі у Львові (2001) у співавторстві з Романом Романовичем, що став візитною карткою славного міста та монумент «Борцям за Українську державу» (2002) у співавторстві з Ярославом Юськівим у Долині.

Василь Ярич є автором пам'ятників Тарасові Шевченку в с. Добрянах Стрийського району (1992) та в місті Рогатині (2019), Іванові Франку у місті Болехові (2006), меморіального комплексу «Борцям за волю України» у Стрию (2005), статуї Матері Божої Діви Марії в підніжжі Ясної Гори в Гошеві (2000), пам'ятника Героям ЗУНР та УГА у Львові (2018), пам'ятника січовому стрільцю, художнику, скульптору та поету Михайлові Гаврилку у м. Болехові (2014), пам'ятника до 125-ліття «Просвіти» у Львові.

Роботи митця знаходяться в багатьох приватних колекціях в Україні та за кордоном, у музейних збірках — Національному музеї та Національній галереї мистецтв у Львові, у музеї Франка в Нагуєвичах, Запорізькому, Чернігівському обласних музеях та інших.

Василь Ярич — автор багатьох меморіальних таблиць у Львові, Івано-Франківську, Стрию. У його творчому доробку понад 400 скульптурних робіт у бронзі, дереві, бетоні, камені, гіпсі. Смисловою основою робіт Василя Ярича є внутрішній спокій. Людина, віддана творчості, високим моральним принципам, вбачає у мистецтві не функцію, а місію. Митець не навантажує свої об'єкти додатковими ефектами, надаючи перевагу промовистості простоти.

В одній майстерні поруч з Василем Яричем вже понад 25 років працює його дружина Світлана Ярич, відома графік і живописець, викладач Львівської національної академії мистецтв. Персональні виставки Світлани Ярич відбулися у Львові (1997, 2015), Люксембурзі (1997), Парижі (1999), Чикаго (2010). 2018 року у львівській галереї «Зелена канапа» відбулася спільна виставка робіт творчого подружжя Світлани і Василя Яричів.

Василь Ярич неодноразово відзначався нагородами та преміями: премія імені Тарасевичів всеукраїнського журналу «Образотворче мистецтво» за кращі скульптурні роботи, диплом і друга премія всеукраїнського трієналє скульптури в Києві та ін.

За високі досягнення на ниві українського мистецтва Василю Яричу Указом Президента України у 2008 році присвоєно звання Народний художник України. А ще він — член Національної спілки художників України (1987). Заслужений діяч мистецтв України (1999), член заснованого у Львові 1989 року Клубу українських митців.

Живе і працює у Львові.

Роботи[ред. | ред. код]

Монументальні
Станкові
  • «Монумент Слави у Львові», медаль (1979, латунь, діаметр 20).[4]
  • «Леся Українка» (1979, алюміній, 16×22)[4].
  • «Мартирос Сар'ян», медаль (1979, бронза, діаметр 11)[4].
  • «П. І. Чайковський» (1979, бронза, 13×12)[4].
  • «В. І. Ленін» (1979, бронза, 15×19)[4].
  • «І. Франко» (1980, бронза, діаметр 20)[4].
  • «І. Руткович» (1988, гіпс, 44×37×30)[5].
  • «Блудний син» (не пізніше 1989)[6].
  • Серія «Блудний син» (2001).
  • «Скіфська Мадонна» (2006, теракота, дерево, 60×40×30)[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ровенчак О. Місто має свого ангела-хранителя // Голос України. — 2002. — 25 вересня. — № 175 (2926). — С. 11.
  2. ↑ Коняєва Т. Капличка на честь Небесної сотні // Високий замок. — 2 грудня 2014. — № 178 (5242). — С. 4.
  3. ↑ У Львові встановили меморіальну таблицю Дмитру Паліїву. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 16 травня 2011. Архів оригіналу за 23 травня 2021. Процитовано 23 травня 2021.
  4. ↑ а б в г д е Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 110-тій річниці з дня народження Володимира Ілліча Леніна. — Львів, 1980. — С. 16.
  5. ↑ Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 175-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка. — Львів : Облполіграфвидав, 1989. — С. 13.
  6. ↑ Яців Р. Ідеали, повертайтеся! // Сучасність. — 1991. — № 5 (361). — С. 41, 51—52. — ISSN 0585-8364.
  7. ↑ Весняний салон — 2008 / уклад. Д. Гунц, Н. Левицька. — Львів : Растр-7, 2008. — С. 170.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Залізняк Б. Інтерпретація життя // Дзвін. — 1996. — № 3 (617). — С. 131—134.
  • Василь Ярич // Антологія краю. Долина, Болехів, околиці / [під ред. Олеся Дяка, Василя Олійника]. — Львів, 2000. — С. 405. Ярич Василь // Ярич І. 1000-ліття в обличчях. Долина, Болехів, околиці: біогр. довід. / Іван Ярич. — Івано-Фраанківськ, 2003. — С. 274—275.
  • Васильович В. Скульптура великотур'янця / В. Васильович // Свіча. — 1992. — 11 лип.
  • Довганич М. Василь Ярич — Народний художник України / М. Довганич // Свіча. — 2008. — 10 трав.
  • Естетична проекція часу: [скульптурні твори Василя Ярича] // Свіча. — 2012. — 23 листоп. — С. 5.
  • Інтерпретація життя. В. Ярич: «На художника „насідає“ багато моментів, з яких він повинен зробити образ» // Дзвін. — 1996. — № 3. — С. 131—133.
  • Олійник В. До рівня короля дотягнув наш земляк / Василь Олійник // Свіча. — 2001. — 14 берез.
  • Олійник В. З мистецьких мандрів повернувся / Василь Олійник // Свіча. — 1993. — 13 листоп.
  • Олійник В. Король Данило від Василя Ярича / Василь Олійник // Свіча. — 2001. — 3 листоп.
  • Престижна премія // Свіча. — 1999. — 6 жовт.
  • Ровенчак О. Українські «Гори» у Франції / Оксана Ровенчак // Галичина. — 1993. — 24 листоп.
  • Савчин Я. Різець скульптора приніс ще одне високе визнання / Ярослав Савчин // Свіча. — 1999. — 27 листоп.
  • Савчук Г. Нове ім'я — Василь Ярич / Г. Савчук // Жовтень. — 1987. — № 5. — С. 130—132.
  • Ярич Василь — скульптор // Свіча. — 2003. — 5 верес.

Посилання[ред. | ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ярич_Василь_Якимович&oldid=41203391